КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
26 лютого 2019 року № 320/6764/18
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лисенко В.І.,
за участі: секретаря судового засідання Приходько Н.І.,
представника позивача - Григоренко О.В.,
представника відповідача - Чайковського Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Світанок" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Світанок" з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.09.2018 №0102625001, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4080,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним, адже за результатами проведення камеральної перевірки щодо своєчасності подання ТОВ "Фірма "Світанок" податкової звітності в ПДВ, податковий орган дійшов необґрунтованого та безпідставного висновку про неподання позивачем податкової звітності за січень, квітень, травень та червень 2018 року. Вказав, що обов'язок подання декларації виникає у платника податку лише за наявності об'єкта оподаткування та/або за наявності показників, які підлягають декларуванню. Тому враховуючи відсутність об'єкта оподаткування та право позивача на включення до звітного періоду сум податкового кредиту протягом 365 днів з дати складання податкової накладної, останній не мав обов'язку щодо подання декларацій з ПДВ у спірні місяці.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що подання податкових декларацій з ПДВ є обов'язком платника податків, який передбачений статтею 42 Податкового кодексу України та має виконуватись навіть за відсутності господарської діяльності, але у разі наявності показників, які підлягають декларуванню. Оскільки, у січні, квітні, травні та червні 2018 року на адресу позивача були зареєстровані податкові накладні, останній був зобов'язаний подати податкові декларації за вказані періоди. При цьому, можливість відображення сум податкового кредиту протягом 365 календарних днів, не звільняє його від такого обов'язку. За таких обставин, вважає податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте у відповідності до чинного законодавства.
Ухвалою суду від 26.12.2018 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
У судове засідання, призначене на 26.02.2019, прибули представник позивача та представник відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, наполягав на відмові у його задоволенні.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Світанок", згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 21.03.2000 зареєстровано як юридична особа.
Як платник податків, тому числі податку на додану вартість, позивач перебуває на обліку у Білоцерківському управлінні ГУ ДФС у Київській області.
Як убачається з матеріалів справи, Головним управління ДФС у Київській області було проведено камеральну перевірку даних з питань щодо своєчасності подання податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "Фірма "Світанок".
За результатами перевірки складено акт від 18.08.2018 №1717/50-01/30846390, яким встановлено неподання позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за січень, квітень, травень та червень 2018 року, чим порушено вимоги пункту 203.1 статті 203, пункту 49.2 статті 49, підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України (а.с. 22-23).
До такого висновку перевіряючі дійшли на підставі того, що за результатами моніторингу даних ЄРПН встановлено наступні обставини:
1) протягом січня 2018 року позивачем не подано податкової декларації, однак на адресу ТОВ "Фірма "Світанок" зареєстровано податкову накладну на суму ПДВ -88,00 грн;
2) протягом квітня 2018 року позивачем не подано податкової декларації, однак на адресу ТОВ "Фірма "Світанок" зареєстровано податкову накладну на суму ПДВ -2867,00 грн;
3) протягом травня 2018 року позивачем не подано податкової декларації, однак на адресу ТОВ "Фірма "Світанок" зареєстровано податкову накладну на суму ПДВ - 5408,00 грн;
4) протягом червня 2018 року позивачем не подано податкової декларації, однак на адресу ТОВ "Фірма "Світанок" зареєстровано податкову накладну на суму ПДВ 2945,00 грн.
На підставі акта перевірки від 18.08.2018 №1717/50-01/30846390 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.09.2018 №0102625001, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4080,00 грн (а.с. 20).
Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомлення-рішенням, ТОВ "Фірма "Світанок" оскаржило його в адміністративного порядку та подало скаргу до Державної фіскальної служби від 12.09.2018 вих. №28 (а.с. 24).
Розглянувши скаргу позивача, Державна фіскальна служба України прийняла рішення від 13.11.2018 №36859/6/99-99-11-03-01-25, яким податкове повідомлення-рішення від 06.09.2018 №0102625001 залишила без змін, а скаргу без задоволення (а.с. 28-29).
Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 06.09.2018 №0102625001 протиправним та таким, що порушує права позивача як платника податків, останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 31.07.2014 №1621 -VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України» (зі змінами і доповненнями внесеними Законами України від 07.10.2014 №1690-УП та від 28.12.2014 №71-УІІІ, №77-УІІІ). Даним Законом введено систему електронного адміністрування податку на додану вартість та внесено зміни до Кодексу, зокрема, в частині подання звітності з податку на додану вартість та реєстрації податкових накладних.
