Справа № 357/9862/18
2/357/1139/19
Категорія 42
іменем України
19 лютого 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Сокур О. В.,
позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
представника третьої особи - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третя особа: комунальне підприємство Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора № 1 про встановлення порядку користування житлом, -
28.08.2018 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_5, третя особа: комунальне підприємство Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора № 1 про встановлення порядку користування житлом, посилаючись на наступні обставини.
Вони, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та ОСОБА_5, являються співвласниками квартири № 113 в житловому будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Василя Стуса (Славіна) б. 48 на підставі свідоцтва про право власності № 42896 від 03 червня 2009 року, виданим Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради Служба приватизації державного житлового фонду, їм належить по 75/300 частини і 75/100 частини вищевказаної квартири, а відповідач ОСОБА_5, крім зазначеної частки володіє ще 25/100 частиною цієї ж квартири на підставі свідоцтва про право власності № 45663 від 16 березня 2016 року Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради Служба приватизації державного житлового фонду.
Квартира складається з трьох житлових кімнат розміром 17,5 кв.м., 12,8 кв.м., та 11.4 кв.м., загальна площа квартири з лоджією становить 68,6 кв.м. В даній квартирі зареєстровані всі три власника, а також їхні неповнолітні діти: син ОСОБА_2 - ОСОБА_6 та син ОСОБА_5 - ОСОБА_7.
Окрім позивачів по справі, в квартирі ще проживає син ОСОБА_2 - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також дружина ОСОБА_8.
ОСОБА_5 зі своїм сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, в даній квартирі не проживають, хоча зареєстровані.
Відповідно нарахування плати за комунальні послуги здійснюється з урахуванням всіх зареєстрованих осіб. Особовий рахунок на оплату комунальних послуг відкритий один на підставі їхньої спільної заяви.
Звертають увагу, що протягом останніх декількох років квартирну плату та плату за комунальні послуги сплачуємо лише вони.
Позивач ОСОБА_1 фактично користується житловою кімнатою площею 12,8 кв.м., ОСОБА_2 зі сім'єю фактично користується житловою кімнатою 11,4 кв.м. Підсобні приміщення - кухня, туалет, ванна, лоджія перебувають в спільному користуванні. Житловою кімнатою площею 17,5 кв.м. фактично ніхто не користується.
Вони з відповідачем не мають спільного бюджету, в зв'язку з чим між ними виникають непорозуміння та конфлікти щодо оплати комунальний послуг і квартирної плати по спірній квартирі. Відповідач відмовляється сплачувати за фактичне користування квартирою, та відмовляється здійснити розподіл особових рахунків в добровільному порядку.
Згідно ст. 151 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку при домову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири), тягне за собою наслідки, передбаченні Цивільним кодексом.
Також, згідно ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, яке йому належить. Таким чином, всі власники квартири зобов'язані нести витрати на утримання будинку та прибудинкової території незалежно від того, проживають в ній чи ні.
Отже, вони не мають змоги оплачувати комунальні послуги за відповідача, які фактично вони не отримують.
Стаття 358 Цивільного кодексу України зазначає, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування - майном, що є їхньою частковою власністю.
Положеннями ст. 360 ЦК України закріплено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління,утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів(обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Просили суд встановити порядок користування квартирою №113, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Василя Стуса (Славіна) буд.48, виділивши ОСОБА_1 в користування житлову кімнату площею 12.8 кв.м., ОСОБА_2 житлову кімнату площею 11,4 кв.м., відповідачу - ОСОБА_5 житлову кімнату площею 17,5 кв.м., підсобні приміщення - кухню, туалет, ванну, коридори та шафи - залишити в загальному користуванні, зобов'язати житлово-експлуатаційну контору №1 укласти окремі договори на оплату комунальних послуг із ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розділити між сторонами особовий рахунок на квартиру №113 по вул. Василя Стуса 6.48 в м. Біла Церква, звільнити від сплати судового збору на підставі п.9 ч. 1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» ( а. с. 2-4 ).
Ухвалою судді від 05 жовтня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09 годину 30 хвилин 30 жовтня 2018 року ( а. с. 30-31 ).
14 листопада 2018 року судом за вх. № 37229 від третьої особи отримано пояснення щодо позову, в якому КП БМР ЖЕК № 1 просили у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5 щодо зобов'язання КП БМР ЖЕК №1 укласти окремі договори на оплату комунальних послуг та розділення особових рахунків на квартиру АДРЕСА_1 відмовити, оскільки законом визначено, що громадяни, які мають у приватній власності житловий будинок ( квартиру ) зобов'язані забезпечувати його схоронність, проводити ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Зобов'язано щодо спільної участі усіх співвласників брати участь у витратах на утримання будинку і прибудинкової території, як солідарний обов'язок. Позовні вимоги позивача мали б стосуватися не необхідності укладання окремих договорів з Підприємством, а лише забезпечення зворотної вимоги ( регресу ) до кожного з решти солідарних боржників.
