про відмову у забезпеченні позову
01 березня 2019 рокум. ПолтаваСправа № 440/724/19
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Алєксєєва Н.Ю., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області, Карлівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправними дій та визнання незаконними і скасування постанов, -
28 лютого 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області, Карлівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про :
- визнання протиправними дій ГУ ДФС у Полтавській області щодо передачі недостовірної інформації про несплату позивачем та неоскарження вимоги у досудовому та судовому порядку позивачем;
- визнання протиправними дій державного виконавця Карлівського РВ ДВС щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно та арешту на кошти позивача;
- визнання незаконною та скасування постанови від 17.01.2019 про відкриття виконавчого провадження №58096707;
- визнання незаконною та скасування постанови від 17.01.2019 про арешт коштів боржника ВП№58096707;
- визнання незаконною та скасування постанови від 17.01.2019 про арешт майна боржника ВП №58096707.
Разом з позовною заявою позивачем додано клопотання про забезпечення адміністративного позову, а саме позивач просить:
- зупинити дію постанови від 17.01.2019 про відкриття виконавчого провадження №58096707 до винесення рішення у судовій справі;
- зупинити дію постанови від 17.01.2019 про арешт коштів боржника ВП№58096707 до винесення рішення у судовій справі;
- зупинити дію постанови від 17.01.2019 про арешт майна боржника ВП №58096707 до винесення рішення у судовій справі;
- зупинити стягнення за виконавчим документом (вимогою №Ф-2404-53 від 13.11.2018) до винесення рішення у судовій справі.
В обґрунтування цього клопотання позивач зазначив, що винесення постанов про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника значно обмежує права та законні інтереси позивача, як громадянина України, а тому невжиття такого забезпечення позову може унеможливити ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З аналізу положень статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що забезпеченням адміністративного позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи, визначених заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Таким чином, підстави, визначені статтею 150 КАС України є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 (справа №826/9263/17, адміністративне провадження №К/9901/44796/18).
Оцінюючи обґрунтованість клопотання позивача про забезпечення позову, суд враховує, що позивачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили, що виконання рішення у справі, у разі задоволення позовних вимог з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, буде ускладненим або неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, а також, що для відновлення таких прав і свобод необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
У матеріалах справи докази, що підтверджують необхідність застосування заходів забезпечення позову, також відсутні.
Обраний засіб забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень є фактичним вирішенням справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, направлений не на саме рішення, а на наслідки його виконання, та може зашкодити правам третіх осіб. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Суд зазначає, що при розгляді клопотання про забезпечення позову не може вирішуватись питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.
Їх оцінка в сукупності може бути надана судом лише за наслідками розгляду самої справи, з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які сторони вправі надавати суду саме в ході розгляду адміністративної справи.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що відповідно пункту 5 частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а тому клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову залишається судом без задоволення.
Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області, Карлівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправними дій та визнання незаконними і скасування постанов.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва