01 березня 2019 року м. Рівне №460/441/19
Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Недашківська К.М., розглядаючи матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс» до Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправними та скасування постанови та припису, та вирішуючи питання щодо наявності підстав для повернення позовної заяви,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс» (далі іменується - позивач) до Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати: постанову №01/01-22 від 15.01.2019 та припис №224-ПП про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 10.01.2019.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі, суддя виходить з такого.
Згідно частини третьої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Частиною першою статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, таким документом, як довіреність фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частин п'ятої-шостої статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
Положення наведених норм процесуального права дають підстави для висновку, що право на подання і підписання позовної заяви від імені юридичної особи має особисто керівник, уповноважений на це законом чи установчими документами або його представник, повноваження якого підтверджуються оригіналом довіреності підписаної таким керівником, повноваження якого повинні бути визначені у відповідному документі, що посвідчує такі повноваження.
Таким чином, сторона у справі має право на звернення до суду самостійно або через свого представника лише на підставі документу, що посвідчує його повноваження у визначеному законом порядку.
Згідно з частиною першою статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до частин першої, третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Довіреність може бути видана як на укладення правочину, так і на здійснення інших юридично значимих дій. Довіреність є правочином і, як будь-який правочин, повинна відповідати всім вимогам, встановленим діючим законодавством до правочинів. Так, довіреність може бути видана тільки на виконання правомірних юридичних дій. Воля довірителя повинна відповідати його волевиявленню.
Позовна заява від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс» підписана представником за довіреністю С.Б. Пандрак.
При цьому, до позовної заяви додана довіреність від 29.01.2019 на представництво інтересів Товариства (в тому числі підписання позовної заяви), у якій вказано: «…під час розгляду справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс» до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправним та скасування рішень та/або дій відносно торгово-побутового закладу…».
Суддя вказує, що Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області не визначено позивачем у позовній заяві як відповідач по даній справі, а Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради - третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Тобто, дана довіреність жодним чином не стосується поданого до суду адміністративного позову.
Отож, надана до суду довіреність не може бути належним доказом дійсної волі особи, що її видала, на уповноваження іншої представляти її інтереси саме в даному спорі.
Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії, а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому довірителем. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво.
Позивачем до позовної заяви додано довіреність на ОСОБА_2 на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс» в інших правовідносинах з іншим суб'єктом владних повноважень. З даної довіреності неможливо встановити дійсне волевиявлення довірителя на подання вказаною особою позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс» саме до Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправними та скасування постанови та припису.
Таким чином, позовна заява, подана 26.02.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс», до Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправними та скасування постанови та припису, підписана особою, повноваження якої не підтверджені у встановленому законодавством порядку, тобто особою, яка не має права її підписувати.
Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його правами та обов'язками.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Чуйкіна проти України» ((CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) 13 січня 2011 року ОСТАТОЧНЕ) вказано, що «стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 28- 36, Series A № 18)».
Доступ до правосуддя включає не лише можливість подати заяву до суду. На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема, задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
За наведених обставин, позовну заяву і додані до неї документи слід повернути позивачу.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс» до Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання протиправними та скасування постанови та припису- повернути позивачу разом з доданими до неї документами.
Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс», що відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію даної ухвали надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю «Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Суддя Недашківська К.М.