ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
01 березня 2019 року №826/12689/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ольміра"
доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольміра" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.05.2016 №0892615147, №0882615147 та №0872615147.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2016 відкрито провадження в адміністративній справі №826/12689/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (суддя Арсірій Р.О.).
В подальшому відповідно до розпорядження Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2017 №5746 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» справу №826/12689/16 передано на повторний автоматичний розподіл між суддями.
Так, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Дегтярьова О.В.) від 04.12.2017 адміністративну справу №826/12689/16 прийнято до свого провадження та призначено в судове засідання.
У зв'язку з неможливістю продовження розгляду адміністративної справи суддею Дегтярьовою О.В., справу в порядку, визначеному частиною дев'ятою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, передано на розгляд судді Літвіновій А.В.
Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.01.2018, адміністративну справу 3826/12689/16 прийнято до провадження суддею Літвіновою А.В.
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Ольміра" мотивовано тим, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 28.04.2016 №73/26-15-14-07-02-10/35746336, прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.05.2016 №0892615147, №0882615147 та №0872615147. Так, позивач наполягав на тому, що здійснені ним господарські операції з товариством з обмеженою відповідальністю "Дашар", товариством з обмеженою відповідальністю «Донатек» та товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Проджект» є реальними, а висновки, що містяться в акті перевірки ґрунтуються лише на припущеннях контролюючого органу, які не відповідають фактичним обставинам.
Відповідач надав до суду заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що висновки акта перевірки від 28.04.2016 №73/26-15-14-07-02-10/35746336 є обґрунтованими та правомірними. Так, відповідач посилається на наявність показань ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які були допитані в якості свідків, як директори відповідних контрагентів позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Дашар", товариством з обмеженою відповідальністю «Донатек» та товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Проджект» . Крім того, позивачем під час проведення перевірки не було надано контролюючому органу підтвердження щодо отримання товару від вищезазначених постачальників, не надано жодних підтверджуючих документів щодо способу транспортування товару та навантажувально-розвантажувальних робіт. Встановити походження товару та спосіб його транспортування в ході перевірки також не виявилось можливим. Враховуючи наведене, відповідач зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 19.05.2016 №0892615147, №0882615147 та №0872615147 є правомірними.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2018 закрито підготовче провадження у справі та продовжено розгляд адміністративної справи №826/12689/16 по суті в порядку письмового провадження на підставі статті 194 кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Ольміра" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю "Дашар", товариством з обмеженою відповідальністю «Донатек» та товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Проджект» за період: лютий, березень та жовтень 2015 року.
Перевіркою встановлено наступні порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Ольміра":
- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України;
- пункту 198.2, пункту 198.3 пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено:
- завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 150 145 грн.;
- заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 48 887, 00 грн.
За наслідками перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 28.04.2016 №73/26-15-14-07-02-10/35746336 (далі - акт перевірки) та прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
від 19.05.2016 №0872615147, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 179 129, 00 грн.;
від 19.05.2016 №0882615147, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів робіт, послуг» на загальну суму 73 331, 00 грн., в тому числі: 24 444, 00 грн. - основний платіж та 48 887, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
від 19.05.2016 №0892615147, яким позивачеві зменшено від'ємне значення податкового кредиту в розмірі 150 145, 00 грн.
За результатами розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Ольміра" на вказані податкові повідомлення-рішення, Державною фіскальної службою України прийнято рішення від 20.07.2016 №15614/6/99-99-11-01-01-25, яким податкові повідомлення-рішення від 19.05.2016 №0892615147, №0882615147 та №0872615147 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольміра" не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, звернулось до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Розміри та порядок плати податку на прибуток, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння податку визначає Податковий кодекс України.
Відповідно до підпункту 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України податок на прибуток підприємств належить до загальнодержавних податків та зборів.
Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку - резидентами є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції станом на час проведення перевірки), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Як вбачається з акта перевірки Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28.04.2016 №73/26-15-14-07-02-10/35746336, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на те, що перевіркою не встановлено здійснення господарських операцій по отриманню рибної продукції та експедиційних послуг від товариства з обмеженою відповідальністю "Дашар", товариства з обмеженою відповідальністю «Донатек» та товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Проджект».
Так, товариством з обмеженою відповідальністю "Ольміра", в особі директора ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю «Дашар» в особі директора ОСОБА_1 було укладено договір поставки від 01.02.2015 №12, відповідно до умов якого постачальник (контрагент позивача) зобов'язується поставити товар, а покупець (позивач) - прийняти та оплатити товар, поставлений партіями в асортименті, кількості і в строки згідно умов даного Договору.
На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію договору, рахунків на оплату, рахунків-фактур, видаткових накладних, товаро-транспортних накладних.
Суд наголошує, що надані позивачем копії документів підписані з боку контрагента від імені директора - ОСОБА_1
Також, між товариством з обмеженою відповідальністю "Ольміра", в особі директора ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю «Донатек» в особі директоа ОСОБА_2 було укладено договір поставки від 01.10.2015 №10/15, відповідно до умов якого постачальник (контрагент позивача) зобов'язується поставити товар, а покупець (позивач) - прийняти та оплатити товар, поставлений партіями в асортименті, кількості і в строки згідно умов даного Договору.
