Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
28 лютого 2019 р. № 520/11903/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до Ленінського районного суду м. Харкова (61052, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 20), Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (01008, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:
1. Визнати дії Ленінського районного суду м. Харкова неправомірними щодо розгляду заяви ОСОБА_2 від 22.11.2018 року;
2. Визнати дії Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини неправомірними відносно розгляду заяви ОСОБА_2 від 11.12.2018 року;
3. Зобов'язати Ленінський районний суд м. Харкова поновити порушені права позивача відносно розгляду заяви ОСОБА_2 від 22.11.2018 року;
4. Зобов'язати Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Ленінський районний суд м. Харкова поновити порушені права ОСОБА_2 відносно розгляду заяви від 11.12.2018 року.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані дії відповідачів є неправомірними.
Ухвалою суду від 28.12.2018 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачам надати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзиви .
Представником відповідача - Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, 24.01.2019 року надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що дії відповідача є законними та такими, що не порушують права позивача.
Згідно ч. 4 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Від відповідача, Ленінського районного суду м. Харкова, відзив на адміністративний позов не надходив, отже, своїм правом на подання відзиву по адміністративній справі відповідач не скористався.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_2, 20.11.2018 року звернувся до голови Ленінського районного суду м. Харкова з заявою, в якій просив надіслати на його адресу список суддів Ленінського районного суду м. Харкова, які мають посвідчення судді за підписом Президента України Порошенко П.О.
23.11.2018 року Ленінським районним судом м. Харкова позивачу було надано відповідь за вих. № 01.20/651/2018-Вих, відповідно до якої було зазначено, що "замовлення бланків, виготовлення та видача посвідчення судді, голови суду, заступника голови суду та судді у відставці здійснюються Державною судовою адміністрацією України. Відповідно до Рішення Ради суддів України № 23 від 25.04.2017 року "Щодо порядку виготовлення, обліку, видачі, заміни та знищення посвідчень суддів, суддів, яких призначено на адміністративні посади, суддів у відставці, народних засідателів, та присяжних" власник посвідчення зобов'язаний забезпечувати зберігання та використання посвідчення таким чином, щоб унеможливити його втрату, псування або доступ до нього сторонніх осіб. За таких обставин посвідчення судді перебуває безпосередньо у власника. Здача посвідчення до кадрового підрозділу передбачена лише у випадках звільнення, переведення чи обрання судді до іншого суду. Передача суддею посвідчення для ксерокопіювання або вчинення будь-яких інших дій іншим особам не передбачена. Враховуючи, що в суді не ведеться облік посвідчень суддів надати запитувану інформацію не вбачається можливим."
11.12.2018 року позивач звернувся до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з заявою про здійснення головою Ленінського районного суду м. Харкова Бондаренко В.В. адміністративного правопорушення, оскільки Бондаренко В.В., не направила звернення позивача для розгляду в відповідний орган згідно ч. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян".
14.12.2018 року представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у східних областях Красноперовим С.Г. позивачу було надано відповідь № 14/12-002, відповідно до якої було зазначено, що " Незгода з викладеною у відповіді, наданій за результатами розгляду звернення громадянина, позицією органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та їх посадових (службових) осіб не може вважатися порушенням прав особи на належний розгляд звернення. Тому, у разі незгоди із відповіддю, наданою Ленінським районним судом м. Харкова від 23.11.2018 № 01.20/651 /2018-вих, Ви вправі оскаржити її у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі -Кодекс). Зокрема, відповідно до частини першої статті 5 Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Частиною першою статті 2 Кодексу визначено, що завданням., адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та Інтересів юридичних осіб від порушень суб'єктів владних повноважень. З огляду на викладене вище, а також ураховуючи те, що Ваше право на звернення до Ленінського районного суду м. Харкова не порушено, тому відсутні правові підстави для застосування додаткових заходів реагування Уповноваженого."
Не погодившись з зазначеним позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку зазначеним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Преамбулою Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996, № 393/96-ВР, із змінами і доповненнями, визначено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Згідно із ст. 1 вказаного Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Статтею 7 Закону встановлено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Згідно статті 15 Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Статтею 19 Закону встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
Відповідно до статті 20 Закону встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Статтею 4 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:
порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);
створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;
незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Також суд зазначає, що Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, який у своїй діяльності керується Конституцією України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 3 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" від 23.12.1997 № 776/97-ВР, метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, Законами України та міжнародними договорами України, та запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню.
Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до закону України "Про звернення громадян".
Згідно з частиною 3 ст. 17 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", при розгляді звернення Уповноважений:
1. відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;
2. роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;
3. направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;
4. відмовляє в розгляді звернення.
Таким чином суд дійшов висновку, що дії відповідачів щодо розгляду заяв позивача від 22.11.2018 року та 11.12.2018 року в розумінні Закону України "Про звернення громадян", є правомірними та такими, що не порушують права позивача щодо розгляду його заяви від 22.11.2018 року, адресованої Голові Ленінського районного суду м. Харкова та заяви від 11.12.2018 року адресованого на адресу уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Враховуючи вище викладені висновки суд зазначає, що і вимоги позивача щодо зобов'язання відповідачі розглянути його заяви від 22.11.2018 року та 11.12.2018 року також не підлягають задоволенню оскільки як було встановлено судом вище вони були розглянуті у відповідності до положень Закону України "Про звернення громадян".
Щодо посилання позивача на незаконні дії голови Ленінського районного суду м. Харкова Бондаренко В.В. щодо не направлення заяви позивача від 22.11.2018 року для розгляду в відповідний орган згідно ч. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян", то зазначене твердження суд вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 7 ЗУ "Про звернення громадян" встановлено, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Аналізуючи в сукупності положення ч. 3 ст. 7 ЗУ "Про звернення громадян" суд приходить до висновку, що аналіз питання які були порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, а також прийняття рішення входять чи не входять відповідні повноваження зазначені у зверненні до відповідного органу є виключним правом органу державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, керівника установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян або посадової особи. Законодавцем лише врегульовано питання, що в разі якщо відповідною посадовою особою (органом) буде прийнято рішення, що питання зазначені у зверненні не входять до їх повноважень воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
З урахуванням вищевикладеного суд зазначає, що дії голови Ленінського районного суду м. Харкова Бондаренко В.В. щодо не направлення заяви позивача від 22.11.2018 року для розгляду в відповідний орган згідно ч. 3 ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" є такими що вчинено в межах Закону України "Про звернення громадян", оскільки позивач в своїй заяві просив надати список суддів Ленінського районного суду м. Харкова які мають посвідчення судді з підписом Президента України Порошенко П.О., а отже заява була подана до відповідного органу державної влади, в якому працюють відповідні судді.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки дії відповідачів під час розгляду заяв позивача жодним чином не порушують його права щодо розгляду заяв в порядку ЗУ "Про звернення громадян", т.я. вони були розглянуті в строки визначені Законом та в межах повноважень відповідачів.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) до Ленінського районного суду м. Харкова (61052, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 20), Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (01008, м. Київ, вул. Інститутська, 21/8) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Спірідонов М.О.