2/754/4648/19
Справа № 754/2483/19
іменем України
22 лютого 2019 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б., перевіривши виконання вимог ст.ст. 175,177 ЦПК України при поданні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
До суду надійшла позовна вище зазначена позовна заява.
Вказана заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам п.п. 3, 5 ч. 3 ст. 175 та ч. 5 ст. 177 ЦПК України, а саме: до позовної заяви не додано обґрунтований розрахунок сум, що стягуються у відповідності до п. 2 прохальної частини позову, не викладено обставин та доказів на підтвердження сум, що стягуються у відповідності до п. 2 прохальної частини позову, зокрема, несення позивачем вказаних витрат на утримання дітей.
До позовної заяви не додано доказів на підтвердження навчання повнолітньої дитини за кордоном, доказів вартості вказаного навчання, витрат на харчування, одяг, лікування та засоби гігієни. Не надано доказів щорічного оздоровлення неповнолітньої дитини, витрат на поточний відпочинок, відвідування репетиторів, лікування тощо.
Поміж іншого, вбачається, що у відповідності до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
При цьому, зі змісту позову вбачається, що повнолітня донька проживає за кордоном, а не з позивачем по справі. Отже, доказів на підтвердження права позивача на звернення до суду з вказаним позовом в інтересах ОСОБА_3 не надано. ОСОБА_3 є повнолітньою, проте доказів про те, що остання обізнана про те, що в її інтересах позивач звернулась до суду не надано, останню не залучено до участі у справі.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Враховуючи вказане, позивачу необхідно усунути недоліки заяви шляхом виконання п.п. 3, 5 ч. 3 ст. 175 та ч. 5 ст. 177 ЦПК України.
Залишення позову без руху з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб та строк їх усунення.
Вище викладене дає підстави для висновку, що позовна заява не відповідає вимогам закону, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку на їх усунення.
Керуючись ст. 185 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - залишити без руху, надавши строк на усунення недоліків протягом трьох днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявнику зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду складено 22.02.2019 р.
Суддя О.Б. Саламон