ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
27 лютого 2019 року справа №826/10251/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.)
доДержавної архітектурно-будівельної інспекції України (далі по тексту - відповідач, ДАБІ)
треті особиПриватне підприємство "ТЕХНО ДІМ" (далі по тексту - третя особа, ПП "ТЕХНО ДІМ")
проскасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 30 березня 2016 року №КС083160902219
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправними дії відповідача щодо реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 30 березня 2016 року №КС083160902219, виданої на замовлення ПП "ТЕХНО ДІМ", оскільки власником земельної ділянки та об'єкта нерухомого майна, розташованого на ній є позивач, а тому третя особа не має права здійснювати будівництво на цій ділянці.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/10251/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідач у письмовому відзиві на адміністративний позов вказав про відповідність своїх дій вимогам законодавства.
В судове засідання 30 липня 2018 року представники позивача та відповідача не прибули, у зв'язку із чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось; на підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Матеріали справи підтверджують, що Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт від 30 березня 2016 року №КС083160902219 на об'єкт будівництва - "Будівництво супермаркету" за адресою: Київська обл., смт. Гостомель, вул. Чкалова, 2, категорія складності - ІІІ категорія; замовник - ПП "ТЕХНО ДІМ".
Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить з наступних мотивів.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466 (далі по тексту - Порядок, в редакції, чинній на момент реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт).
Пунктом 16 Порядку передбачено, що замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю два примірники декларації за формою, наведеною у додатках 4, 5, 6 до цього Порядку.
У відповідності до пункту 11 Порядку замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданих ним повідомленні, декларації, за виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації та за порушення вимог, визначених цим Порядком, відповідно до Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно пункту 17 Порядку, орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом п'яти робочих днів з дня надходження до нього декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та здійснює дії щодо внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру.
Частина друга статті 391 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачає, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.
Абзацом першим пункту 3 Порядку встановлено, що надання (отримання, реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи анулювання (скасування реєстрації) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними статтею 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Пунктом 22 Порядку зокрема передбачено, що у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в декларації, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які не є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом відповідно до статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовнику протягом одного робочого дня з дня такого виявлення.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує реєстрацію декларації шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Запис про реєстрацію декларації з реєстру виключається Держархбудінспекцією не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про таке скасування.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю також скасовує реєстрацію декларації за рішенням суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили.
Підставою для скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 30 березня 2016 року №КС083160902219 позивач зазначає, що право власності на земельну ділянку та об'єкт нерухомого майна, розташованого на ній належало ТОВ "Зелене шатро", та у зв'язку з його ліквідацією перейшло до ОСОБА_1, як єдиного учасника вказаного товариства, а тому ПП "ТЕХНО ДІМ" не є добросовісним набувачем вказаних об'єктів та не має права здійснювати будівництво на підставі вказаної декларації.
Разом з тим, постановою Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі №367/1518/17 за позовом ОСОБА_1 до ПП "ТЕХНО ДІМ" про визнання права власності, визнання довіреності та правочину недійсними, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування свідоцтва про право власності, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 07 лютого 2018 року в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 до ПП "ТЕХНО ДІМ" про визнання за ОСОБА_1 права власності та витребування від ПП "ТЕХНО ДІМ" на її користь земельної ділянки, площею 1,0044 га, яка знаходиться за адресою: Київська обл., смт. Гостомель, вул. Чкалова, 2, кадастровий номер земельної ділянки 3210945900:01:024:0289, призначення - для будівництва супермаркету будівельних матеріалів та незавершеного будівництва, яке знаходиться на ній, залишено в силі.
Таким чином, постановою Верховного Суду встановлено, що ПП "ТЕХНО ДІМ" є власником вказаної земельної ділянки та розташованого на ній об'єкта нерухомого майна.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування декларації про початок виконання будівельних робіт, оскільки докази на підтвердження того, що в декларації містились недостовірні дані, чи інформація, яка зазначалася в декларації, не відповідала дійсності, були наявні розбіжності між даними, зазначеними у декларації, відсутні.
Водночас, суд звертає увагу на те, що позовна заява не містить нормативного обґрунтування факту порушення чи обмеження прав ОСОБА_1 з боку відповідача, як суб'єкта владних повноважень, зокрема не вказано, які негативні наслідки, спричинені оскаржуваним наказом відповідача та яким чином може бути відновлено ймовірно порушене право, у разі задоволення позовних вимог.
Так, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Правові норми аналогічного змісту містить і нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Системний аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий у відношенні будь-якої особи, права, свободи або інтереси якої порушено з боку суб'єкта владних повноважень.
При цьому, під порушенням прав і свобод фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин слід розуміти негативні наслідки, що були спричинені рішенням, діями чи бездіяльністю органів влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.
Так, позивач зазначає, що вона є засновником ТОВ "Зелене шатро" та отримала право на майно товариства після його ліквідації.
Разом з тим, як встановлено судом вище, право власності на земельну ділянку та розташований на ній об'єкт нерухомого майна, щодо якого зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт, належить ПП "ТЕХНО ДІМ".
Враховуючи викладене, позовні вимоги нормативно та документально не підтверджуються.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 АДРЕСА_1
Державна архітектурно-будівельна інспекція України (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26; ідентифікаційний код 37471912);
Приватне підприємство "ТЕХНО ДІМ" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Університетська, 2/1, корпус В, приміщення 131; ідентифікаційний код 40283662).
Суддя В.А. Кузьменко