ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
20 лютого 2019 року № 826/17810/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування постанов,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» (далі - ПІІ «Лукойл-Україна») до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (далі - Інспекція), в якому просить визнати протиправними та скасувати постанови від 24.10.2013 №488/13 та №489/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.11.2013 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.12.2013 зупинено провадження в даній адміністративній справі до набрання законної сили рішенням у справі №826/17824/13.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2016 провадження у даній справі поновлено у зв'язку з набранням законної сили рішенням у справі №826/17824/13 та призначено до судового розгляду.
Окрім того, відповідно до рішення власника компанії Амік Енерджі Менеджмент ГмбХ (AMIC ENERGY MANAGEMENT GMBH) від 29.02.2015 №29/04/15 найменування підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» змінено на підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК Україна». На підставі зазначеного, судом замінено найменування позивача на підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» (далі - позивач, ПІІ «АМІК Україна).
Також судом допущено заміну відповідача - Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на його правонаступника - Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (далі - відповідач, ДАБІ).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Позивач вважає, що вказані вище постанови є протиправними, оскільки не здійснював будь-яких будівельних робіт, проведення яких потребувало б оформлення дозвільної документації та повторного прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію; автозаправну станцію безпідставно віднесено до об'єктів V категорії складності.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві діяли відповідно до вимог чинного законодавства, постанови прийняті правомірно, у зв'язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Слід зазначити, що з 15.12.2017 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції, визначеній Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017.
Згідно з пунктом 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даної справи без проведення судового засідання та виклику учасників справи, суд дійшов висновку розглядати справу у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження згідно приписів статей 12, 257, 262 КАС України.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) згідно нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ПІІ «Лукойл-Україна» (код ЄДРПОУ 30603572) зареєстроване Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією 16.11.1999, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.02.2005 № 10741200000005310. Місцезнаходження ПІІ «Лукойл-Україна»: 04071, м. Київ, Подільський район, вул. Верхній Вал, буд. 68.
Відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Подільського району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві 08 травня 2015 року проведено реєстрацію змін до установчих документів ПІІ «Лукойл-Україна», а саме змінивши найменування з підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна» на підприємство з іноземними інвестиціями «АМІК Україна», у зв'язку із чим належним позивачем у справі є ПІІ «АМІК Україна.
До видів діяльності ПІІ «АМІК Україна» за КВЕД згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 18 грудня 2012 року серії АА № 762718 відносяться: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 19.20 Виробництво продуктів нафтоперероблення, 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, 85.32 Професійно-технічна освіта, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
Інспекцією відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №533, на підставі звернення громадської організації «Ліга благоустрою киян» від 25.09.2013 №25.13 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ПІІ «Лукойл-Україна» на об'єкті будівництва «Реконструкція автозаправного комплексу «Лукойл» на вул. Столичне шосе, 99-К у Голосіївському районі міста Києва».
Перевіркою встановлено, що на автозаправному комплексі «Лукойл» №10-11 (об'єкт відноситься до V категорії складності відповідно до Додатку «М» ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», постанови Кабінету Міністрів України № 557 від 27.04.2011 «Про затвердження порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності» та ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва) самовільно виконані будівельні роботи із реконструкції будівлі літ. «А» автозаправного комплексу «Лукойл» №10-11, а саме: змінено техніко-економічні показники (на фасадній частині будівлі влаштовано нову вхідну групу, змінені геометричні розміри шляхом знесення перегородки між приміщеннями, влаштовано ролетні ворота в кількості двох штук, закладені та влаштовані нові дверні прорізи), також замінено паливо-роздавальні колонки, а саме паливороздавальні колонки встановлені на час прийняття автозаправного комплексу в експлуатацію у 2002 році, замінено на нові паливороздавальні колонки Quantium 510 (дата виготовлення 2012 рік) виробництва «Фірма Tokheim UK Ltd, Великобританія», зареєстрованими в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки у 2009 році за №У1414-09.
Зазначені вище будівельні роботи виконані без документів, що надають право на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідач дійшов висновку про те, що на час перевірки вищезазначений автозаправний комплекс експлуатується без прийняття в експлуатацію у встановленому чинним законодавством порядку після виконання будівельних робіт із реконструкції, чим порушено вимоги ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та відноситься, як об'єкт підвищеної екологічної небезпеки, до V категорії складності.
За результатами перевірки Інспекцією складено акт перевірки від 16.10.2013, в якому зазначені виявлені в ході перевірки порушення та видано припис Інспекції з вимогою заборонити експлуатацію автозаправочного комплексу «Лукойл» №10-11 на вул. Столичне шосе, 99-К у Голосіївському районі міста Києва з 16.10.2013 та усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку в строк до 18.11.2013.
