Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
19 лютого 2019 р. № 520/8308/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Панова М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Кравчені Т.І.,
представника позивача - Білоголовської Л.А.,
представника відповідача - не прибув,
представника третьої особи - Світловської А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" до Міністерства фінансів України, третя особа - Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Приватне акціонерне товариство "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття рішення про перерахування Приватному акціонерному товариству "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" субвенції на погашення різниці в тарифах відповідно до договору від 11.08.2017 №27/21-з про організацію взаєморозрахунків, укладеного відповідно до постанови Кабінету міністрів України №332 від 18.05.2017 та недоведення цього рішення до відома Казначейства; зобов'язати Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до договору від 11.08.2017 №27/21-з про організацію взаєморозрахунків, укладеного відповідно до постанови Кабінету міністрів України №332 від 18.05.2017 та довести рішення до Казначейства.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані дії відповідача є протиправними та такими, що суперечать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача до судового засідання не прибув, про час, дату та день судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином.
Представник третьої особи адміністративний позов просив залишити без задоволення. Зазначив, що позов є безпідставним та необґрунтованим.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач є підприємством, яке до 15.06.2016 надавало послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води населенню в місті Харкові. Зазначені послуги надавались на підставі ліцензій АГ №578266 на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і коопераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), АГ №578267 на право провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, АГ №578268 на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії.
Гарантією реалізації державної політики, направленої на підтримку та стабілізацію роботи позивача, є щорічне виділення, відповідно до Законів про Державний бюджет України, коштів на погашення різниці в тарифах, що передбачає право позивача на погашення існуючої заборгованості, у тому числі, з податкових платежів, коштами державного бюджету.
Законом України Про Державний бюджет України на 2017 рік (додаток № 3 «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2017 рік») передбачено виділення субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі по тексту субвенція).
Кабінетом Міністрів України, на виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та частини другої статті 97 Бюджетного кодексу України, прийнято постанову від 18.05.2017 № 332, якою затверджено Порядок та умови надання у 2017 році вказаної субвенції (далі - Порядок № 332), в якому визначено детальний механізм виділення коштів субвенції та проведення взаєморозрахунків.
Позивачем було виконано у повному обсязі комплекс необхідних робіт з учасниками розрахунків та оформлено Договір про організацію взаєморозрахунків до постанови КМУ від 18.05.2017 №332 (далі - Договір) №27/21 на загальну суму 1626820,23 грн. для погашення заборгованості підприємства з податку на додану вартість.
Сторонами зазначеного Договору, окрім Приватного акціонерного товариства «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла», є Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, Департамент фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Департамент житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації.
У відповідності до пункту 3 договорів Казначейство перераховує кошти Головному управлінню Державної казначейської служби України у Харківській області на підставі рішення Мінфіну.
Пунктами 4, 5, 6, 7 договорів визначено механізм послідовної передачі суми коштів, перерахованої Головному управлінню ДКСУ в Харківській області Державним казначейством України, від ГУ ДКСУ в Харківській області до позивача.
Згідно з пунктом 8 договорів позивач перераховує до загального фонду Державного бюджету кошти на погашення податкового боргу, у тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих на суму такого реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) боргу в сумі, визначеній кожним договором.
Підпунктом 2 пункту 9 вказаних вище договорів передбачено обов'язок його учасників не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору, а відповідно до пункту 10 договорів встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання своїх зобов'язань за договором відповідно до законодавства.
При цьому, Департамент житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації відповідно до п. 6 Договору брав на себе зобов'язання перерахувати кошти на рахунок підприємства для погашення різниці в тарифах на погашення заборгованості з податку на додану вартість сумі 1626820,23 грн.
Проте, кошти на виконання договору на рахунок позивача не надійшли, що позбавило його можливості розрахуватися по боргових зобов'язаннях перед державним бюджетом з податку па додану вартість на загальну суму 1626820,23 грн.
Наявність у позивача податкового боргу з податку на додану вартість зафіксовано довідкою про розмір заборгованості від 08.08.2017, виданою Головним управлінням ДФС у Харківській області. Станом на 08.08.2017 розмір заборгованості складав 1754964,67 грн.
У зв'язку з неотриманням коштів, відповідно до укладених Договорів позивач листом від 31.01.2018 №3 звернувся до Мінрегіонрозвитку України, як до головного розпорядника субвенції та відповідального виконавця бюджетної програми.
У відповідь на звернення позивача Мінрегіонрозвитку України листом від 20.03.2018 №8/10-437-18 повідомив про виконання ним усіх передбачених вказаним Порядком обов'язків шляхом направлення на фінансування листом від 22.08.2017 №7/10-9015 до Міністерства фінансів України зведеного реєстру №12-ІФ договорів, до якого був включений договір з позивачем.
Позивач звернувся з питання фінансування Договору та необхідності проведення відповідних розрахунків з різниці в тарифах листом №18 від 10.05.2018 до Міністерства фінансів України.
Відповідач листом від 01.08.2018 №063330-01/6-16/20403, повідомив про неможливість вчинити дії з залучення грошових зобов'язань з ПДВ 2017 року як додаткового джерела субвенції на відшкодування різниці між фактичними витратами позивача та тарифами на комунальні послуги і, відповідно, забезпечити розрахунки за договорами, які укладені в рахунок зазначеного джерела у зв'язку з невиконанням у минулому році запланованих надходжень з ПДВ.
Листом №30 від 07.08.2018 позивач звернувся до Державної казначейської служби з питання виконання постанови КМУ від 18.05.2017 №332 та умов договору від 11.08.2017 №27/21-з про організацію взаєморозрахунків.
Державна казначейська служба листом від 14.08.2018 №9-08/183-133/5 відповіла, що до казначейства 22.08.2017 надійшов договір про організацію взаєморозрахунків 11.08.2017 №27/21-з на суму 1626820,23 гривень, укладений за участю ПРАТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла», про який повідомлено Міністерство фінансів України листом від 23.08.2017 №9/05/1/837-14177. У 2017 році рішень Міністерства фінансів України щодо перерахування коштів по зазначеному договору до Казначейства не надходило.
Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 48 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції.
Статтею 97 Бюджетного кодексу України визначено трансферти, що надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам.
Частиною другої зазначеної статі встановлено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 23 статті 14 Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.
Кабінетом Міністрів України, на виконання Закону та частини другої статті 97 Бюджетного кодексу України, постановою від 18.05.2017 №332 затверджено Порядок та умови надання у 2017 році вказаної субвенції, де визначено детальний механізм виділення коштів субвенції та проведення взаєморозрахунків.
Пунктом 3 Порядку № 332 передбачено, що підставою для проведення розрахунків з погашення різниці між фактичною вартістю та тарифом є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, надавали послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, централізованого водопостачання і водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості (без урахування пені, штрафних і фінансових санкцій) на дату укладення такого договору.
Субвенція надається з Державного бюджету місцевим бюджетам для погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок джерел, зазначених у статті 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», та джерел наповнення спеціального фонду державного бюджету, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», згідно з розподілом, наведеним у додатку 1 головним розпорядником субвенції та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінрегіонрозвитку України (пункт 1 Порядку № 332).
Відповідно до пунктів 7, 8, 9 Порядку №332 місцеві фінансові органи на підставі отриманих відповідно до пункту 6 цих Порядку та умов документів формують узагальнені реєстри договорів, які надсилаються разом з копіями договорів про організацію взаєморозрахунків щомісяця до 5 і 20 числа структурним підрозділам з питань фінансів обласних, Київської міської держадміністрацій для їх узагальнення та подання щомісяця до 7 і 22 числа Мінрегіонрозвитку зведеного реєстру таких договорів разом з їх копіями, а Казначейству і його територіальним органам, в яких відкриті рахунки учасників розрахунків, - договорів про організацію взаєморозрахунків.
Казначейство перевіряє договори про організацію взаєморозрахунків та подає щомісяця до 9 і 24 числа Міністерству фінансів України та Мінрегіонрозвитку України інформацію про зобов'язання, що підлягають відшкодуванню за рахунок субвенції, в розрізі надавачів послуг.
Мінрегіонрозвитку узагальнює подані відповідно до пункту 7 цих Порядку та умов документи, формує узагальнений реєстр договорів про організацію взаєморозрахунків та подає його щомісяця до 10 і 25 числа Міністерству фінансів України.
Міністерство фінансів України на підставі поданої Казначейством інформації та поданого Мінрегіонрозвитку узагальненого реєстру договорів про організацію взаєморозрахунків приймає рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом, яке доводиться до відома Казначейства.
Казначейство перераховує субвенцію відповідно до Порядку перерахування міжбюджетних трансфертів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2010 року №1132 і Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого Мінфіном.
Розрахунки з погашення заборгованості за рахунок джерел, визначених пунктами 13 і 14 статті 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», проводяться шляхом залучення коштів з єдиного казначейського рахунка.
Як вбачається з наведених правових норм, субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам надається на погашення різниці між фактичною вартістю відповідних послуг (теплопостачання, водовідведення та ін.) та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. Законом України «Про Державний бюджет на 2017 рік» передбачено виділення субвенції за рахунок коштів державного бюджету на вказані цілі, а Кабінетом Міністрів України розроблено Порядок №332, яким визначено механізм отримання постачальниками послуг з водовідведення, теплопостачання та інших житлово-комунальних послуг компенсації за рахунок субвенції.
