ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
07 лютого 2019 року № 640/19578/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М., при секретарі судового засідання Артеменко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Радар» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску
за участю представників сторін:
представника позивача - Санжак Л.В.
представника відповідача - Герасименко П.П.
На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 лютого 2019 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Київський завод «Радар» з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0267071309 від 17.09.2018 р.
Позовні вимоги заявлені про скасування рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0267071309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.09.2018 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07 лютого 2019 року.
У судовому засіданні 07.02.2018 р. представником позивача позов підтримано у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Зокрема, позиція відповідача ґрунтується на тому, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв правомірно, у порядку та спосіб, визначений законодавством України, з огляду на що, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 вересня 2018 року ПАТ «Київський завод «Радар» отримано рішення від 17 вересня 2018 р. №0267071309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) єдиного внеску, яке прийнято Головним управлінням ДФС у м. Києві про сплату штрафу у розмірі 20% (з 01.01.2015 р.) у сумі 211 318,97 грн. та пеню у розмірі 1% у сумі 17 167, 10 грн.
Вказане рішення позивачем було оскаржено до Державної фіскальної служби України в адміністративному порядку.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 29.10.2018 року № 35089/6/99-9911-02-02-02-25 скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Вважаючи, що зазначене рішення прийняте з порушенням норм податкового законодавства, яке порушує його законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, а також повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010р. №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Згідно ч. 4 ст. 8 Закону порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно ч.ч. 2, 3, 5, 7 ст. 9 Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.
Приписами ч. 8, 10 ст. 9 Закону у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
Згідно ст. 13 Закону органи доходів і зборів мають право: 6) застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; 7) стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску;
Відповідно до ч. 2,3 ст. 25 Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з ч. 13, 14 ст. 25 Закону нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.
У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.
Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
На виконання вказаних вимог Головним управлінням ДФС у м. Києві було прийнято оскаржуване рішення №0267071309 від 17.09.2018 р.
Як вбачається з матеріалів справи, за визначений у рішенні період з 22 березня 2016 року по 03 серпня 2016 року позивачем в повному обсязі та без порушень строків сплачено єдиний внесок у відповідності до здійснених розрахунків заробітної плати працівників. Вказане підтверджується наданими платіжними дорученнями: за лютий 2016 р. - №391 від 09.03.2016 року на суму 486 404,26 грн.; за березень 2016 р. - №617 від 06.04.2016 року на суму 618 559, 71 грн.; за квітень 2016 рік - №815 від 11.05.2016 року на суму 83 445, 82 грн. та №850 від 16.05.2016 року на суму 513 000,00 грн.; за травень 2016 р. - №1000 від 06.06.2016 на суму 567 892, 20 грн. та №1117 від 23.06.2016 на суму 2 200, 00 грн; за червень 2016 р. - №1230 від 20.07.2016 року на суму 617 430, 29 грн. та № 1322 від 20.07.2016 року на суму 155 805, 00 грн.; за липень 2016 р. - №1486 від 03.08.2016 року на суму 86 980, 22 грн., №1543 від 09.08.2016 року на суму 7 000, 00 грн., №1571 від 10.08.2016 року на суму 2 000, 00 грн., №1599 від 16.08.2016 року на суму 659 054, 21 грн., №1654 від 19.08.2016 року на суму 2 000, 00 грн., №1691 від 22.08.2016 року на суму 125 571, 00 грн. та №1792 від 29.08.2016 року на суму 2 000, 00 грн.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку щодо безпідставності застосування до позивача штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та нарахування пені, оскільки для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у встановлений строк для сплати єдиного внеску платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування суми такого внеску.
Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті суми страхових внесків, та не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Аналогічного правового висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 07.06.2017 р. по справі №К/800/28881/16.
Частиною 11 статті 25 Закону 2464 визначений повний перелік штрафних санкцій, які можуть бути застосовані органом доходів і зборів, а саме:
1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;
3) за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;
5) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум;
7) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.
Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, затверджена Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція № 449). Статтею 1 розділу VI цієї Інструкції визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом 2464 обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Разом з тим, суд не погоджується з позицією позивача щодо того, що первинним для визначення сум несвоєчасної сплати єдиного внеску, нарахування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску є перевірка платника податків, за результатами якої складається акт перевірки, з огляду на те, що такі не відповідають (суперечать) вимогам Інструкції №449, згідно підп.2 п.2 розділу VII якої чітко передбачено, що розрахунок цієї фінансової санкції (за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску) здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Посилання позивача з цього приводу (а саме, що прийняттю рішення має передувати перевірка та складення акту за її результатами) на п.7 розділу VII вищевказаної Інструкції є недоречним, так як зазначена норма стосується також і прийняття рішень про нарахування пені та застосування штрафів і відносно інших видів порушень, зокрема за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (п.5), розрахунок штрафної санкції за яке (порушення) здійснюється виключно за даними акта документальної перевірки платника єдиного внеску. Крім того, вказаний п.7 розділу VII Інструкції передбачає, що рішення приймається не лише за наслідками розгляду акта, а й за наслідками розгляду інших матеріалів про порушення.
Таким чином, суд вважає, що визначальним для вирішення цієї справи є встановлення фактів сплати (несплати) позивачем єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а також первинних документів щодо нарахування (декларації, розрахунки) та сплати (платіжні доручення).
Вказана правова позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.11.2018 року у справі №813/4686/16. А відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи відсутність порушення з боку позивача встановлених Законом строків сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскаржуване рішення не ґрунтується на нормах податкового законодавства, визнається судом протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень чч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вказані норми процесуального законодавства, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 3 427, 29 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Київський завод "Радар" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0267071309 від 17.09.2018 р. - задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 17.09.2018 р. №0267071309.
3. Присудити на користь Публічного акціонерного товариства "Київський завод "Радар" сплачений судовий збір у розмірі 3 427, 29 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Київський завод "Радар" (код ЄДРПОУ 14307247, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 35)
Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)
Повний текст рішення складено та підписано 21 лютого 2019 року
Суддя Н.М. Клименчук