20 лютого 2019 року м. Рівне №1740/1838/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник адвокат ОСОБА_1,
відповідача: представник не з'явився,
третьої особи відповідача: представник ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Комунальне підприємство "Костопільводоканал"
доМіністерство фінансів України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України у Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
Комунальне підприємство "Костопільводоканал" (далі - КП "Костопільводоканал", позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства фінансів України про:
визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття рішення про перерахування позивачу субвенції на погашення різниці в тарифах відповідно до Договорів про проведення взаєморозрахунків від 13.11.2017 № 7/1 та від 20.12.2017 № 10/1 та недоведення цього рішення до відома Казначейства;
зобов'язання відповідача прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до Договорів про проведення взаєморозрахунків від 13.11.2017 № 7/1 та від 20.12.2017 № 10/1 та довести рішення до Казначейства.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" було передбачено виділення субвенції з державного бюджету на погашення різниці в тарифах, у зв'язку з чим, у порядку визначеному постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 18.05.2017 № 332, з позивачем укладено договори про організацію взаєморозрахунків. Проте, кошти відповідної субвенції від Казначейства до ГУ ДКСУ у Рівненській області перераховані не були внаслідок, як стверджував позивач, бездіяльності відповідача, що виразилась у неприйнятті відповідного рішення. Стверджував, що постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 18.05.2017 № 332 саме відповідач визначений відповідальним державним органом, на який покладається завершення процедури проведення розрахунків шляхом виділення коштів субвенції, однак, не прийнявши рішення про перерахунок субвенції, відповідач тим самим унеможливив проведення розрахунків позивача з бюджетом та погашення заборгованості по податку на додану вартість, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 30.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено справу до розгляду за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання у справі.
Відповідач позову не визнав. Представник відповідача подав відзив на позов (а.с.42-50), у якому зауважив щодо відсутності порушеного права позивача. Крім того, відповідач зазначив про надання відповідних доручень Казначейству на перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з урахуванням наявності джерел проведення розрахунків за договорами та додав, що неодноразово доповідав Кабінету ОСОБА_4 України та звертався до Мінрегіону, як головного розпорядника коштів субвенції, про неможливість проведення розрахунків за договорами, укладеними у рахунок надходжень податкового боргу із податку на додану вартість, який утворювався підприємствами теплопостачання у 2017 році, у зв'язку із значним невиконанням у 2017 році запланованих надходжень з цього податку. Вказав, що невиконання у минулому році запланованих надходжень з податку на додану вартість не дало змоги залучити грошові зобов'язання 2017 року з цього податку як додаткове джерело субвенції на відшкодування різниці між фактичними витратами та тарифами на комунальні послуги і, відповідно, забезпечити розрахунки за договорами, які укладені у рахунок зазначеного джерела. Стверджував, що закон про державний бюджет затверджує державний бюджет та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду, тому, відповідно, після закінчення бюджетного періоду усі бюджетні призначення втрачають чинність. Окрім того зауважив, що зобов'язання відповідача прийняти відповідні рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до укладених договорів про проведення взаєморозрахунків є втручанням в дискреційні повноваження відповідача. З таких підстав просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У підготовчому засіданні 12.09.2018 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України в Рівненській області.
Ухвалою суду від 12.09.2018 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою суду від 12.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник третьої особи надав суду письмові пояснення (а.с.113-114), у яких зазначив, що ОСОБА_3 управління Казначейства не вступало у правовідносини з позивачем та своїми діями чи бездіяльністю не порушувало його прав. Додав, що органи Казначейства не є розпорядниками коштів Державного бюджету України, а здійснюють лише розрахунково-касове обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, не мають права втручатися у їх діяльність та не уповноважені самостійно спрямовувати надані бюджетні асигнування. По суті спору зауважив, що відповідно до пунктів 8 та 9 Порядку № 332 від 18.05.2017, Казначейство перевіряє договори про організацію взаєморозрахунків та подає щомісяця до 9 і 24 числа Мінфіну та Мінрегіону інформацію по зобов'язаннях, що підлягають відшкодуванню за рахунок субвенції в розрізі надавачів послуг. Окрім того зауважив, що відповідно до пунктів 15 договорів про організацію взаєморозрахунків від 13.11.2017 № 7/1 та від 20.12.2017 № 10/1, укладених позивачем, їх умови є дійсними лише у разі проведення відповідного фінансування.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю.
Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судовому засіданні відніс вирішення спору на розсуд суду.
Представник відповідача до суду не з'явився, про дату час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, що підтверджується доказами в матеріалах справи (а.с. 238, 241). У відзиві на позов представник відповідача просив суд розглядати справу без участі представника Мінфіну (пункт 2 прохальної частини відзиву на позов; а.с.42-50).
Відповідно до частини першої статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За відсутності підстав для відкладення розгляду справи відповідно до статті 205 КАС України, заслухавши думку присутніх суд ухвалив продовжити розгляд справи.
Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, з'ясувавши доводи та аргументи учасників справи, наведені в заявах по суті справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.
Комунальне підприємство "Костопільводоканал" є єдиним підприємством, яке здійснює централізоване водопостачання та водовідведення м. Костополя Рівненської області, працюючи в умовах дії тарифів, встановлених державним органом - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, що не покривають фактичних витрат підприємства та є передумовою створення нестабільного фінансового стану підприємства, який полягає у виникненні кредиторської заборгованості, у тому числі, перед державою - з податкових платежів.
Гарантією реалізації державної політики, направленої на підтримку та стабілізацію роботи позивача, є щорічне виділення, відповідно до Законів про Державний бюджет України, коштів на погашення різниці в тарифах, що передбачає право позивача на погашення існуючої заборгованості, у тому числі, з податкових платежів, коштами державного бюджету, а підзаконні нормативно-правові акти - детально регламентують його процедуру.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" (додаток № 3 "Розподіл видатків Державного бюджету України на 2017 рік") передбачено виділення субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.
Статтею 31 Закону передбачені джерела перерахування зазначеної субвенції.
Кабінетом ОСОБА_4 України на виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та частини другої статті 97 Бюджетного кодексу України, постановою від 18.05.2017 № 332 затверджено Порядок та умови надання у 2017 році вказаної субвенції (далі - Порядок № 332), де визначено детальний механізм виділення коштів субвенції та проведення взаєморозрахунків.
КП "Костопільводоканал" укладено договори про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 18.05.2017 № 332 на загальну суму 398708,16 грн. для погашення заборгованості КП "Костопільводоканал" з податку на додану вартість: від 13.11.2017 № 7/1 (а.с.12-15) та від 20.12.2017 № 10-1 (а.с.8-11).
Сторонами зазначених договорів, окрім КП "Костопільводоканал", є ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України у Рівненській області (далі - ГУ ДКСУ у Рівненській області), Департамент фінансів Рівненської обласної державної адміністрації, Департамент житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської обласної державної адміністрації, Фінансове управління Костопільської районної державної адміністрації, Костопільська районна державна адміністрація.
У відповідності до пункту 3 цих договорів Казначейство перераховує кошти Головному управлінню Державної казначейської служби України у Рівненській області на підставі рішення Мінфіну.
Пунктами 4, 5, 6, 7 договорів визначено механізм послідовної передачі суми коштів, перерахованої Головному управлінню ДКСУ у Рівненській області Державним казначейством України, від ГУ ДКСУ у Рівненській до КП "Костопільводоканал".
Згідно з пунктом 9 договорів КП "Костопільводоканал" перераховує до загального фонду Державного бюджету кошти на погашення податкового боргу, у тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) боргу в сумі, визначеній кожним договором.
Підпунктом 2 пункту 11 вказаних вище договорів передбачено обов'язок його учасників не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору, а пунктом 12 договорів встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання своїх зобов'язань за договором відповідно до законодавства.
Департамент житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської обласної державної адміністрації, відповідно до пункту 6 договорів, брав на себе зобов'язання перерахувати кошти на рахунок КП "Костопільводоканал" для погашення різниці у тарифах на погашення заборгованості з податку на додану вартість на загальну суму 398708,16 грн.
Наявність у позивача податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 398708,16 грн зафіксовано довідкою про розмір заборгованості від 04.12.2017 № 868/17-00-17-16/2/д виданою ГУ ДФС у Рівненській області (а.с.16).