Крім того, між позивачем та зазначеним контрагентом було підписано договір транспортного експедирування від 01.10.2015, згідно з яким, експедитор (контрагент позивача) бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок клієнта (позивача) забезпечити організацію та здійснення перевезень вантажу клієнта автомобільним транспортом в межах території України.
На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договорів, рахунків на оплату, рахунків-фактур, видаткових накладних, товаро-транспортних накладних, актів надання послуг, платіжних доручень.
Суд наголошує, що надані позивачем копії документів підписані з боку контрагента від імені директора - ОСОБА_2
Як вбачається з матеріалів справи, договір транспортного експедирування було також підписано між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Проджект» в особі директора ОСОБА_3. Так, за умовами даного договору експедитор (контрагент позивача) від свого імені та за рахунок замовника (позивача) забезпечує здійснення перевезення вантажу замовника автомобільним транспортом у міжміському сполученні.
На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію договору, актів надання послуг, платіжних доручень.
Суд наголошує, що надані позивачем копії документів підписані з боку контрагента від імені директора - ОСОБА_3.
В даному випадку, первинні документи на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, безумовно є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача.
При цьому, на думку суду, необхідною умовою для підтвердження факту здійснення спірних господарських операцій є перевірка фізичної можливості надання вказаними контрагентами транспортних та транспортно-експедиційних послуг на адресу позивача.
В свою чергу, як встановлено контролюючим органом та вбачається із акту проведеної перевірки, перелічені вище контрагенти не мали основних засобів для здійснення господарської діяльності, зокрема, не мали зареєстрованих транспортних засобів та найманих працівників.
В даному випадку, суд зазначає, що вказані вище обставини не є безумовною підставою для визнання фіктивними проведені господарські операції, проте такі обставини опосередковано підтверджують сумнівність проведених операцій.
Більш того, у суду виникає сумнів у можливості укладення спірних договорів щодо поставки товарів з контрагентами без зареєстрованих транспортних засобів.
Між тим, зібраними матеріалами у справі жодним чином не спростовано вищезазначених висновків контролюючого органу.
За змістом статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 №1955-IV перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі за текстом - Правила) товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно положень пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.6 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в постанові від 12.06.2018 по справі №815/3310/17.
Так, суд наголошує, що всі надані позивачем, в якості доказів на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами, товаро-транспортні накладні підписані директорами контрагентів позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Разом з тим, суд звертає увагу на наявність в матеріалах справи протоколу допиту директора товариства з обмеженою відповідальністю «Дашар» - ОСОБА_1 під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 31.07.2015 №32015100110000199, протоколу допиту директора товариства з обмеженою відповідальністю «Донатек» - ОСОБА_2 під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 08.10.2015 №32015100060000213 та протоколу допиту директора товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Проджект» - ОСОБА_3 під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 18.05.2015 №3215060000000030.
Так, по суті поставлених запитань, свідки ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали аналогічні пояснення, щодо непричетності до фінансово-господарської діяльності товариств «Дашар», «Донатек» та «Бізнес Проджект» - відповідно. Свідки повідомили, що реєстраційних документів та жодних інших документів вони не підписували, фінансово-господарською діяльністю підприємств не займались, де знаходяться офіс та печатки їм невідомо, жодних документів в якості директорів не підписували, яка господарська діяльність проводилась між їх підприємствами відповідно та іншими підприємствами жодному із допитаних невідомо.
Так, суд бере до уваги правову позицію Верховну суду, викладену у постанові від 16.01.2018 №2а-7-75/12/2670 а саме, Верховний суд дійшов висновку, що всі первинні документи контрагента є неналежними, якщо вони підписані особою, яка значилась як засновник та директор товариства, проте фактично ніякого відношення до вказаного підприємства не мала, фінансово-господарською діяльністю не займалася, адміністративно - розпорядчі функції керівника підприємства не виконувала.
Також суд приймає до уваги позицію Верховного суду, викладену в постанові від 23.01.2018 у справі №826/7047/13-а, де зазначено, що сам факт порушення кримінальної справи не вказує на наявність обставин, які не потребують доказування, разом з тим, зазначені обставини підлягають врахуванню з огляду на те, що в податкових накладних, прийнятих до обліку, з цими контрагентами, зазначені прізвища саме цих осіб.
Позивач не надав суду доказів того, що документація на підтвердження господарської діяльності між позивачем та контрагентами: товариства з обмеженою відповідальністю "Ольміра" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю "Дашар", товариством з обмеженою відповідальністю «Донатек» та товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Проджект» була підписана іншими особами, ніж їх директора: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відповідно.
Таким чином, первинні документи, які стали підставою для формування даних податкового обліку та виписані контрагентами, не можуть в даному випадку вважатись належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.
Відтак, надані позивачем первинні документи не відображають реального руху господарських операцій, на підставі яких ним сформовані дані свого податкового обліку.
Таким чином, проаналізувавши наведене в сукупності, суд погоджується з висновками Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, викладеними в акті перевірки щодо порушення позивачем норм податкового законодавства України та вважає їх обґрунтованими, а винесені на їх підставі податкові повідомлення-рішення від 19.05.2016 №0892615147, №0882615147 та №0872615147- правомірними.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.