Справа № 420/6774/18
28 лютого 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фермерського господарства «ОСОБА_1В.» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фермерського господарства «ОСОБА_1В.» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладноїрозрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій від 05.07.2018 року № 828957/35653790, від 24.07.2018 р. № 851238/35653790, від 24.07.2018 р. № 851237/35653790 про відмову в реєстрації податкових накладних, в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні подані Фермерським господарством «ОСОБА_1В.» №1 від 20.06.2018 року, № 2 від 21.06.2018 року, № 3 від 22.06.2018 року.
Ухвалою суду від 29.12.2019 року судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі.
Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до приписів п.201.10 ст. 201 ПК України позивачем складено податкові накладні №1 від 20.06.2018 року, № 2 від 21.06.2018 року, № 3 від 22.06.2018 року та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних, однак їх реєстрацію було зупинено. Позивачем отримано квитанцію про те, що документи прийнято, реєстрація зупинена, де було вказано, що відповідно до п. 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп. 2.1 п.2 Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН. Позивач зазначає, що ним були надані письмові пояснення та копії документів на підтвердження факту здійснення господарських операцій, проте, відповідач прийняв рішення від 05.07.2018 року № 828957/35653790, від 24.07.2018 р. № 851238/35653790, від 24.07.2018 р. № 851237/35653790 про відмову в реєстрації №1 від 20.06.2018 року, № 2 від 21.06.2018 року, № 3 від 22.06.2018 року. Позивач з прийнятими рішеннями не погоджується, вважає їх протиправними, прийнятими безпідставно і необґрунтовано, за відсутності об'єктивного розгляду наданих документів та пояснень, такими, що порушують його права, як платника податку на додану вартість оскільки дії по відмові у реєстрації ПН вчиненні з порушенням порядку встановленого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 року «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних». Також позивач вказує на те, що відповідачем не було чітко визначено, які саме копії документів мають бути надані позивачем для прийняття рішення про реєстрацію спірної ПН.
29.01.2019 року (вхід. № 3330/19) представником Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС в Одеській області подано до суду спільний відзив на позов, де зазначено, що спірні рішення про відмову у реєстрації податкових накладних прийняті відповідно до норм податкового законодавства. Позивачем не надано достатніх доказів які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковими накладними, відтак просить залишити позовні вимоги без задоволення.
13.02.2019 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, відповідачами не спростовуються доводи позовної заяви та у відзиві на позов не обґрунтовано правомірність прийняття оскаржуваних рішень.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзив і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 20 червня 2018 року між Фермерським господарством «ОСОБА_1В.» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південна зернова корпорація» (Покупець) укладений договір поставки № 20/06/2, відповідно до умов якого Постачальник взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження врожаю 2018 року (Том1 а.с. 81-86). Додатковою угодою № 1 до вищезазначеного договору сторонами узгоджений товар - ріпак, врожаю 2018 р. українського походження у кількості 353 метричних тон +/- 10%, ціна поставки 12150 грн /тн. (Том 1 а.с. 87).
Відповідно до умов Договору поставки № 20/06/2 від 20.06.2018 р., додаткової угоди № 1 до нього, поставка товару здійснюється на умовах СРТ- склад Покупця: м. Ізмаїл, Белградське шосе 8а.
На виконання вказаного Договору поставки у червні 2018 р. Позивач відвантажив своєму контрагенту ТОВ «Південна зернова корпорація» ріпак врожаю 2018 року у кількості 320,068 т.н. на загальну суму 3888826,22 грн., в тому числі ПДВ 648137,70 грн. в тому числі: за видатковою накладною № 1 від 20.06.2018 р. 63,445 тн. загальною вартістю 770 856,76 грн., у т.ч. ПДВ 128 476,13 грн.; за видатковою накладною № 2 від 21.06.2018 р. 94,418 тн. загальною вартістю 1147178,70 грн., у т.ч. ПДВ 191196,45 грн.; за видатковою накладною № 3 від 22.06.2018 р. 162,205 тн. загальною вартістю 1970790,76 грн., у т.ч. ПДВ 328465,13 грн.