Відтак, умови договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не можуть бути змінені у разі появи вищевикладених підстав.
Разом з тим, відповідно до частин 1, 2 та 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про жилого-комунальні послуги» № 2189-VІІІ від 09 листопада 2017 року, предметом нових або переукладених договорів буде вже не утримання будинків і споруд та прибудинкової території, а саме управління будинком, спорудою, житловим комплексом.
У разі укладання договору щодо Управління за вимогами нового Закону, відповідно до статті 10 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», це передбачатиме необхідність проведення загально-будинкових зборів для вирішення питання призначення КП БМР ЖЕК № 1 саме управителем та погодження умов договору.
Загалом це означає, що неможливо заключити договори з окремими мешканцями будинку щодо управління, в той час як інші співвласники багатоквартирного будинку будуть споживачами послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Крім того, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року вказує, що саме комунальні послуги - це послуги з постачання природного газу, постачання електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами, однак, у відповідності до цієї норми КП БМР ЖЕК № 1 не є надавачем комунальних послуг ( а. с. 53-54 ).
15.11.2018 року судом за вх. № 37256 отримано відзив на позову заяву, в якому відповідач ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивачів у повному обсязі, так як про наявність претензій позивачів до нього він дізнався лише 31.10.2018 року, до цього йому не було відомо про будь-які претензії. Він дозволив користуватися родині брата своєю часткою в квартирі, а відповідно наголосив на утриманні ними цієї частки по оплаті за неї відповідних комунальних послуг. В позовній заяві позивачі здійснили розподіл не враховуючи ні думки відповідача та реального розміру частки у спільній квартирі. Крім того, наголошує, що до компетенції КП БМР ЖЕК № 1 не входять функції розділення особового рахунку на квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 58-59 ).
11 грудня 2018 року за вх. № 40866 судом отримано відповідь на відзив, в якій позивач ОСОБА_1 просить задовольнити позов в повному обсязі, та як у відповідності до вимог ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, яке йому належить. Зазначає, що відповідач у відзиві на позов сам зазначає, що він не проживає в даній квартирі. Просить звернути увагу на ігнорування відповідачем ч. 3 ст. 358 ЦК України, де зазначається, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці управі спільної часткової власності ( а. с. 70-71 ).
Крім того, 11 грудня 2018 року судом за вх. № 40865 отримано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просили встановити порядок користування квартирою №113, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Василя Стуса (Славіна) буд.48, виділивши ОСОБА_1 в користування житлову кімнату площею 12.8 кв.м., ОСОБА_2 житлову кімнату площею 11,4 кв.м., відповідачу - ОСОБА_5 житлову кімнату площею 17,5 кв.м., підсобні приміщення - кухню, туалет, ванну, коридори та шафи - залишити в загальному користуванні, зобов'язати КП БМР ЖЕК № 1 укласти окремі договори на оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території із ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та розділити особовий рахунок на квартиру №113 по вул. Василя Стуса 6.48 в м. Біла Церква (а. с. 73-74 ).
Ухвалою суду від 22 січня 2019 року постановлено закрити підготовче провадження у зазначеній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 14 годину 30 хвилин 19 лютого 2019 року ( а. с. 96-97 ).
В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кожний окремо підтримали позовні вимоги, надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та уточненій та просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представника відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити в їх задоволенні.
Представник третьої особи ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог позивачів та просив суд відмовити позивачам в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивачів не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин,крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Встановлено, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_5 є співвласниками квартири № 113 в житловому будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Василя Стуса (Славіна) б. 48 на підставі свідоцтва про право власності № 42896 від 03 червня 2009 року, виданим Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради Служба приватизації державного житлового фонду, де засвідчує, що 75/100 част. в. 113 по вулиці Славіна, 48 дійсно належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 - 75/300 част.; ОСОБА_5 - 75/300 част.; ОСОБА_2 - 75/300 част. ( а. с. 9 ).
Згідно наявного в матеріалах справи свідоцтва про право власності № 45663 від 16 березня 2016 року, виданим Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради Служба приватизації державного житлового фонду, де останній засвідчує, що 25/100 частини квартири АДРЕСА_3 в мі. Біла Церква дійсно належить на праві особистої власності ОСОБА_5 ( а.с. 10 ).