Станом на 01.06.2018 розмір заборгованості позивача по податку на додану вартість склав 504601,33 грн. (а.с.82).
Листом від 23.11.2017 за вих. № 9-5/1/1167-19605 Державна казначейська служба України повідомила Міністерство фінансів України про те, що за період з 16 по 23 листопада поточного року надійшло та зареєстровано 20 договорів про організацію взаєморозрахунків на загальну суму 54308731,59 грн. До вказаного листа додано, зокрема, інформацію щодо переліку наявних договорів про організацію взаєморозрахунків із зазначенням надавачів послуг та видів перерахувань до державного бюджету на 3 арк. із зазначенням щодо укладення з КП "Костопільводоканал" договору про організацію взаєморозрахунків від 13.11.2017 № 7/1 (а.с.162-165.)
Листом від 01.12.2017 до Міністерства фінансів України Мінрегіон надав узагальнені реєстри договорів про організацію взаєморозрахунків № 17 ЗФ, № 18 ЗФ, у тому числі і щодо укладеного договору з КП "Костопільводоканал" від 13.11.2017 № 7/1 (а.с.152-161), а також листом від 22.12.2017 за вих. № 7/10-14095 надав узагальнені реєстри договорів про організацію взаєморозрахунків № 21 ЗФ, у тому числі і щодо укладеного договору з КП "Костопільводоканал" від 20.12.2017 № 10-1 (а.с.167-170).
Листом від 11.09.2017 № 06330-3/6-3/24382 Міністерство фінансів України повідомило Кабінет ОСОБА_4 України про те, що станом на 11.09.2017 у Міністерстві фінансів відсутні реєстри договорів Мінрегіону, у яких включені договори, укладені у рахунок надходжень податкового бору з податку на додану вартість, що склався станом на 01.01.2017, а також щодо недовиконання планових показників доходів загального фонду державного бюджету від податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) з урахуванням бюджетного відшкодування на 5,8 млрд. грн., що відстрочує проведення розрахунків за договорами, укладеними відповідно до постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 18.05.2017 № 332 у рахунок грошових зобов'язань поточного року з податку на додану вартість (а.с.60-61).
Листом від 19.09.2017 № 06330-3/6-3/25149 Міністерство фінансів України повідомило Кабінет ОСОБА_4 України про те, що станом на 19.09.2017 у Міністерстві фінансів відсутні реєстри договорів Мінрегіону, у яких включені договори, укладені у рахунок надходжень податкового бору з податку на додану вартість, що склався станом на 01.01.2017, а також щодо недовиконання планових показників доходів загального фонду державного бюджету від податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) з урахуванням бюджетного відшкодування на 5,8 млрд. грн., що відстрочує проведення розрахунків за договорами, укладеними відповідно до постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 18.05.2017 № 332 у рахунок грошових зобов'язань поточного року з податку на додану вартість (а.с.62-63).
Листом від 04.10.2017 № 06330-06/1-2/26852 Міністерство фінансів України повідомило ОСОБА_5 України про те, що станом на 02.10.2017 у Міністерстві фінансів відсутні реєстри договорів Мінрегіону, у яких включені договори, укладені у рахунок надходжень податкового бору з податку на додану вартість, що склався станом на 01.01.2017, а також щодо недовиконання планових показників доходів загального фонду державного бюджету від податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) з урахуванням бюджетного відшкодування на 5,8 млрд. грн., що відстрочує проведення розрахунків за договорами, укладеними відповідно до постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 18.05.2017 № 332 у рахунок грошових зобов'язань поточного року з податку на додану вартість, а відсутність порядку розподілу коштів, що надходять під час проведення розрахунків за спожиту електричну енергію, унеможливлює погашення боргів підприємств водопровідно-каналізаційного господарства за електроенергію за рахунок коштів субвенції (а.с.58-59).