Порядком №332 Мінрегіонрозвитку визначено головним розпорядником субвенції та відповідальним виконавцем бюджетної програми. При цьому, на Міністерство фінансів України покладено обов'язки на підставі поданої Казначейством інформації про зобов'язання, що підлягають відшкодуванню за рахунок субвенції, та поданого Мінрегіонрозвитку узагальненого реєстру договорів про організацію взаєморозрахунків, прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом, та доведення його до відома Казначейства. Тобто, Міністерство фінансів України визначений відповідальним державним органом, який повинен завершити процедури проведення розрахунків шляхом виділення коштів, передбачених Законом України «Про Державний бюджет на 2017 рік».
Судом встановлено, що позивачем та всіма суб'єктами спірних правовідносин (зокрема, Мінрегонрозвитку України, Казначейством), окрім Міністерства фінансів України, виконані необхідні дії, спрямовані на отримання позивачем субвенції на погашення різниці у тарифах відповідно до договорів про проведення взаєморозрахунків до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332, від 27.06.2017 №3-21/з, від 13.11.2017 №36-21/з, від 13.11.2017 №39-21/з, від 13.11.2017 №41-21/з, від 17.11.2017 №38-21/з, від 19.12.2017 №51-21/з. Зокрема, Мінрегіонрозвитку на підставі поданої Казначейством інформації сформував зведений звід договорів про взаєморозрахунки, стороною у яких є Приватне акціонерне товариство "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла", та направив його до Мінфіну для перерахування субвенції.
У свою чергу Міністерством фінансів України, у порушення пункту 8 Порядку №332, не було прийнято рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до визначених вище договорів про проведення взаєморозрахунків до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332 та не доведено їх до Казначейства, внаслідок чого виникли обставини, які позбавили позивача можливості своєчасно розрахуватися з бюджетом в установленому Урядом порядку, що призвело до збільшення відповідних податкових боргових зобов'язань останнього.
Стосовно доводів відповідача щодо неможливості проведення розрахунків за договорами про надання субвенції, у зв'язку із значним невиконанням у 2017 році запланованих надходжень з ПДВ, а також щодо того, що бюджетний період 2017 року завершився 31 грудня цього ж року, відтак, договори про проведення взаєморозрахунків втратили чинність, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» державна політика у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується, зокрема, на таких принципах: регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги у випадках, визначених законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку споживача, місцезнаходження та форми власності юридичних осіб тощо; дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо кількості та якості житлово-комунальних послуг.
З метою забезпечення доступності мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановлюються тарифи на деякі види житлово-комунальних послуг, зокрема, на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Разом з тим, встановлені тарифи, як правило, не покривають фактичних витрат надавачів житлово-комунальних послуг.
У зв'язку з цим та з метою забезпечення відшкодування різниці між встановленими тарифами та фактичними витратами надавачів послуг, безперебійного надання житлово-комунальних послуг належної якості держава запровадила механізм субвенцій, які перераховуються з державного бюджету місцевим бюджетом з подальшим перерозподілом між постачальниками житлово-комунальних послуг.
Отже, субвенція на відшкодування різниці між встановленими тарифами та фактичними витратами на надання житлово-комунальних послуг, у розумінні Бюджетного кодексу України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» є державною соціальною гарантією, механізм реалізації якої визначений Кабінетом Міністрів України, зокрема, у Порядку №332. Відтак, посилання відповідача на неможливість здійснення своїх зобов'язань через відсутність бюджетних асигнувань не ґрунтується на вимогах закону та є безпідставним.
Аналогічний правовий висновок висловлений, зокрема, у рішенні Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 820/1410/18.
Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово констатував, органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Зокрема, у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява №70297/01) та у справі «Бакалов проти України» (заява №14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (вул. Роганська, буд. 155, м. Харків, 61172, ЄДРПОУ 14085922) до Міністерства фінансів України (вул. Межигірська, буд. 11, м. Київ, 04071, ЄДРПОУ 00013480), третя особа - Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (вул. Велика Житомирська, буд. 9, м. Київ Мсп601, Центральна Частина Києва, Київ, 01601, ЄДРПОУ 37471928) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття рішення про перерахування Приватному акціонерному товариству "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" субвенції на погашення різниці в тарифах відповідно до договору від 11.08.2017 №27/21-з про організацію взаєморозрахунків, укладеного відповідно до постанови Кабінету міністрів України №332 від 18.05.2017 та недоведення цього рішення до відома Казначейства.
Зобов'язати Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до договору від 11.08.2017 №27/21-з про організацію взаєморозрахунків, укладеного відповідно до постанови Кабінету міністрів України №332 від 18.05.2017 та довести рішення до Казначейства.
Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла" (ЄДРПОУ 14085922) сплачену суму судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства фінансів України (ЄДРПОУ 00013480).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 01 березня 2019 року.
Суддя М.М.Панов