Встановлено, що квартира складається з трьох житлових кімнат розміром 17,5 кв.м., 12,8 кв.м., та 11.4 кв.м., загальна площа квартири з лоджією становить 68,6 кв.м. В даній квартирі зареєстровані всі три власника, а також їхні неповнолітні діти: син ОСОБА_2 - ОСОБА_6, та син ОСОБА_5 - ОСОБА_7, що підтверджується наявною довідкою про місце проживання та склад сім'ї, виданої Управлінням адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області від 20.06.2018 року за вих. № 710 ( а. с. 13 ).
Звертаючись з вказаним позовом позивачі просили суд встановити порядок користування житлом, так як відповідач, як власник частки не несе витрати по сплаті комунальних послуг.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 9 ЖК України визначені житлові права громадян, зокрема, частиною 4, 5 вказаної статті встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч. 1ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку встановлених законом.
В силу ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За правилами ст. 150 ЖК України власник має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до вимог ч. 1-3 ст. 358 ЦК України, яка регулює правовідносини щодо здійснення права спільної часткової власності, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Як роз'яснено в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року за № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності /зі змінами/, судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема за позовами про визначення порядку володіння, користування і розпорядження майном, що є спільною власністю.
У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" № 20 від 22 грудня 1995 року ( з послідуючими змінами), роз'яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
А відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року за № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» /зі змінами/, якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями /квартирами, кімнатами/ такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення /кухня, коридор тощо/ можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також між учасниками спільної сумісної власності.
У відповідності до наведених норм законодавства позивачі мають право на надання їм у володіння та користування тієї частини спільної квартири, яка відповідає його частці у праві спільної сумісної власності.
Звернення до суду із позовом про визначення порядку володіння та користування майном є одним із прав власника, передбаченим ст.ст. 319, 358 ЦК України.
Згідно положень ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Згідно ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Відповідно до ст. 359 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Згідно технічної характеристики (копія технічного паспорту, виготовленого 09.04.2009 року) спірна квартира розміщена на другому поверсі дев'ятиповерхового будинку та складається з двох кімнат, площа однієї кімнати складає 17,5 кв.м, другої кімнати 12,8 кв.м, житлова площа 30,3 кв.м, кухня площею 6,2 кв.м, туалет площею 0,7 кв.м, коридор 6,2; 2,7 кв.м, вбудована шафа 0,2; 0,1 кв.м,балон 28 кв.м, загальна площа з лоджією 51,2 кв.м ( а. с. 15 ).
Згідно технічної характеристики (копія технічного паспорту, виготовленого 17.02.2016 року) спірна квартира розміщена на другому поверсі дев'ятиповерхового будинку та складається з однієї кімнати, площа однієї кімнати складає 11,40 кв.м, житлова площа квартири 11,40 кв.м, кухня ( частина ) площею 2 кв.м, ванна кімната ( частина ) площею 0,60 кв.м, вбиральня ( частина ) площею 0,30 кв.м, вбудована шафа ( частина ) площею 0,1 кв.м, тобто відповідає 25/100 частинам від загальної площі квартири, загальна площа квартири складає 68,60 кв.м ( а. с. 14 ).
Отже, в судовому засіданні встановлено, що між позивачами та відповідачем вже відповідно до часток у власності було визначено порядок користування житловою площею у вищезазначеній квартирі, що підтверджується вищезазначеними копіями технічних паспортів, виготовлених позивачами та відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 5 статті 263 ЦПК України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Тому, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів є безпідставними не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку з відмовою позивачам у вищезазначених позовних вимогам, не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивачів в частині зобов'язати КП БМР ЖЕК № 1 укласти окремі договори на оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території із ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 та розділити особовий рахунок на квартиру №113 по вул. Василя Стуса 6.48 в м. Біла Церква, оскільки такі вимоги позивачів не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.
Оскільки, позивачам відмовлено у задоволенні позовних вимог, то і судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 9, 150 ЖК України, ст.ст. 317, 319, 321, 358, 359, 360, 382, 391 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263, 265, 273, 353, 354 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" № 20 від 22 грудня 1995 року ( з послідуючими змінами), суд, -
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третя особа: комунальне підприємство Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора № 1 про встановлення порядку користування житлом, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( адреса проживання: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Василя Стуса ( Славіна )АДРЕСА_4 );
Позивач: ОСОБА_2 ( адреса проживання: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Василя Стуса ( Славіна )АДРЕСА_4 );
Відповідач: ОСОБА_5 ( адреса реєстрації: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Василя Стуса ( Славіна )АДРЕСА_4, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3 );
Третя особа: комунальне підприємство Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційна контора № 1 ( адреса місцезнаходження: 09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Підвальна, буд. 28 ).
Повне судове рішення складено 01 березня 2019 року.
Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяОСОБА_9