Листом від 25.10.2017 № 06330-03/6-3/28818 Міністерство фінансів України повідомило Кабінет ОСОБА_4 України про те, що станом на 24.10.2017 у Міністерстві фінансів відсутні реєстри договорів Мінрегіону, у яких включені договори, укладені у рахунок надходжень податкового бору з податку на додану вартість, що склався станом на 01.01.2017, а також щодо недовиконання планових показників доходів загального фонду державного бюджету від податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) з урахуванням бюджетного відшкодування на 6,2 млрд грн, що відстрочує проведення розрахунків за договорами, укладеними відповідно до постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 18.05.2017 № 332 у рахунок грошових зобов'язань поточного року з податку на додану вартість (а.с.55-57).
Листом від 01.11.2017 № 06330-03/6-3/29676 Міністерство фінансів України повідомило Кабінет ОСОБА_4 України та Асоціацію міст України про те, що станом на 31.10.2017 у Міністерстві фінансів відсутні реєстри договорів Мінрегіону, у яких включені договори, укладені у рахунок надходжень податкового бору з податку на додану вартість, що склався станом на 01.01.2017, а також щодо недовиконання планових показників доходів загального фонду державного бюджету від податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) з урахуванням бюджетного відшкодування на 6,2 млрд. грн., що не дозволяє залучити грошові зобов'язання поточного року з податку на додану вартість як додаткове джерело субвенції (а.с.53-54).
Листом від 23.01.2018 № 06330-3/6-3/1961 Міністерство фінансів України повідомило Кабінет ОСОБА_4 України та Мінрегіон про недовиконання планових показників доходів загального фонду державного бюджету від податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) з урахуванням бюджетного відшкодування на 18,2 млрд грн, що не дозволило залучити грошові зобов'язання 2017 року з податку на додану вартість як додаткове джерело субвенції на відшкодування різниці між фактичними витратами та тарифами на комунальні послуги і відповідно забезпечити розрахунки за договорами, які укладені у рахунок зазначеного джерела (а.с.65).
Станом на час розгляду справи у суді відповідачем не вчинено дій, з приводу яких подано позов.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд враховує таке.
Відповідно до пункту 48 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції.
Статтею 97 БК України визначено трансферти, що надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам.
Частиною 2 зазначеної статі встановлено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом ОСОБА_4 України.
Відповідно до пункту 23 статті 14 Закону України "Про Державний бюджет на 2017 рік" установлено, що у 2017 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами частини третьої статті 15, частини третьої статті 29 і частини третьої статті 30 Бюджетного кодексу України, спрямовуються на реалізацію програм та заходів, визначених частиною четвертою статті 30 Бюджетного кодексу України, а кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11, 12 і 13 цього Закону, спрямовуються відповідно на:
субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 13 та 14 статті 11 цього Закону).
Кабінетом ОСОБА_4 України, на виконання Закону та частини другої статті 97 Бюджетного кодексу України, постановою від 18.05.2017 № 332 затверджено Порядок та умови надання у 2017 році вказаної субвенції (далі - Порядок № 332), де визначено детальний механізм виділення коштів субвенції та проведення взаєморозрахунків.
Пунктом 3 Порядку № 332 унормовано, що підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, надавали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору.
Субвенція надається з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок джерел, зазначених у статті 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", та джерел наповнення спеціального фонду державного бюджету, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", згідно з розподілом, наведеним у додатку 1 головним розпорядником субвенції та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінрегіонрозвитку (пункт 1 Порядку № 332).
Відповідно до пунктів 7, 8, 9 Порядку № 332, місцеві фінансові органи на підставі отриманих відповідно до пункту 6 цих Порядку та умов документів формують узагальнені реєстри договорів, які надсилаються разом з копіями договорів про організацію взаєморозрахунків щомісяця до 5 і 20 числа структурним підрозділам з питань фінансів обласних, Київської міської держадміністрацій для їх узагальнення та подання щомісяця до 7 і 22 числа Мінрегіону зведеного реєстру таких договорів разом з їх копіями, а Казначейству і його територіальним органам, в яких відкриті рахунки учасників розрахунків, - договорів про організацію взаєморозрахунків.
Казначейство перевіряє договори про організацію взаєморозрахунків та подає щомісяця до 9 і 24 числа Мінфіну та Мінрегіону інформацію про зобов'язання, що підлягають відшкодуванню за рахунок субвенції, в розрізі надавачів послуг.
Мінрегіон узагальнює подані відповідно до пункту 7 цих Порядку та умов документи, формує узагальнений реєстр договорів про організацію взаєморозрахунків та подає його щомісяця до 10 і 25 числа Мінфіну.
Мінфін на підставі поданої Казначейством інформації та поданого Мінрегіоном узагальненого реєстру договорів про організацію взаєморозрахунків приймає рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом, яке доводиться до відома Казначейства.
Казначейство перераховує субвенцію відповідно до Порядку перерахування міжбюджетних трансфертів, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 15 грудня 2010 року № 1132 і Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого Мінфіном.
Розрахунки з погашення заборгованості за рахунок джерел, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", проводяться шляхом залучення коштів з єдиного казначейського рахунка.
Отже, субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам надається на погашення різниці між фактичною вартістю відповідних послуг (теплопостачання, водовідведення та ін.) та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. Законом України "Про Державний бюджет на 2017 рік" передбачено виділення субвенції за рахунок коштів державного бюджету на вказані цілі, а Кабінетом ОСОБА_4 України розроблено Порядок № 332, яким визначено механізм отримання постачальниками послуг з водовідведення, теплопостачання та інших житлово-комунальних послуг компенсації за рахунок субвенції.
Порядком № 332 на Міністерство фінансів України покладено обов'язки на підставі поданої Казначейством інформації про зобов'язання, що підлягають відшкодуванню за рахунок субвенції, та поданого Мінрегіонрозвитку узагальненого реєстру договорів про організацію взаєморозрахунків, прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом, та доведення його до відома Казначейства.
У ході судового розгляду справи судом з'ясовано та матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та всіма суб'єктами, окрім Міністерства фінансів України, необхідних дій, спрямованих на отримання позивачем субвенції на погашення різниці в тарифах відповідно до Договорів про проведення взаєморозрахунків до постанови Кабінету ОСОБА_4 України від 18.05.2017 № 332, від 13.11.2017 №7/1 та від 20.12.2017 № 10/1. Зокрема, Мінрегіонрозвитку на підставі поданої Казначейством інформації сформував зведений звід договорів про взаєморозрахунки, стороною у яких є КП "Костопільводоканал", та направив його до Мінфіну для перерахування субвенції.
У свою чергу відповідачем, в порушення пункту 8 Порядку № 332, не було прийнято рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до названих договорів про проведення взаєморозрахунків та не доведено їх до Казначейства, хоча, названою нормою саме на Мінфін покладено обов'язки на підставі поданої Казначейством інформації про зобов'язання, що підлягають відшкодуванню за рахунок субвенції, та поданого Мінрегіоном узагальненого реєстру договорів про організацію взаєморозрахунків, прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом, та довести його до відома Казначейства.
Тобто, Порядком № 332 Мінфін визначений відповідальним державним органом, який повинен був завершити процедури проведення розрахунків шляхом виділення коштів, передбачених Законом України "Про Державний бюджет на 2017 рік", проте, внаслідок невчинення останнім зазначених дій виникли обставини, які позбавили позивача своєчасно розрахуватися з бюджетом в установленому Урядом порядку, що, в умовах дії договорів про проведення взаєморозрахунків призвело до збільшення відповідних податкових боргових зобов'язань останнього.
На підставі викладеного суд відхиляє посилання відповідача на відсутність порушеного права позивача як таке, що не відповідає фактичним обставинам справи та є необґрунтованим.
Стосовно доводів відповідача щодо неможливості проведення розрахунків за договорами про надання субвенції, у зв'язку із значним невиконанням у 2017 році запланованих надходжень з ПДВ, а також щодо того, що бюджетний період 2017 року завершився 31 грудня цього ж року, відтак, договори про проведення взаєморозрахунків втратили чинність, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" державна політика у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується, зокрема, на таких принципах: регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у випадках, визначених законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку споживача, місцезнаходження та форми власності юридичних осіб тощо; дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.
З метою забезпечення доступності мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлюються тарифи на деякі види житлово-комунальних послуг, зокрема, на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Разом з тим, встановлені тарифи, як правило, не покривають фактичних витрат надавачів житлово-комунальних послуг.