В подальшому, Позивачем згідно з вимогами та у строки, визначеними ст. 201 Податкового кодексу України, були складені податкові накладні №1 від 20.06.2018р., №2 від 21.06.2018 р., №3 від 22.06.2018р. - по першій події, у день відвантаження товару в електронні формі, які місять всі обов'язкові реквізити, встановлені нормами податкового законодавства та направлені ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На підтвердження відвантаження та оплати товару судом було досліджено: за податковою накладною № 1 від 20.06.2018 р. : видаткова накладна № 1 від 20.06.2018 року; товаро-транспортна накладна № 504352 від 20.06.2018 р.; товаро-транспортна накладна № 504353 від 20.06.2018 р.; платіжне доручення № 651 від 21.06.2018 р.; за податковою накладною №2 від 21.06.2018р.: видаткова накладна № 2 від 21.06.2018 року; товаро-транспортна накладна № 504366 від 21.06.2018 р.; товаро-транспортна накладна № 504356 від 21.06.2018 р.; товаро-транспортна накладна № 504355 від 21.06.2018 р.; платіжне доручення № 659 від 22:06.2018 р.; платіжне доручення № 701 від 27.06.2018 р.; платіжне доручення № 753 від 05.07.2018 р.; за податковою накладною № 3 від 22.06.2018р.: видаткова накладна № 3 від 22.06.2018 року; товаро-транспортна накладна № 504370 від 22.06.2018 р.; товаро-транспортна накладна № 504368 від 22.06.2018 р.; товаро-транспортна накладна № 504369 від 22.06.2018 р.; товаро-транспортна накладна № 504367 від 22.06.2018 р.; товаро-транспортна накладна № 504371 від 22.06.2018 р.; платіжне доручення № 659 від 22.06.2018 р.; платіжне дорученнях № 701 від 27.06.2018 р.; платіжне доручення № 753 від 05.07.2018 р.
Перевезення товару підтверджується вищезазначеними товаротранспортними накладними, в яких зазначено що ріпак був завантажений в с. Безім'янка Татарбунарського району Одеської області та перевезений до узгодженої сторонами адреси поставки Товару. Крім того, господарська операція підтверджена договором перевезення вантажу № 1 від 20.06.2018 р., рахунком №1 від 25.06.2018 року на оплату послуг з перевезення, актом виконаних робот від 25.06.2018 р., платіжним дорученням № 56 від 14.08.2018 р. на оплату послуг з перевезення ріпаку.
Судом також, були досліджені первинні документи, що підтверджують вирощування ріпаку Позивачем. Використання земельних ділянок підтверджується довідкою Дивізійськой сільської ради № 110 від 17.05.2018 р. відповідно до якої в користуванні Позивача на території Дивізійськой сільської ради знаходяться земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного виробництва, рілля - 390,4313 га. У податковій декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2018 р., подання якої до контролюючого органу підтверджено квитанцією № 2 від 11.05.2018 р., для обчислення суми податку зазначена площа земельної ділянки рілля 403,60 га., у тому числі орендованої 390,4313 га. Відповідно до звіту про посівні площі сільськогосподарських культур, форма № 4-сг, реєстраційний № НОМЕР_1, квитанція №2 від 01.06.2018р., посівна площа під кольза (ріпак ярий) - 100,90 га.
Позивачем наданий також звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур форма № 37-сг за червень 2018 р., поданий до Центру обробки електронних звітів Держстату України, квитанція №2, реєстраційний номер документу НОМЕР_2, відповідно до якого врожай ріпаку ярого, вирощеного на посівної площі 100,90 га складає 3526,38 ц.
Також, використання вказаних земельних ділянок підтверджується договорами оренди земельних ділянок з відповідними держактами на земельні ділянки власників Орендодавців та актами прийому передачі об'єктів оренди (Том 1 а.с. 132 -246, Том 2 а.с. 1 - 110).
На підтвердження придбання посівного матеріалу Позивачем наданий Договір № 1, укладений 12 березня 2018 р. з фермерським господарством «Триумф-Ч» та видаткова накладна № 1 від 12.03.2018 р., відповідно до якої Позивачу відвантажено 0,4 тн. ріпаку врожаю 2017 р. Факт оплати за посівний матеріал підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1 від 12.03.2018 р. (Том 2 а.с. 111-114).
20 червня 2018 року позивачем на адресу ТОВ «Південна зернова корпорація» виписана податкова накладна № 1 (Том 1 а.с.16) та направлена на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.
21 червня 2018 року позивачем на адресу ТОВ «Південна зернова корпорація» виписана податкова накладна № 2 (Том 1 а.с.18) та направлена на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.
