Справа № 420/1110/19
28 лютого 2019 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши матеріали позову Комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, старшого державного виконавця Білгород-Дністровського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Тирнового Максима Вікторовича про визнання протиправними та скасування постанови про арешт коштів боржника, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, старшого державного виконавця Білгород-Дністровського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Тирнового Максима Вікторовича, в яких позивач просить визнати протиправними дії старшого державного виконавця Білгород-Дністровського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Тирнового Максима Вікторовича щодо накладення арешту на кошти Комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» (код СДРПОУ 20937068) на рахунку № 26000054477245 в гривнях відкритий в Южному ГРУ АТ КБ «ПриватБанк» (МФО 328704), в частині коштів, які призначені для оплати праці працівників підприємства та нарахувань до державного бюджету та визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 15.02.2019 року №58391186 в частині накладення арешту на грошові кошти Комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» (код СДРПОУ 20937068) рахунку №26000054477245 в гривнях відкритий в Южному ГРУ АТ КБ «ПриватБанк» (МФО 328704), в частині коштів, які призначені для оплати праці працівників підприємства та нарахувань до державного бюджету.
Відповідно до п.п.3,5,6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Частиною 1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом п.1,2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
За приписами ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Вимоги до позовної заяви визначені правовими нормами ст.160 КАС України.
Частиною 1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".
Приписами ч.3 ст.19 КАС України встановлено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.
Згідно ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з ч.5 ст.287 КАС України, адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
Частиною 1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
У розумінні ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
З огляду на зміст позовної заяви позивач просить скасувати постанову, що прийнята в рамках виконавчого провадження з виконання наказу виданого Господарським судом Одеської області 08.02.2019 року №916/3726/14 на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 20.11.2017 року у справі № 916/2164/17.
Отже, з огляду на вказані обставини, вбачається, що на примусовому виконанні у Білгород-Дністровському міськрайонному відділі ДВС ГТУЮ в Одеській області перебувало виконавче провадження за наказом, який виданий в рамках розгляду господарської справи. Тобто, в рамках вказаної справи виникли спірні відносини, що розглядались в межах господарського судочинства, а не адміністративного. При цьому, предметом даного спору є постанова державного виконавця по виконанню наказу про примусове виконання рішення, прийнятого в порядку господарського судочинства.
Згідно з ч.1 ст.339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ч.1 ст.340 ГПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Отже, законом встановлений порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби при виконанні ними рішень, ухвалених згідно з ГПК України, на підставі виконавчого документу, виданого господарським судом, при зверненні до суду сторони відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників, в зв'язку з чим вказаний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20.07.2016р. у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №29458/04, №29465/04) зазначено, що відповідно до прецидентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а повинен розглядатися у порядку господарського судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, слід відмовити позивачеві у відкритті провадження у даній адміністративній справі на підставі п.1 ч.1 КАС України.
Керуючись ст.ст.2, 19, п.1 ч.1 ст.170, 243, 248, 256, 287 КАС України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Комунального підприємства «Білгород-Дністровськводоканал» до Білгород-Дністровського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, старшого державного виконавця Білгород-Дністровського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Тирнового Максима Вікторовича про визнання протиправними та скасування постанови про арешт коштів боржника.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства за правилами, встановленими Господарським процесуальним Кодексом України.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду може бути оскаржена, шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду у строки визначені статтею 295 КАС України.
Суддя П.П.Марин