Відповідно до абзацу другого пункту 49.4 статті 49 розділу II Податкового кодексу, з урахуванням внесених змін, з 1 січня 2015 року податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством. Примірним договором про визнання електронних документів передбачено, що договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів.
Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України закріплено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно пункту 49.2 цієї ж статті, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
У свою чергу, пунктом 203.3 статті 203 Розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Отже, тлумачення вказаних норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що платник податку на додану вартість має обов'язок що подачі податкової декларації за звітний період (календарний місяць), у разі існування двох факторів у такому періоді, а саме: виникнення об'єкта оподаткування та/або наявність показників, які підлягають декларуванню.
За таких обставин, для з'ясування наявності чи відсутності у позивача обов'язку щодо подачі декларацій з ПДВ за січень, квітень, травень та червень 2018 року, необхідно встановити, чи існували у такі звітні періоди об'єкти оподаткування та/або показники, які підлягають декларуванню.
Стосовно об'єктів оподаткування з податку на додану вартість у січні, квітні, травні та червні 2018 року, суд зазначає наступне.
Як регламентовано положенням статті 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
У той же час, відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
У ході розгляду справи судом встановлено, підтверджується наявними у справі матеріалами та не заперечувалось відповідачем, що у січні, квітні, травні та червні 2018 року ТОВ "Фірма "Світанок" не здійснювалось жодної із перелічених вище операцій, що свідчить про відсутність об'єктів оподаткування у вказані звітні періоди.
Визначаючись із наявністю/відсутністю показників, які підлягали декларуванню у січні, квітні, травні та червні 2018 року, судом встановлено наступне.
Як вже зазначалось судом вище, в обґрунтування прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, контролюючим органом зазначено, що камеральною перевіркою своєчасності подання податкової звітності позивачем з податку на додану вартість за січень, квітень, травень та червень 2018 року встановлено, що згідно даних Єдиного реєстру накладних у вказані звітні періоди, постачальниками для покупця - ТОВ "Фірма "Світанок" було зареєстровано податкові накладні.
Такими податковими накладними є:
1. Податкова накладна від 31.01.2018 №4282, зареєстрована ПрАТ "Київобленерго" на суму 500,00 грн (а.с. 101).
2. Податкова накладна від 05.04.2018 №5, зареєстрована ТОВ "Лисагро" на суму 17200,00 грн (а.с. 102).
3. Податкова накладна від 16.05.2018 №172, зареєстрована ФОП Жицькою С.В. на суму 9061,74 грн (а.с. 103).
4. Податкова накладна від 17.05.2018 №173, зареєстрована ФОП Жицькою С.В. на суму 2880,00 грн (а.с. 104).
5. Податкова накладна від 17.05.2018 №174, зареєстрована ФОП Жицькою С.В. на суму 477,58 грн (а.с. 105).
6. Податкова накладна від 30.05.2018 №185, зареєстрована ФОП Жицькою С.В. на суму 1788,00 грн (а.с. 106).
7. Податкова накладна від 30.05.2018 №186, зареєстрована ФОП Жицькою С.В. на суму 18239,04 грн (а.с. 107).
8. Податкова накладна від 21.06.2018 3196 зареєстрована ФОП Жицькою С.В. на суму 15249,60 грн (а.с. 112).
9. Податкова накладна від 25.06.2018 3196 зареєстрована ФОП Жицькою С.В. на суму 2419,92 грн (а.с. 113).
У той же час, судом встановлено, що у лютому, травні, червні та липні 2018 року позивачем не було подано жодної декларації з податку на додану вартість.
Під час судового засідання, представник позивача наголошував на правомірності неподання декларацій з податку на додану вартість у зазначені звітні періоди, та пояснив, що у позивача були відсутні показники, які підлягали декларуванню, а податковий кредит відображається платником податку протягом 365 днів з дати складення податкової накладної.
Однак, суд частково погоджується із таким твердженням та звертає увагу, що чіткого визначення поняття "показники, які підлягають декларуванню" або вичерпного їх переліку, не містяться у Податковому кодексі України.
Водночас, такі показники можна встановити, виходячи із затвердженої форми податкової декларації, а також правової природи та суті податкового кредиту.
Так, наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, затверджено форми та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Порядок №21).
Із Порядку №21 убачається, що затверджена форма декларації з податку на додану вартість містить три розділи ("Податкові зобов'язання", "Податковий кредит" та "Розрахунки за звітний період"), які у свою чергу складаються із показників, які підлягають декларуванню.
Зокрема, розділом ІІ "Податковий кредит" передбачено декларування показників: придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України; коригування податкового кредиту тощо.
Окрім цього, пунктом 5 розділу ІІ Порядку №21 передбачено, що у колонці А в усіх необхідних випадках проставляються обсяги постачання (придбання) без урахування податку на додану вартість, сума податку вказується у колонці Б.
У пункті 4 розділу V встановлено, що до розділу II "Податковий кредит" (рядки 10, 11 та 13 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з податком на додану вартість (рядки 10.1 та 10.2) або без податку на додану вартість (рядок 10.3) товарів/послуг, необоротних активів на митній території України, ввезених на митну територію України товарів, необоротних активів (рядки 11.1 та 11.2), отриманих на митній території України від нерезидента послуг (рядок 13).
Платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.
Отже, беручи до уваги вищенаведене, враховуючи затверджену форму податкової декларації з податку на додану вартість у поєднанні із фактичними обставинами справи, суд зазначає, що у січні, квітні, травні та червні 2018 року у позивача виникли показники, які підлягали декларуванню, наприклад, обсяги придбання товарів/послуг (колонка А), які неминуче викликали зміни даних у податковому та бухгалтерському обліку позивача.
У судовому засіданні представник позивача наголосив на тому, що оскільки він має право на включення сум до податкового кредиту протягом 365 днів з моменту реєстрації податкової накладної, це звільняє його від відповідальності за неподання податкових декларацій у перевіряємий період.
Проте, суд не погоджується із таким висновком представника позивача, пояснюючи це наступним.
Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно приписів пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Аналіз зазначених норм права свідчить про обґрунтованість твердження позивача щодо наявності у нього права на віднесення суми податкового кредиту у наступні звітні податкові періоди (протягом 1095 днів), однак суд наголошує, що таке право платника податку не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації, враховуючи встановлену судом вище наявність показників, які підлягали декларуванню.
За таких умов, встановлених чинним податковим законодавством, подання податкових декларацій з ПДВ відповідно до статті 49 Податкового кодексу України, є обов'язком платника податку, а включення у такі податкові декларації податкового кредиту відповідно до статті 198 Податкового кодексу України, є його правом.
Підсумовуючи вище наведене, суд зазначає, що як наявність операцій із постачання, так і наявність операцій із придбання товарів/послуг є безумовною підставою для подання платником податку податкових декларацій з ПДВ за звітні періоди в яких було вчинено такі операції. Право позивача на включення податкового кредиту протягом 1095 днів з моменту реєстрації податкової накладної при цьому не обмежується та не скасовується.
Тому, враховуючи факт придбання позивачем товарів/послуг, що убачається із податкових накладних, виписаних на адресу позивача, виписки по розрахунковому рахунку позивача, а також бухгалтерської виписки за січень-червень 2018 року, у ТОВ "Фірма "Світанок" виник обов'язок щодо подання податкових декларацій з ПДВ за січень, квітень, травень та червень 2018 року.
У відповідності до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Із оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та розрахунку штрафної санкції з податку на додану вартість встановлюється, що до позивача застосовано санкцію, яка передбачає повторне вчинення порушення, а саме 1020,00 грн за кожне неподання або несвоєчасне подання.
У ході судового засідання представник позивача заперечив проти застосування штрафної санкції за повторне неподання, зазначивши, що ідентична штрафна санкція застосована за ТОВ "Фірма "Світанок" у 2017 році, тобто у минулому році. На думку представника позивача, така обставина виключає можливість накладення штрафних санкцій за повторні дії у 2018 році .
З цього приводу суд зазначає, що диспозиція пункту 210.1 статті 210 Податкового кодексу України визначає повторність, як - "Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення.."
Тобто, законодавець закріпив певний часовий проміжок, у рамках якого, вчинення неподання або несвоєчасного подання податкової декларації, буде вважатись повторною дією та обтяжувати санкцію, зокрема "протягом року".
У цьому контексті, судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням від 18.11.2017 №0102625001 до позивача було застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн за неподання/ несвоєчасне подання податкової декларації (а.с. 48).
Таким чином, повторним неподанням або несвоєчасним поданням податкової декларації у випадку позивача, є вчинення таких дій ТОВ "Фірма "Світанок" протягом року, починаючи з 18.11.2017. Беручи до уваги, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято 09.09.2018, повторне вчинення позивачем порушення податкового права відбулось протягом року, у зв'язку із чим, застосування відповідачем штрафних санкцій у розмірі 4080,00 грн (1020,00 грн х 4), є правомірним.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних і достовірних доказів та довів правомірність свого рішення, що вказує на відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 01 березня 2019 р.