Також, Інспекцією відносно позивача складено протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 16.10.2013 з вимогами:
заборонити експлуатацію зазначеного об'єкту з 16.10.2013;
усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку в строк до 18.11.2013.
У зв'язку із виявленими порушеннями, за результатами розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідно до постанови Інспекції про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 24.10.2013 №488/13 ПІІ «Лукойл-Україна» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом третім пункту 5 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 1 032 000,00 грн.
Відповідно до постанови Інспекції про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 24.10.2013 №489/13 ПІІ «Лукойл-Україна» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом шостим пункту 6 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", та накладено штраф у сумі 1 032 000,00 грн.
Позивач вважаючи вказані постанови про накладення штрафу незаконними, оскільки такі рішення на переконання позивача прийняті всупереч вимог чинного законодавства, викладені в них факти не відповідають дійсності, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із статтею 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 №687-XIV для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до пункту 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, цей порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV i V категорії складності.
Відповідно до пункту 2 Порядку від 23.05.2011 № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт, виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є визнання протиправними рішень відповідача про притягнення позивача до відповідальності у зв'язку з проведенням технічного переоснащення автозаправної станції шляхом заміни застарілих паливо-роздавальних колонок новими, більш продуктивними без отримання дозволу на проведення будівельних робіт та експлуатації реконструйованої автозаправної станції без введення її в експлуатацію в установленому законодавством порядку, що, виходячи з позиції контролюючого органу, є порушенням вимог ч. 1 ст. 34 та ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно з положеннями Порядку виконання будівельних робіт, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 466, будівельні роботи - це роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.
Відповідно до діючих на момент здійснення перевірки ДБН А.2.2-2012 реконструкція - перебудова введених в експлуатацію в установленому порядку об'єктів будівництва, яка передбачає удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміну основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри).
Реконструкція передбачає збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкта в цілому, або його частин (за умови їх автономності).
Разом з тим, відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси лінійні об'єкти інженерно-транспортні інфраструктури.
З аналізу наведеної норми Закону випливає, що паливно-розподілювальні колонки не є об'єктами будівництва. Паливно-роздавальна колонка - це самостійний технічний пристрій, який є заводським виробом та виготовлений відповідно до технічних умов. Такий пристрій може бути від'єднаний від місця його встановлення без заподіяння йому будь-якої шкоди.
Суд звертає увагу на те, що об'єктом будівництва, в даному випадку, є АЗС, а встановлення паливно-роздавальних колонок є заміною технічного пристрою.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що паливно-роздавальні колонки не є об'єктами будівництва в розумінні ст.4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а відповідно до вимог чинного законодавства, отримання дозволу є необхідним для здійснення виконання будівельних робіт саме щодо об'єктів будівництва.
В ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що на об'єкті будівництва «Автозаправочний комплекс «Лукойл» №10-11 на вул. Столичне шосе, 99-К у Голосіївському районі міста Києва» виконані будівельні роботи без дозвільних документів, зокрема, змінено техніко-економічні показники, а саме: на фасадній частині будівлі влаштовано нову вхідну групу, змінені геометричні розміри шляхом знесення перегородки між приміщеннями, влаштовано ролетні ворота в кількості двох штук, закладені та влаштовані нові дверні прорізи; а також, як уже зазначалось, замінено старі паливо-роздавальні колонки на нові.
Відповідач, посилаючись на п. 3.10 ДБН А.2.2-3-2012 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», вказує, що зазначені роботи класифікуються як реконструкція та відповідно до положень статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вказані приміщення експлуатуються позивачем без прийняття їх в експлуатацію.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, стверджує, що оскільки неправильно віднесено об'єкт будівництва до відповідної категорії складності, Інспекцією неправомірно накладено штраф на позивача за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що об'єкт будівництва «Автозаправочний комплекс «Лукойл» №10-11 на вул. Столичне шосе, 99-К у Голосіївському районі міста Києва» за своєю суттю є комплексом з об'єктами сервісного обслуговування водіїв, пасажирів, автотранспорту, технічного обслуговування, зберігання та транспортування горючої речовини.
Порядок визначення категорії складності (відповідальності) об'єктів будівництва здійснюється відповідно до статті 32 «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до статті 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» усі об'єкти будівництва поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.
Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.
Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.
При визначенні категорії складності вказаного об'єкта будівництва, відповідач виходив, зокрема, із положень Порядку № 557, ДБН В.1.2-14-2009 та Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки». Вважаючи при цьому, що вказаний об'єкт є об'єктом підвищеної небезпеки та відповідно відноситься до V категорій складності.
