"01" березня 2019 р.
м. Київ
справа № 755/2554/19
провадження № 2/755/2134/19
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., вивчивши матеріали позовної заяви Компанії «Стіхтінг Адміністратікантоор НЕМС» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, -
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Компанії «Стіхтінг Адміністратікантоор НЕМС» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним.
Ухвалою суду від 15 лютого 2019 року позовну заяву Компанії «Стіхтінг Адміністратікантоор НЕМС» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Зазначену ухвалу суду отримано представником позивача 19 лютого 2019 року, про що свідчить власноручна розписка про отримання копії ухвали суду, долучена до матеріалів справи.
Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» та у рішенні від 30 травня 2013 року» Наталія Михайленко проти України» зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Так, 28.02.2019 року (вх. № 13582) до суду надійшла заява представника позивача на виконання ухвали суду від 15 лютого 2019 року. Однак дана заява не містить виконання всіх вимог ухвали від 15 лютого 2019 року, а саме: представником позивача не уточнено істотні умови оспорюваного правочину (договору), а саме: сторони договору (фізичні особи та/або суб'єкти підприємницької діяльності) предмет договору, порядок його виконання та спосіб реалізації прав та обов'язків сторін договору відповідно до специфіки предмету договору, строк дії договору, ким та коли посвідчений та зареєстрований цей договір.
Таким чином, за відсутності в матеріалах позовної заяви оспорюваного договору, - суд позбавлено можливості встановити факт наявності предмету спору та визначити підвідомчість даного спору .
Крім того, представником не уточнено, які дії полягають у «фактичному виконанні сторонами в березні-травні 2017 року» оспорюваного договору від 17.11.2016 року, тобто представником не зазначено, що саме є предметом оспорюваного договору, які дії вчинено відповідачами на виконання цього договору, та представником не надано суду докази вчинення таких дій, з огляду на засади інституту доказування в цивільному процесі, які виключають рішення суду на підґрунті припущень сторін спірних правовідносин.
Крім того, на підтвердження обставин, зазначених позивачем в обґрунтування підстав звернення з даним позовом до суду, наявності предмету спору та обставин, зазначених позивачем у змісті позовної заяви, представником позивача на виконання ухвали суду від 15 лютого 2019 року не долучено до матеріалів позовної заяви належним чином засвідчені копії доказів, зокрема, письмових доказів, щодо наявності факту укладення та існування спірного правочину (копії договору, витяг з реєстру щодо посвідчення та реєстрації спірного правочину тощо). При цьому, представником позивача до матеріалів позовної заяви не долучено доказів наявності у представника складнощів в отриманні таких доказів у позасудовому порядку, зокрема, відсутні будь-які докази звернення представника позивача та/або позивача до державних установ із заявою про надання вказаних доказів та докази відмови уповноважених державних установ у наданні таких доказів, тобто представником позивача не надано доказів неможливості отримання ним оспорюваного правочину у разі його наявності, оскільки про наявність спірного правочину свідчать лише твердження представника позивача, які викладені у змісті позовної заяви та є припущеннями за відсутності письмових доказів на підтвердження фактичних даних, що підлягають доказуванню під час судового розгляду справи. Таким чином представником позивача не надано доказів того, що ним здійснено всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного документу (спірного договору), - що відповідає положенням статті 83 ЦПК України та є дотриманням п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
Таким чином, представником позивача виконано лише вимогу суду щодо сплати судового збору.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивач у встановлений судом строк не виконає всі перелічені в статтях 175 і 177 Цивільного процесуального кодексу України вимоги, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Позовну заяву Компанії «Стіхтінг Адміністратікантоор НЕМС» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним - вважати неподаною та повернути позивачеві.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення позивачу даної ухвали суду.
Суддя: В.І. Галаган