Справа № 350/2269/18
Номер провадження 2/350/86/2019
26 лютого 2019 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі:головуючого судді Пулика М.В.,
секретаря судового засідання Стадник О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення додаткових витрат на неповнолітню дитину, -
у своїй позовній заяві позивачка просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача в її користь 3425,00 ( три тисячі чотириста двадцять п'ять) гривень, що становить половину витрат, які понесені нею на навчання неповнолітнього сина ОСОБА_3, за період з 16.08.2017 року по серпень 2018 року.
В основу своїх позовних вимог позивачка зіслалася на те, що з відповідачем по справі вона перебувала у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу в них народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. На підставі рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_2 до досягнення повноліття сина сплачував аліменти в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що в грошовому вигляді складало 558,00 гривень в місяць. У зв'язку з досягненням сином повноліття 09.08.2018 року, стягнення аліментів з відповідача з вересня 2018 року припинено.
ОСОБА_3 навчається у вузі, є студентом денної форми навчання ДВНЗ «Дрогобицький коледж нафти і газу», 1-го рівня акредитації, гр. 16-Б-1, навчається на платній формі навчання. Загальна вартість освітніх послуг за весь строк навчання ОСОБА_3 з 16.08.2017 року до 30.06.2020 року становить 20550 гривень. 15 липня 2017 року нею проведена оплата освітніх послуг за перший рік навчання сина в сумі 6850 гривень. Всі витрати на утримання сина та його навчання вона понесла особисто. Оскільки, вони з відповідачем, як батьки, несуть однакову відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини та зобов'язані постійно дбати про сина, створювати умови для розвитку його природних здібностей та сприяти здобуттю ним освіти. А тому вона вважає, що відповідач повинен приймати участь в додаткових витратах на навчання.
Сторони в судове засідання не прибули.
21 січня 2019 року від відповідача надійшла заява, в якій останній просив відмовити в задоволенні позову про стягнення з нього додаткових витрат за навчання неповнолітнього сина. На даний час він перебуває у шлюбі, і від цього шлюбу має дитину. На утримання повнолітнього сина ОСОБА_4, який продовжує навчання він згідно рішення суду сплачує аліменти у твердій грошовій сумі, що становить 1200 гривень. Сплатити половину понесених витрат за навчання він не має можливості.
Просив справу розглянути у його відсутності, оскільки виїжджає на сезонні роботи.
22 січня 2019 року від представника позивачки ОСОБА_5 надійшла заяви про розгляд справи у її відсутності.
За таких обставин суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін у порядку визначеному ч.2 ст. 247 ЦПК України
Вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст.ст.1-4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобовязані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 2 і 3 ст. 150 СК України встановлено обов'язок батьків піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
В силу дії ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Судом встановлено, що сторони мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
З відповідача на користь ОСОБА_1 стягувалися аліменти на утримання сина ОСОБА_4, у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку ( доходу ), але не менше 30% прожиткового мінімуму щомісячно, фактичний розмір яких з січня по серпень 2018 року становив 558 гривень, що підтверджується копією довідки № 12.9-2.9/498 від 13 вересня 2018 року, виданої Рожнятівським відділом ДВС ГТУЮ в Івано - Фраківській області (а.с.7).
Копією договору №35 про надання освітніх послуг (а.с.11-12) підтверджено, що ОСОБА_3, є студентом Дрогобицького коледжу нафти і газу першого рівня акредитації, термін закінчення навчання -30 червня 2020 року.
Згідно копії квитанції (а.с.1) позивачкою було оплачено кошти за перший рік навчання сина з 16 серпня 2017 року в розмірі 6850 гривень.
Відповідно до ст.ст.180, 185 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у справі (6-1489цс17 від 13.09.2017) дійшла правового висновку, що згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Частинами 7, 8 ст. 7 СК України передбачено, що кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Приписами ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» закріплено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
Навчання дитини у коледжі з метою отримання професії не може не вважатися розвитком її здібностей з огляду на положення Закону України «Про освіту», де в преамбулі зазначено, що освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об'єднаного спільними цінностями і культурою, та держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору.
З огляду на вказане вище, витрати понесені позивачем по оплаті за навчання сина, пов'язані з необхідністю розвитку здібностей дитини, отримання нею освіти, і в розумінні ст. 185 СК України є додатковими.
Враховуючи вищезазначені обставини та норми законодавства, яке регулює спірне питання, суд приходить до переконання про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 1/2 частини понесених позивачем витрат на навчання неповнолітньої дитини. При цьому, суд враховує сімейний та майновий стан відповідача, а саме, наявність утриманця (а.с.26,27), те, що відповідач є працездатним, працює сезонно.
Виходячи з наведеного суд вважає, що є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку сплатити половину суми додаткових витрат на навчання дитини.
Згідно ст.141 ЦПК України судові витрати по справі слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 1-4, 19, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого у ІНФОРМАЦІЯ_3, який фактично проживає у ІНФОРМАЦІЯ_4, Івано - Франківської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, на користь в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 -3425 (три тисячі чотириста двадцять п'ять) гривень додаткових витрат на навчання дитини.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 768,40 грн. (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: