25 лютого 2019 року о/об 10 год. 30 хв.Справа № 808/927/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Агаєві Р.А., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (69050, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ІНФОРМАЦІЯ_1)
до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (69014, м.Запоріжжя, вул.Карпенка-Карого, буд.25-А; код ЄДРПОУ 41248959)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1П.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (далі - відповідач, Шевченківське ОУПФУ м.Запоріжжя), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій з належного визначення розміру та виплати позивачу пенсії; 2) зобов'язати відповідача визначити розмір та виплатити позивачу пенсію, починаючи з 14.09.2017, з урахуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати - 3,35635 та коефіцієнта страхового стажу - 1,104.
Позивач у позові зазначив, що з 01.01.1992 відповідно до положень ст.ст.13, 14, 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» позивачу призначено та розраховано трудову пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників. У зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії позивача було перераховано. При цьому, попри наявність у відповідача реальної можливості та всіх необхідних документів, оригінали яких містяться у пенсійній справі позивача, відповідач не вчиняє дії щодо правильного визначення розміру пенсії позивача у відповідності до вимог ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», чим порушує гарантоване ст.46 Конституції України право позивача на соціальний захист, що триває до цього часу. Відповідач не вчиняє дії щодо правильного розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітної плати позивача (результат ділення суми коефіцієнтів заробітної плати позивача за кожний місяць на страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати позивача). Це зумовлено тим, що відповідач при розрахунку коефіцієнтів заробітної плати враховує заробітну плату позивача за 1991-1992 роки, яка була найнижчою за весь період страхового стажу і виплачувалась в радянських рублях та купонах. Позивач неодноразово звертався, до відповідача за перерахунком пенсії згідно зі ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врахувавши при розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітної плати ту заробітну плату, яка виплачувалась позивачу з 01.06.1995 по 30.06.2000 включно. В цьому випадку, за підрахунками позивача, його індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, який враховується при визначенні заробітної плати для обчислення пенсії, складатиме 3,35635, а не 2,34509 як це вирахував відповідач. Також відповідач не вчиняє дії щодо правильного розрахунку коефіцієнта страхового стажу, що застосовується для визначення розміру пенсії позивача, який з урахуванням вимог ст.25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за підрахунками позивача має бути 1,104, а не 0,79763 або 0,59083 як це вираховує відповідач.
Позивач просив позов задовольнити.
Відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що ОСОБА_1 починаючи з 26.10.1986 призначено пенсію за віком на пільгових умовах. На момент первинного призначення пенсії позивачу діяв Закон СРСР «Про державні пенсії» від 14.07.1956. З прийняттям Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 за №1788-ХІІ пенсію позивачу перераховано з 01.01.1992 з урахуванням норм ст.ст.13,14 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, які встановлюють умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 та Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників. При цьому порядок обчислення розміру пенсії на той час визначався нормами ст.19 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. З 01.01.2004 розмір пенсії ОСОБА_1 перераховано у зв'язків прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003. Відповідно до ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції до 11.10.2017) розмір пенсії за віком визначається шляхом множення заробітної плати на коефіцієнт страхового стажу. При цьому, коефіцієнт страхового стажу визначається за формулою, наведеною у ч.1 ст.25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме:
См х Вс
Кс= -------, де:
100% х 12
Кс - коефіцієнт страхового стажу;
См - сума місяців страхового стажу;
Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки страхового стажу у відсотках (за кожний повний рік - 1%).
На момент проведення перерахунку пенсії до загального стажу позивача було включено всі періоди роботи відповідно до наданих документів, у тому числі і період роботи за Списком №1, також до страхового стажу за кожний повний рік, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, додатково зараховано по одному року. Оскільки страховий стаж позивача на момент перерахунку пенсії за Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» складає 48 років 3 місяці 3 дні, у тому числі робота за Списком №1 - 10 років 4 місяці 20 днів, то коефіцієнт страхового стажу ОСОБА_1 становив 0,78638, розрахований наступним чином:
((699 міс.((48 р. + 10р. за сп.№1) х 12 міс. + 3 міс.)) х 1%)
Кс= ----------------------------------------------------------------------- = 0,58250 (з урахуванням
100% х 12 кратності 1,35 - 0,78638)
Після надання позивачем у 2016 році документів, які підтверджують період його навчання протягом 10 місяців 5 днів, коефіцієнт страхового стажу збільшився внаслідок збільшення місяців страхового стажу до 49 років 1 місяця 6 днів:
((709 міс.((49 р. + 10р. за сп.№1) х 12 міс. + 1 міс.)) х 1%)
Кс= ---------------------------------------------------------------------- = 0,5908 (з урахіванням
100% х 12 кратності 1,35-0,78638)
Отже, індивідуальний коефіцієнт страхового стажу ОСОБА_1 складає 0,78638 (до 11.10.2017). Порядок визначення заробітної плати для обчислення та перерахунку пенсії встановлено ст.40 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. У своїй позовній заяві позивач зазначає що “...неодноразово наполягав, щоб відповідач згідно зі ст.40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” здійснив перерахунок пенсії, врахувавши при розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітної плати ту заробітну плату, яка виплачувалась позивачу з 01.06.1995 по 30.06.2000 включно”. Проте, відповідно до розрахунку заробітної плати, що використовується для призначення рахунку) пенсії, вказані періоди враховані відповідачем при обчисленні пенсії позивачу, що підтверджують матеріали, які містяться в пенсійній справі позивача. Згідно ч.1 ст.40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (в редакції станом на момент перерахунку пенсії позивачу) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу. Згідно наданих позивачем документів, які містяться в пенсійній справі, йому було здійснено визначення коефіцієнту заробітної плати, який враховується при призначенні (перерахунку) пенсії в розмірі 2,34509 (з урахуванням найбільш вигідних періодів роботи). З вказаних питань ОСОБА_1 неодноразово звертався як до територіального органу Пенсійного фонду України районного рівня, так і до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. У наданих йому відповідях зазначалось, що обчислення пенсії здійснено відповідно до вимог діючого законодавства.
Відповідач просив у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд з'ясував наступне.
Позивачу з 26.10.1986 призначено пенсію за віком на пільгових умовах за законом СРСР «Про державні пенсії» від 14.07.1956. З 01.01.1992 позивачу перераховано пенсію з урахуванням норм ст.ст.13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». 01.01.2004 розмір пенсії позивачу перераховано у зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивачем в обґрунтування позовних вимог надано до суду копії: Довідок про заробітну плату для обчислення пенсії; листування з відповідачем по суті спору; Розпорядження відповідача з питань обчислення пенсії позивачу; Розрахунки індивідуального коефіцієнта заробітної плати та коефіцієнта страхового стажу, виконані позивачем.
Також, позивачем було заявлено клопотання про призначення судової економічної експертизи для встановлення обґрунтованості визначення відповідачем розміру пенсії позивача, проведення якої просив доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Ухвалою суду від 23.04.2018 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерту (-ам) поставлені наступні запитання:
- чи підтверджується документально розрахунок коефіцієнта страхового стажу, що застосовується Шевченківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України міста Запоріжжя для визначення розміру пенсії ОСОБА_1 за період з 14.09.2017 по теперішній час (якщо ні, то який розрахунок коефіцієнта страхового стажу підтверджується документально)?
- чи підтверджується документально збільшення індивідуального коефіцієнта заробітної плати при врахуванні заробітної плати ОСОБА_1 з 1 червня 1995 року по 30 червня 2000 року включно у порівнянні з індивідуальним коефіцієнтом заробітної плати, що застосовується Шевченківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України міста Запоріжжя для визначення розміру пенсії ОСОБА_1 за період з 14.09.2017 по теперішній час (якщо так, то який буде індивідуальний коефіцієнт заробітної плати в цьому випадку)?
26.12.2018 до суду надійшла адміністративна справа №808/927/18 та висновок судово-економічної експертизи №3241/3242-18 від 07.12.2018.
У висновку судово-економічної експертизи №3241/3242-18 від 07.12.2018 зазначено наступне: «По першому питанню. За даними дослідження підтверджується розрахунок коефіцієнту страхового стажу, що застосовується Шевченківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України міста Запоріжжя для визначення розміру пенсії ОСОБА_1 за період з 14.09.2017 в розмірі 0,79763 (з урахуванням кратності 1,35). По другому питанню. За даними дослідження, розрахунково не підтверджується збільшення індивідуального коефіцієнта заробітної плати при врахуванні заробітної плати ОСОБА_1 з 1 червня 1995 року по 30 червня 2000 року включно у порівнянні з індивідуальним коефіцієнтом заробітної плати, що застосовується Шевченківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України міста Запоріжжя для визначення розміру пенсії ОСОБА_1 за період з 14.09.2017 по теперішній час у розмірі 2,34509. Розрахунковий розмір індивідуального коефіцієнта заробітної плати в цьому випадку становить 1,16882».
При вирішенні спору по суті судом прийнято до уваги приписи Конституції України (ст.19), Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ст.ст.9, 25, 26, 27, 40, 45, п.4-3 розділу ХV «Прикінцеві положення»), Закону України «Про пенсійне забезпечення» (ст.ст.13, 14), та інших норм права у редакціях на час виникнення спірних правовідносин.
З урахуванням викладеного та як вбачається з матеріалів справи відповідачем вірно визначено індивідуальний коефіцієнт заробітної плати та коефіцієнт страхового стажу позивача при обчисленні йому пенсії. Протилежного позивачем не доведено.
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги позивача є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).
На підставі викладеного, керуючись: ст.19 Конституції України, ст.ст.9, 77, 132, 134, 143, 243-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У стягненні на користь позивача судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295, 297 КАС України.
Повний текст судового рішення складено 25.02.2019.
Суддя О.О. Прасов