28 лютого 2019 року м. Кропивницький Справа № 1140/3491/18
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Притули К.М.,
за участю секретаря: Потєхіної І.В.
позивача: ОСОБА_1
представник відповідача: Чернова А.О.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 21 серпня 2017 року включно.
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 21 серпня 2017 року включно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на підставі Наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 27 квітня 2017 року №112, його було звільнено у запас за пунктом «а» (у зв'язку з закінченням строку контракту) ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням підпункту «ї» пункту 1 ч. 8 цієї ж статті.
21 серпня 2017 року наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) №20 його виключено зі списків особового складу військового комісаріату та усіх видів забезпечення. Разом з тим позивач стверджує, що нарахування та виплата грошового забезпечення проводилося відповідачем не в повному обсязі, зокрема, за період проходження служби з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу індексація грошового забезпечення відповідачем йому не виплачувалась. Позивач також зазначає, що 13.11.2018 він звертався до відповідача із запитом, в якому просив надати інформацію щодо нарахованої та фактично виплаченої йому індексації грошового забезпечення за період часу з 2013 року по день звільнення з військової служби із розбивкою помісячно та із зазначенням базового місяця, а також інформацію про розмір не нарахованої та невиплаченої йому індексації грошового забезпечення по день звільнення з військової служби (за наявності такого), вказавши причини не проведення індексації. Однак, у відповідь отримав відмову, оформлену листом від 30.11.2018 №6264. Вважаючи дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 27 грудня 2018 року дану позовну заяву було залишено без руху та встановлено час для виправлення недоліків (а.с.20-21).
04 січня 2019 року ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.1-2).
28 лютого 2019 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача регіонального представника Міністерства Соціальної політики України, а саме Департаменту соціального захисту населення Кіровоградської обласної державної адміністрації.
Відповідачем 24.01.2019 за (вхід.№ 1354) надано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, обґрунтовуючи тим, що протягом 2016-2017 років за фондом грошового забезпечення військового комісаріату, затвердженого вищим розпорядником бюджетних коштів, видатки на виплату індексації грошового забезпечення передбачено не було. А тому, у відповідача не було ні правовий підстав ні реальної можливості здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву та просила відмовити в їх задоволенні.
Заслухавши думку позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в справі письмові докази, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, докази, якими вони підтверджуються, заперечення відповідача та докази, якими вони обґрунтовуються, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що підполковник ОСОБА_1 по 27.04.2017 р. проходив військову службу у Збройних Силах України.
Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 27.04.2017 № 112 підполковника ОСОБА_1 , військового комісара Голованівського районного військового комісаріату Кіровоградської області оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » звільнено з військової служби у запас за пунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку дії контракту).
Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.08.2017 позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «а» ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням підпункту «ї» пункту 1 частини восьмої цієї ж статті (у зв'язку із закінченням стоку контракту), з 21.08.2017 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с. 11).
При звільненні позивача з військової служби йому було виплачено надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% від посадової окладу за період з 01.08.2017 по 21.08.2017; премію у розмірі 420% від посадового окладу за період з 01.08.2017 по 21.08.2017; одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 22,09.2010 № 889 виплачено щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60% від місячного грошової забезпечення за період з 01.08.2017 по 21.08.2017. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10 Закону України "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплачено грошову компенсації за 2 календарних дні невикористаної щорічної основної відпустки за 2017 рік (а.с.11).
У період з січня 2016 року по листопад 2017 року включно індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, остання виплата індексації відбулась у грудні 2015 року, що також підтверджено довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14).
Не погоджуючись з діями відповідача щодо не нарахування та невиплати такої індексації грошового забезпечення, позивач звернувся з позовом до суду.
Згідно ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 4 Закону № 1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок №1078).
У пункті 1-1 Порядку №1078 визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Слід зазначити, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Суд зазначає, що посилання відповідача, як на підставу ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, на положення статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», згідно з якою проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік є необґрунтованими.
Положеннями Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року №1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться, вищевказаними нормативно-правовими актами, у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.
Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується Кіровоградський обласний військовий комісаріат, відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення.
Крім того, суд зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 246, 382, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 21 серпня 2017 року включно.
Зобов'язати Кіровоградський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 21 серпня 2017 року включно.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Дата складання та підписання рішення в повному обсязі 01 березня 2019 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. Притула