Справа № 560/533/19
іменем України
01 березня 2019 рокум. Хмельницький
Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Шевчук О.П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Начальника соціального захисту виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради ОСОБА_2 про оскарження дій щодо нарахування субсидій,
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Начальника соціального захисту виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради ОСОБА_2, в якому просить:
- врахувати критичний стан позивача ОСОБА_1, який не в змозі захистити себе і свою дружину через відсутність коштів на адвоката, представника, загальну хворобу - інвалідність І групи та 92 літній вік, що унеможливлює його до судової тяганини із державними корупціонерами - соцзахистом г-ки ОСОБА_2
- прийняти правосудне судове рішення згідно Божих і витікаючих із них міжнародних і українських законів, прав людини, Конституції України, Кримінально кодексу України щодо злочинів адміністрації соцзахисту ОСОБА_2
- провести прокурорську перевірку злочинних дій ОСОБА_2 і її чиновниць щодо ОСОБА_1 та всіх отримувачів субсидій їх обрахувань, відмов у провадженні субсидій, скорочень розмірів пільг;
- заборонити практику нав'язування субсидіантам кабальних угод, декларацій, згод на обробку персональних даних на присвоєння їм УНЗР та введення їх у статус "кріпаків" соцпатронату;
- надати судову оцінку злочинним діям ОСОБА_2 щодо ОСОБА_3 та повернути їй незаконно вкрадену у неї субсидію хоча б у розмірі опалювального сезону 2017-2018 років;
- відшкодувати всі моральні і матеріальні збитки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 заподіяні йому ОСОБА_2 через усю судову тяганину хоча б у розмірі 102 неоподатковуваних мінімумів;
- навести відповідний Законам України порядок у призначенні субсидій всім субсидіантам м. Старокостянтинова.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій ст.6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запровадженні механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі, суд зазначає таке.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень ( частина 1 статті 2 КАС України).
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 4 КАС України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг ( пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).
За змістом пунктів 2, 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".
У матеріалах позовної заяви міститься заява позивача до Старокостянтинівської місцевої прокуратури в якій просить навести порядок у розрахунках всіх субсидій методом прокурорської перевірки.
Відповідно до положень частини 5 статті 21 Глави 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пункту 18 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя це суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя.
Так, до компетенції слідчого судді за КПК України належать три групи питань: розгляд клопотань та надання дозволу на проведення слідчих дій та негласних слідчих (розшукових) дій, які обмежують права і свободи людини та контроль за провадженням; надання дозволу на застосування та контроль застосування запобіжних та інших заходів кримінально-процесуального примусу; розгляд скарг на дії (бездіяльність) та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого та прокурора.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що спір виник не з приводу реалізації відповідачем управлінських функцій як суб'єкта владних повноважень.
З огляду на наведений характер правовідносин, вимоги позивача не належать до юрисдикції адміністративного суду, оскільки не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а пов'язані із оскарженням бездіяльності відповідача під час здійснення контролю правоохоронними органами. Їх розгляд можливий у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України, адже процесуальна діяльність посадових осіб правоохоронних органів має свої особливості та не віднесена до сфери управлінської діяльності.
Отже, у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Начальника соціального захисту виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради ОСОБА_2 про оскарження дій щодо нарахування субсидій, належить відмовити у відкритті провадження у справі, оскільки не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що спір, з приводу якого позивач звернувся до суду, підлягає розгляду в порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України, а відтак, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
На виконання приписів ч. 6 ст. 170 КАС України суд роз'яснює позивачеві, що розгляд такої справи віднесено до компетенції суду загальної юрисдикції за нормами Кримінально-процесуального кодексу України.
Щодо вимоги позивача про критичний стан ОСОБА_1, який не в змозі захистити себе і свою дружину через відсутність коштів на адвоката, представника, загальну хворобу - інвалідність І групи та 92 літній вік, що унеможливлює його до судової тяганини, суд звертає увагу позивача, що існує вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя, яким є Старокостянтинівський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 170, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Начальника соціального захисту виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради ОСОБА_2 про оскарження дій щодо нарахування субсидій - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддяО.П. Шевчук