22 червня 2018 року позивачем на адресу ТОВ «Південна зернова корпорація» виписана податкова накладна № 3 (Том 1 а.с.20) та направлена на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На підтвердження здійснення господарської операції по кожній податковій накладній, відповідачу були надані копії документів: договір поставки № 20/06/2 від 20.06.2018 р., додаткова угода № 1 до договору поставки № 20/06/2 від 20.06.2018 року, рахунок № 1 від 20.06.2018 р., довіреність № 60 від 20.06.2018 р.
Проте, згідно квитанцій № 1 від реєстрація вищезазначених податкових накладних була зупинена, вказано, що обсяг постачання товару/послуги 1205 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам п.п.2.1.п.2 Критеріїв ризиковості платника податку». Відповідачем було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН.
Вказані обставини не заперечувались сторонами.
Позивач скористався своїм правом, та надав до органів ДФС пояснення та скан-копїї документів, щодо зазначених операцій у податкових накладних, що підтверджується повідомленням щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН, що підтверджено відповідними квитанціями № 1 та не заперечувалось відповідачем.
Так Позивач надав пояснення про те, що Фермерське господарство «ОСОБА_1В.» існує з 2008 року, зареєстровано платником ПДВ з 01.05.2018р., є платником спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності 4 групи, займається вирощуванням зернових, зернобобових, соняшника, ріпаку, має основні засоби та використовує найману працю, а також залучає сторонні організації для збирання та перевезення врожаю.
До пояснень було надано скан-копії первинних документів, що підтверджують реалізацію власно вирощеного ріпаку врожаю 2018 року, його перевезення та отримання оплати за поставлений товар.
Так, під час розгляду справи судом встановлено, що позивач здійснює діяльність з використанням власної сільськогосподарської техніки, а також із залученням третіх осіб. Відповідно до розрахунку амортизації за півріччя 2018 р. на балансі Позивача рахуються трактор Білорус 892, два трактори Білорус 821, культиватор передпосівної обробки ґрунту КПГ-4, плуг дисковий П-2,5, сівалка зернокутова радова СЗ 5,4-06. Збір врожаю ріпаку здійснювався із залученням третьої особи відповідно до Договору № 1-15/18 про надання послуг по обмолоту зернових зернозбиральним комбайном, укладеного 15.06.2018р між Позивачем та ФОП ОСОБА_2 Послуги з обмолоту зернових підтверджені Актом № 1-10/07 від 10.07.2018 р. виконання послуг по обмолоту зернових, рахунком 1-10/07 від 10.07.2018 р., платіжним дорученням № 55 від 14.08.2018 р.
Крім того, Позивачем були надані Відповідачу докази наявності найманих працівників та виплати їм заробітної плати, а саме: повідомлення про прийняття працівника на роботу від 04.04.2018 р., квитанція № 2 від 06.04.2018 р.; звіт про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, квитанція № 2 від 07.05.2018 р.; звіт про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, квитанція № 2 від 14.08.2018 р.; звіт про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, квитанція № 2 від 08.07.2018 р.
Таким чином, судом встановлено, що позивач у повній мірі підтвердив реальність здійснених господарських операцій з поставки ріпаку, а також те, що підприємство має земельні ділянки сільськогосподарського товарного виробництва, техніку та найманих робітників, придбало насіння, здійснило збір врожаю, відповідно мало достатні обсяги власно вирощеної продукції для її подальшої реалізації.
Однак, після прийняття поданих Позивачем пояснень та документів, Комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладноїрозрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних №1 від 20.06.2018 р., № 2 від 21.06.2018 р., №3 від 22.06.2018р. (Том 1 а.с. 22-27).
Як зазначено в оскаржуваних рішеннях, підставою прийняття рішення про відмову в реєстрації податкових накладних є ненадання платником податку копій документів.
В рішенні від 05.07.2018 р. № 828957/35653790 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 20.06.2018 р. зазначено що не надано первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робот, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити). А також зазначено що не надано розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.
В рішенні від 24.07.2018 р. № 851238/35653790 про відмову в реєстрації податкової накладної № 2 від 21.06.2018р. та рішенні від 24.07.2018 р. № 851237/35653790 про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 22.06.2018р. зазначено що не надано первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робот, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити). А також за думкою контролюючого органу не надано документи, щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством (документи, які не надано підкреслити).
Не погодившись з вищевказаним рішеннями Комісії про відмову в реєстрації податкових накладних, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних рішень, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.
Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
На виконання вказаних вище норм законодавства позивачем сформовано податкові накладні та надіслано її до ЄРПН, проте, реєстрація цих податкових накладних була зупинена.
Згідно п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент формування податкової накладної) реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
21 лютого 2018 року постановою Кабінету Міністрів України №117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», яка набрала чинності 22.03.2018 року затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п.14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (тут і далі у редакції, чинній на момент формування податкової накладної) встановлено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку (п.16 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних).
Згідно п.21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Суд вважає неправомірним посилання комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації на ненадання позивачем первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робот, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні оскільки позивачем до комісії разом з поясненнями було подано скан-копії первинних документів, що підтверджують реалізацію власно вирощеного ріпаку врожаю 2018 року, його перевезення та отримання оплати за поставлений товар.
Також, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що ненадання підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), обумовлено тим, що такі документи необхідні, якщо їх наявність передбачена договором та/або законодавством. Між тим, п. 5.6 Договору поставки № 20/06/2 від 20.06.2018 р. передбачений вичерпний перелік документів, які мають бути надані Покупцю. Разом з тим, Договором поставки не передбачено оформлення документів підтвердження відповідності продукції, а тому ненадання їх контролюючому органу не може бути підставою для відмови в реєстрації податкових накладних.
Окрім цього суд зазначає, що в шаблоні рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у графі «первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні» міститься приписка у скобках «документи, які не надано підкреслити», однак комісією цього не зроблено.
З рішень про відмову в реєстрації податкових накладних вбачається, що у розділі «Прийнято рішення про» після пункту «Ненадання платником податку копій документів» міститься також графа «додаткова інформація», яка у цих рішеннях не заповнена.
Отже, оскаржувані рішення не містять конкретної інформації про причини та підстави для його прийняття, а саме інформації про те, яких саме первинних документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію поданих позивачем податкових накладних.
Згідно ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, оскаржувані рішення комісії ДФС України є необґрунтованими, не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, що породжує їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що первісна вимога позивача про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішеннь є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд дійшов висновку, що, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та контрагентом, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи встановлені у судовому засіданні факти, суд дійшов висновку, що відповідачі, заперечуючи проти позову не довели, з посиланням на відповідні докази правомірності оскаржуваних рішень про відмову у реєстрації податкових накладних, в зв'язку чим позовні вимоги позивача про визнання їх протиправними та скасування належать задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи визнання протиправними та скасування рішень Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладноїрозрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій від 05.07.2018 року № 828957/35653790, від 24.07.2018 р. № 851238/35653790, від 24.07.2018 р. № 851237/35653790, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання ДФС України зареєструвати податкові накладні №1 від 20.06.2018 року, № 2 від 21.06.2018 року, № 3 від 22.06.2018 року підлягають задоволенню. Вирішуючи позовні вимоги про зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкові накладні, суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може, в тому числі, прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Приписами КАС України, передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Згідно п.20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 341), у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5286,00 грн. згідно платіжного доручення №132 від 21.12.2018 року (Т.1 а.с.4).
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь Фермерського господарства «ОСОБА_1В.» судового збору в розмірі 5286,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Адміністративний позов Фермерського господарства «ОСОБА_1В.» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладноїрозрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій від 05.07.2018 року № 828957/35653790, від 24.07.2018 р. № 851238/35653790, від 24.07.2018 р. № 851237/35653790 про відмову в реєстрації податкових накладних, в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні подані Фермерським господарством «ОСОБА_1В.» №1 від 20.06.2018 року, № 2 від 21.06.2018 року, № 3 від 22.06.2018 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь Фермерського господарства «ОСОБА_1В.» суму сплаченого судового збору в розмірі 5286 грн. 00 коп. (п'ять тисяч двісті вісімдесят шість грн. 00 коп.).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - Фермерське господарство «ОСОБА_1В.» (вул. Миру, буд. 42, с. Безім'янка, Татарбунарський район, Одеська область, 68161, код ЄДРПОУ 35653790).
Відповідачі:
Державна фіскальна служба України (Львівська площа, 8, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197);
Головне управління ДФС в Одеській області (вул.Семінарська 5, м.Одеса, 45044, код ЄДРПОУ 3938646).
Суддя Корой С.М.
.