ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
26 лютого 2019 року №640/20276/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судових засідань Огнивому Д.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомНаціонального банку України
доВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
провизнання протиправними та скасування постанов від 16.11.2018
Національний банк України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича від 16.11.2018 ВП №51740816 про стягнення виконавчого збору;
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича від 16.11.2018 ВП №51740816 про накладення штрафу.
Позовні вимоги мотивовано тим, що державний виконавець, в період дії Закону України «Про виконавче провадження» в редакції на час відкриття виконавчого провадження ВП №51740816, норму закону щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору не виконав, приймаючи оскаржувану постанову 16.11.2018, відповідач діяв всупереч Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016 №1404-VIII. Крім того, щодо протиправності постанови старшого державного виконавця про накладення штрафу, позивач зазначив, що рішення суду не було виконано вчасно з поважних причин, про що відповідача було повідомлено листом від 24.05.2018.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що станом на 16.11.2018 від Національного банку України відомостей про виконання рішення суду на адресу відділу не надходило, поважних причин виконання рішення суду позивачем надано не було. Разом з тим, лист щодо визнання причин невиконання рішення суду поважними надійшов від позивача лише 05.12.2018.
Розгляд справи здійснено після отримання інформації щодо повідомлення належним чином сторін по справі про відкриття провадження у справі, а також після отримання відзиву на позовну заяву.
Клопотань щодо розгляду справи у відкритому судовому засіданні від сторін не надходило.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 в адміністративній справі №826/5325/16 позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено частково.
Суд постановив:
- визнати протиправною та скасувати постанову Правління Національного банку України від 22.03.2016 № 180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» з моменту її прийняття;
- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.03.2016 № 385 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» з моменту його прийняття;
- зобов'язати Національний банк України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови правління Національного банку України від 22.03.2016 №180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» (в т.ч., але не виключно - дозволити усі початкові платежі Публічному акціонерному товариству «Український Інноваційний Банк» у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, Національному банку України повідомити усі банки про відновлення роботи Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» у зазначених вище системах);
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено;
- присуджено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 понесені ними витрати по сплаті судового збору у розмірі по 1 286,16 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят шість гривень 16 коп.) кожному, за рахунок бюджетних асигнувань Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб солідарно.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 в адміністративній справі №826/5325/16 апеляційні скарги Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Іноваційний Банк" ОСОБА_8 залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 - без змін.
На виконання зазначених судових рішень, Київським апеляційним адміністративним судом 15.07.2016 було видано виконавчі листи.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговською-Харітоновою Яніною Олександрівною від 22.07.2016 було відкрито виконавче провадження ВП №51740816 з примусового виконання виконавчого листа від 15.07.2016 №826/5325/16 про зобов'язання Національного банку України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови правління Національного банку України від 22.03.2016 №180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» (в т.ч., але не виключно - дозволити усі початкові платежі Публічному акціонерному товариству «Український Інноваційний Банк» у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, Національному банку України повідомити усі банки про відновлення роботи Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» у зазначених вище системах).
Пізніше, 16.11.2018 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренком Сергієм Володимировичем було винесено постанови про стягнення виконавчого збору та про накладення штрафу в межах виконавчого провадження ВП №51740816.
Позивач, вважаючи постанови відповідача від 16.11.2018 про стягнення виконавчого збору та про накладення штрафу винесені в межах виконавчого провадження ВП №51740816 протиправними, та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа від 15.07.2016 №826/5325/16 про зобов'язання Національного банку України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови правління Національного банку України від 22.03.2016 №180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» (в т.ч., але не виключно - дозволити усі початкові платежі Публічному акціонерному товариству «Український Інноваційний Банк» у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, Національному банку України повідомити усі банки про відновлення роботи Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» у зазначених вище системах), було відкрито постановою державного виконавця від 22.07.2016.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" (надалі по тексту - Закон)
Так, відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, діючій на час відкриття виконавчого провадження (постанова про відкриття провадження від 22.07.2016), у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір.
Частина третя вказаної статті передбачає, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що в період дії даної норми, відповідачем вчинялись дії щодо винесення постанови про стягнення з позивача виконавчого збору в межах виконавчого провадження ВП №51740816.
Поряд з цим, 05.10.2016 набула чинності нова редакція Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII.
Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного Закону, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
Частиною четвертою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, встановлено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.
Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (в редакції на час відкриття виконавчого провадження - 22.07.2016) передбачено право державного виконавця винести постанову про стягнення виконавчого збору під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю, так і Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII передбачено право державного виконавця винести постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Відповідачем, в свою чергу, жодним чином не обґрунтовано підстави винесення постанови про стягнення виконавчого збору саме 16.11.2018, відзив на позовну заяву містить лише пояснення стосовно обґрунтованості постанови державного виконавця про накладання штрафу, однак не надано жодних пояснень щодо правомірності винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки державним виконавцем було порушено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки таку було винесено не в спосіб визначений Законом України «Про виконавче провадження», така постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича від 16.11.2018 ВП №51740816 про стягнення виконавчого збору підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича від 16.11.2018 ВП №51740816 про накладення штрафу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії
Відповідно до частини першої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Частиною другою вказаної статті передбачено, що в разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2018 Національний банк України звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про роз'яснення та встановлення законного способу виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 по справі №826/5325/16.
Разом з тим, як вбачається з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2018 №826/5325/16/16134/18, заявника було повідомлено про те, що адміністративна справа №826/5325/16 скерована до Верховного Суду України і станом на 16.11.2018 до суду першої інстанції не надходила.
За посиланням позивача, останній 01.06.2018 проінформував відповідача про неможливість виконання рішення суду та про звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва за відповідним роз'ясненням.
Відповідач в свою чергу, наголошує, що з метою перевірки виконання рішення суду від 29.04.2016 №826/5325/16, державним виконавцем на адресу Національного банку України було скеровано вимогу від 22.07.2016.
Так, за твердженням відповідача, на адресу відділу надійшла заява боржника від 08.08.2016 №18-0012/66501, яким повідомлено що Національний банк України вважає виконавчий лист Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2016 № 826/5325/16 таким, що не підлягає виконанню та має намір звернутися до суду з відповідною заявою.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2017 в адміністративній справі №826/12613/16, яким у задоволені адміністративного позову Національному банку України про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Пироговської-Харітонової Яніни Олексіївни про відкриття виконавчого провадження від 22.07.2016 ВП №51740816 відмовлено.
Враховуючи наведені обставини, з метою перевірки виконання боржником рішення суду від 29.04.2016 в адміністративній справі №826/5325/16 державним виконавцем було повторно скеровано вимогу боржнику від 14.05.2018 №51740816/20.1-383/23.
За посиланням відповідача, станом на 16.11.2018 відомостей про виконання вищезгаданого рішення суду на адресу відділу не надходило, поважних причин невиконання рішення суду надано не було.
Водночас, суд звертає увагу, що за твердженнями позивача, 01.06.2018 ним було направлено на адресу відповідача лист від 01.06.2018 №18-0007/30448, який містив інформацію стосовно вчасного невиконання рішення суду.
Проте, суд наголошує, що матеріали справи не містять доказів надсилання зазначеного листа відповідачеві.
Так, абзацом 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, визначено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Вміст поштового відправлення містить бланк опису вкладення, який згідно з пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.
Суд звертає увагу, що доказів на підтвердження направлення листа від 01.06.2018 №18-0007/30448 із відмітками поштової установи, а також розрахункового документу позивачем суду не надано.
З огляду на зазначене, суд критично ставиться до посилань позивача на лист від 01.06.2018 №18-0007/30448, адже доказів його надіслання позивачем суду не надано, а тому останній не може підтверджувати направлення відповідачеві зазначеного листа та відповідно його повідомлення про поважність причин невиконання у встановлений виконавцем строк рішення суду.
Поряд з цим, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем було прийнято постанову про накладення штрафу від 16.11.2018 №51740816 у розмірі 5 100, 00 грн.
Відповідно до статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Так, позивач, наголошуючи на поважності причин невиконання рішення суду від 29.04.2016 №826/5325/16 у встановлені державним виконавцем строки та наполягаючи на проінформованості відповідача щодо зазначених обставин, не надав суду обґрунтованих доказів на підтвердження вказаного, про що судом зазначено вище та надано відповідну оцінку вказаним доводам позивача.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Національного банку України в частині визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича від 16.11.2018 ВП №51740816 про накладення штрафу.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Керуючись статтями 241 - 246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича від 16.11.2018 ВП №51740816 про стягнення виконавчого збору.
В іншій частині позову відмовити.
Присудити здійснені Національним банком України (01601, Київ, вул. Інститутська, 9, код ЄДРПОУ 00032106) судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, Київ, вул. Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому частиною першою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення та оскаржені у порядку, передбаченому статтями 292, 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII).
Суддя Літвінова А.В.