У зв'язку з цим та з метою забезпечення відшкодування різниці між встановленими тарифами та фактичними витратами надавачів послуг, безперебійного надання житлово-комунальних послуг належної якості держава запровадила механізм субвенцій, які перераховуються з державного бюджету місцевим бюджетом з подальшим перерозподілом між постачальниками житлово-комунальних послуг.
Отже, субвенція на відшкодування різниці між встановленими тарифами та фактичними витратами на надання житлово-комунальних послуг, у розумінні БК України, Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" є державною соціальною гарантією, механізм реалізації якої визначений Кабінетом ОСОБА_4 України, зокрема, у Порядку № 332. Відтак, посилання відповідача на неможливість здійснення своїх зобов'язань через значне невиконанням у 2017 році запланованих надходжень з ПДВ не ґрунтується на вимогах закону та є безпідставним.
Конституційний Суд України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, зазначав про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Зокрема, у рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
ОСОБА_5 Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).
Аналогічний правовий висновок висловлений, зокрема, у рішенні Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у справі № 820/6514/17.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ "Кечко проти України" (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та "Ромашов проти України" (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Зокрема, у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішеннях ЄСПЛ у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява № 70297/01) та у справі "Бакалов проти України" (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).
Посилання відповідача на втручання в його дискреційні повноваження суд вважає необґрунтованими, оскільки приписами Порядку № 332 не передбачено дискреційних повноважень у відповідача у розумінні Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи № R(80)2, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11.03.1980, за якими, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду- тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин, а чітко та імперативно визначено ( пункт 8 Порядку № 332) обов'язок Мінфіну на підставі поданої Казначейством інформації та поданого Мінрегіоном узагальненого реєстру договорів про організацію взаєморозрахунків прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом, яке доводиться до відома Казначейства.
Суд зауважує, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Судом встановлено факт бездіяльності відповідача, що виявився у невиконанні свого визначеного нормативно-правовими актами обов'язку прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до договорів про проведення взаєморозрахунків від 13.11.2017 №7/1 та від 20.12.2017 № 10/1 та довести таке рішення до Казначейства.
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про визнання протиправною такої бездіяльності відповідача, яка підлягає задоволенню.
Щодо решти позовних вимог у заявленому вигляді, як способі відновлення порушеного права позивача, суд зазначає таке.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 826/4418/14).
ЄСПЛ у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Таким чином, суд задовольняє також позовну вимогу про зобов'язання Міністерства фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до договорів про проведення взаєморозрахунків від 13.11.2017 № 7/1 та від 20.12.2017 № 10/1 та довести рішення до Казначейства, оскільки вказане є дотриманням судом гарантій щодо того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
При вирішенні даного спору суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12.02.2019 у справі № 820/1410/18 (адміністративне провадження №К/9901/67666/18).
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування та не підтвердив правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Натомість позовні вимоги відповідають обставинам справи, ґрунтуються на вимогах закону та підтверджені належними й допустимими доказами, відтак підлягають задоволенню повністю.
Документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а.с.3) суд присуджує на користь позивача відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Комунального підприємства "Костопільводоканал" (35000 м. Костопіль, Рівненської обл., вул. Сарненська,30/А, ідентифікаційний номер юридичної особи 22585030) до Міністерства фінансів України (01008 м. Київ, вул. Грушевського,12/2, код ЄДРПОУ 00013480), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України у Рівненській області (33028 м. Рівне, вул. С.Петлюри,13, код ЄДРПОУ 38012494) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття рішення про перерахування Комунальному підприємству "Костопільводоканал" субвенції на погашення різниці в тарифах відповідно до Договорів про проведення взаєморозрахунків від 13.11.2017 № 7/1 та від 20.12.2017 № 10/1 та недоведення цього рішення до відома Казначейства.
Зобов'язати Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до Договорів про проведення взаєморозрахунків від 13.11.2017 № 7/1 та від 20.12.2017 № 10/1 та довести рішення до Казначейства.
Стягнути на користь Комунального підприємства "Костопільводоканал" (35000 м. Костопіль, Рівненської обл., вул. Сарненська,30/А, ідентифікаційний номер юридичної особи 22585030) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства фінансів України (01008 м. Київ, вул. Грушевського,1/2, код ЄДРПОУ 00013480) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 28 лютого 2019 року.
Суддя Дорошенко Н.О.