Відповідно до п. 6 Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 557 від 27.04.2011 (далі - Порядок № 557), до V категорії складності відносяться об'єкти будівництва, які мають хоча б одну з таких ознак:
1) згідно із Законом України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» є об'єктами підвищеної небезпеки;
2) розраховані на постійне перебування більш як 400 осіб та (або) періодичне перебування понад 1000 осіб;
3) становлять можливу небезпеку для більш як 50000 осіб, які перебувають поза об'єктом;
4) у разі аварії або неможливості (недоцільності) подальшої експлуатації:
можуть спричинити збитки в обсязі понад 150000 мінімальних розмірів заробітних плат;
можуть призвести до припинення функціонування об'єктів транспорту, зв'язку, енергетики та інженерних мереж загальнодержавного значення;
можуть призвести до втрати об'єктів культурної спадщини національного значення.
Відповідно до положень ст. 1 Закон України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» від 18.01.2001 № 2245-ІІІ, об'єкт підвищеної небезпеки - об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.
Статтею 9 Закон України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» визначено, порядок визначення ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки.
Зокрема, суб'єкт господарської діяльності ідентифікує об'єкти підвищеної небезпеки відповідно до кількості порогової маси небезпечних речовин. Нормативи порогової маси небезпечних речовин встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок ідентифікації, форма та зміст оповіщення про її результати регулюється Постановою Кабінету Міністрів України № 956 від 11.07.2002 «Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки».
Зокрема, зазначений нормативний акт містить вичерпний перелік категорій небезпечних речовин за їх властивостями, а також за видами аварій, що можуть статися виходячи з властивостей небезпечних речовин для цілей ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки, а також передбачає нормативи порогових мас небезпечних речовин.
З аналізу вказаних норм вбачається, що потенційно небезпечний об'єкт вважається об'єктом підвищеної небезпеки відповідного класу у разі, коли значення сумарної маси небезпечної або декількох небезпечних речовин, що використовуються або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на об'єкті, дорівнює або перевищує встановлений норматив порогової маси.
Суд звертає увагу, що судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що належний позивачу автозаправний комплекс по вул. Столичне шосе, 99-К у Голосіївському районі міста Києва є: об'єктом підвищеної небезпеки, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджували, що вказаний об'єкт ідентифіковано відповідно до кількості порогової маси небезпечних речовин, як встановлено у статті 9 Законом України «Про об'єкти підвищеної небезпеки»; розрахований на постійне перебування більш як 400 осіб та (або) періодичне перебування понад 1000 осіб; становить можливу небезпеку для більш як 50000 осіб, які перебувають поза об'єктом; - у разі аварії або неможливості (недоцільності) подальшої експлуатації: може спричинити збитки в обсязі понад 150000 мінімальних розмірів заробітних плат, або може призвести до припинення функціонування об'єктів транспорту, зв'язку, енергетики та інженерних мереж загальнодержавного значення або призвести до втрати об'єктів культурної спадщини національного значення.
Крім того, Окружним адміністративним судом міста Києва за наслідком розгляду аналогічної справи №826/17824/13-а за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про визнання протиправними та скасування припису та постанов, зокрема і на підставі висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи №1658/14-42/1659/14-43 від 26 серпня 2014 року, встановлено, що будівля автозаправного комплексу, відноситься до ІІ категорії складності.
Варто звернути увагу на те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2014 по справі №826/17824/13-а набрала законної сили та відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України містить преюдиційні обставини, які беруться судом до уваги при розгляді даної справи.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили, що спірний об'єкт будівництва відноситься до V категорії складності чи інших категорій - І, ІІІ та IV, суд погоджується із висновком експертів, що будівля автозаправного комплексу, розташована по вул. Столичне шосе, 99-К у Голосіївському районі міста Києва, відноситься до ІІ категорії складності.
Між тим, відповідно до абзацу 6 пункту 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації: об'єктів V категорії складності - у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат.
Відповідно до абзацу 3 пункту 5 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання на об'єктах V категорії складності - у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат.
Наведене вказує, що штрафні санкції у межах спірних правовідносин накладено на позивача на підставі норм Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та у розмірах, які не можуть бути застосовані до об'єкта ІІ категорії складності.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач, визначивши з порушенням вимог законодавства об'єкту будівництва V категорію складності та нарахувавши позивачу штрафи у розмірах, які не можуть бути застосовані до об'єкта ІІ категорії складності, неправомірно виніс оскаржувані постанови про притягнення ПІІ «Лукойл-Україна» до відповідальності.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена належними доказами обґрунтованість прийняття ним оскаржуваних постанов.
Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно, беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Адміністративний позов підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 68, код ЄДРПОУ 30603562) задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 24.10.2013 № 488/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 24.10.2013 № 489/13 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Стягнути на користь підприємства з іноземними інвестиціями «АМІК Україна» (код ЄДРПОУ 30603562) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 458,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.А. Качур