1/173
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у забезпеченні адміністративного позову
01 березня 2019 року м. Київ № 640/2043/19
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
до Всеукраїнської конференції прокурорів,
Ради прокурорів України
про визнання протиправним та нечинним в частині рішення від 21 грудня 2018 року
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 із позовною заявою до Всеукраїнської конференції прокурорів (надалі - відповідач 1), адреса: 01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15, Ради прокурорів України (надалі - відповідач 2), адреса: 01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15, в якому просить визнати рішення Всеукраїнської конференції прокурорів від 21 грудня 2018 року «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок роботи Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів» протиправним та нечинним в частині доповнених ним абзацами другим, третім та четвертим до пункту 88 до Положення про порядок роботи Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2019 року заява ОСОБА_1 про забезпечення позову повернута останньому без розгляду.
27 лютого 2018 року позивачем втретє подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії окремого положення рішення Всеукраїнської конференції прокурорів від 21 грудня 2018 року «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок роботи Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів», яким доповнено пункт 88 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів» абзацами другим, третім та четвертим.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що ним оскаржується рішення Всеукраїнської конференції прокурорів від 21 грудня 2018 року «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок роботи Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів» протиправним та нечинним в частині доповнених ним абзацами другим, третім та четвертим до пункту 88 до Положення про порядок роботи Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів».
За доводами позивача, невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення в цьому спорі, у разі задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Рішенням Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів №41дк-18 від 04 квітня 2018 року позивача зараховано до резерву на заміщення вакантних посад прокурора в межах конкурсу, оголошеного рішенням Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів №1дк-17 від 26 липня 2017 року.
13 квітня 2018 року позивачем отримано право на продовження спеціальної підготовки в Національній академії прокуратури України, на підставі витягу з наказу ректора Національної академії прокуратури України №1-сп від 13 квітня 2018 року «Про зарахування кандидатів на посаду прокурора слухачами Інституту спеціальної підготовки Національної академії прокуратури України» з 16 квітня 2018 року по 16 квітня 2019 року, яким позивача зараховано слухачем Інституту спеціальної підготовки Національної академії прокуратури України з 16 квітня 2018 року по 16 квітня 2019 року.
Після відрахування позивача, як кандидата на посаду прокурора, із проходження спеціальної підготовки у Національній академії прокуратури України, позивач буде зобов'язаний зупинити проходження спеціальної підготовки у Національній академії прокуратури України.
Проте, доказів того, що позивача достеменно буде відраховано із проходження спеціальної підготовки у Національній академії прокуратури України суду не надано.
Також, позивач зазначив, що між клопотанням ректора Національної академії прокуратури України про відрахування позивача, як кандидата на посаду прокурора, із проходження спеціальної підготовки у Національній академії прокуратури України, яке може подавати ректор академії на підставі оскаржуваного окремого положення рішення від 21 грудня 2018 року, та рішенням Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів про відрахування позивача, може бути менше одного дня, тому, на думку позивача, надання останнім до суду доказів застосування таких дій проти нього буде вже запізно для забезпечення позову для захисту його прав.
Як вважає позивач, на підставі оскаржуваного окремого положення рішення можуть вчинятися дії щодо його відрахування, як кандидата на посаду прокурора, під час проходження ним спеціальної підготовки та стягнення з нього сум бюджетних коштів, які були витрачені у зв'язку з проходженням ним спеціальної підготовки (в тому числі стипендії), а тому в разі незабезпечення позову, при можливому його задоволенні, не відбудеться повного відновлення прав та інтересів позивача, оскільки останнього не буде допущено до іспиту, яким закінчується спеціальна підготовка в академії.
Також, позивач зазначив, що в разі невжиття заходів забезпечення позову можуть бути порушені його права на ефективний захист від незаконних дій комісії та ректора академії щодо позбавлення позивача права на проходження спеціальної підготовки й подальшої участі в доборі та отримання стипендії.
На думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову також може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, на захист яких подано позов, стане неможливим, оскільки ставить під загрозу участь позивача у доборі, як кандидата на посаду прокурора та його призначення на посаду прокурора.
В той же час, позивач вважає, що наявні очевидні ознаки протиправності оскаржуваного окремого положення рішення від 21 грудня 2018 року, оскільки оскаржуване рішення немає сили закону, то, відповідно, відповідач не наділений правом визначати повноваження Кваліфікаційно - дисциплінарної комісії прокурорів щодо добору кандидатів на посаду прокурора.
Вказані вище обставини, за доводами позивача, свідчать про те, що поновити проходження спеціальної підготовки, у разі застосування до нього оскаржуваного рішення відповідача, буде неможливо.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд зазначає, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Також, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено види забезпечення позову.
У відповідності до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Так, обґрунтовуючи свою заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач зазначив, що підставою для забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних окремих положень рішення Всеукраїнської конференції прокурорів від 21 грудня 2018 року є наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, та необхідності докласти значних зусиль та витрат для їх відновлення, а також наявність очевидних ознак протиправності рішення.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Водночас, позивач не надав доказів того, що на даний момент існують підстави стверджувати про те, що позивача буде відраховано із спеціальної підготовки, і як наслідок, невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Позиція позивача наразі з цього приводу ґрунтується на припущеннях щодо можливого відрахування. Проте, не буде співмірним застосування заходів забезпечення шляхом зупинення дії рішення, яке стосується широкого кола осіб та предметом якого напряму не є відрахування позивача.
При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що твердження позивача про те, що наявні ознаки протиправності оскаржуваних окремих положень рішення є передчасними, та не можуть вважатись підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вони підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті вимог.
Аналогічної правової позиції дотримується й Верховний Суд у своїй постанові від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17.
З урахуванням зазначеного, у суду відсутні на даному етапі підстави стверджувати про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів позивача дією такого рішення, а також про наявність підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Клочкова