36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
28.02.2019 Справа № 917/32/19
за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001
до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", вул.І.Приходька, 139, м. Кременчук, Полтавська область, 39600
про стягнення 379,50 грн.
Суддя Киричук О.А.
Секретар судового засідання Тертична О.О.
за участю представників:
представник позивача: не з"явився
представник відповідача: не з"явився
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" про стягнення 379,50 грн., з яких: 342,78 грн. - пеня, 36,72 грн. - 3% річних, за неналежне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу № 4314/082018/з-КП-24 від 17.01.2014.
Ухвалою від 09.01.2019 р. господарський суд (суддя Кульбако М.М.) прийняв дану позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання у справі призначити на 07.02.19.
28.01.2019р. від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечує повністю (вх. № 724).
Згідно розпорядження керівника апарату суду від 05.02.2019р. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2019р. по справі № 917/16/19справу передано судді Киричуку О.А.
Ухвалою від 09.01.2019 р. господарський суд (суддя Киричук О.А.) відклав розгляд справи на 28.02.19, виклика учасників справи в судове засідання.
26.02.19 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника (вх. № 1958 від 26.02.19).
27.02.2019р. від відповідача надійша заява, в якій він проти позову заперечує повністю (вх. № 1985).
В судове засідання 28.02.19 представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик суду не з»явилися
Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, оскільки містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
17.01.2014 р. між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі- позивач, продавець) та ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" (надалі- покупець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 4314/082018/з-КП-24
Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу природного газу, продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.
Згідно з п. 3.3 договору купівлі-продажу природного газу, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість (п. 3.4 договору купівлі-продажу природного газу).
В п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу відповідач погодився здійснювати остаточний розрахунок за фактично переданий газ до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, він зобов'язується сплати продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 договору купівлі-продажу природного газу).
В період з січня 2014 року по грудень 2014 року позивач поставив, а відповідач прийняв на підставі договору природний газ на загальну суму 964 352,76 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи Актами приймання-передачі природного газу, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств. Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем газу матеріали справи не містять (акти приймання-передачі природного газу в копіях залучені до матеріалів справи).
Позивач стверджує, що відповідач несвоєчасно виконував свої грошові зобов'язання, на підтвердження чого додав до матеріалів справи Виписку операцій за період з 01.01.2014 р. по 30.01.2018 р.
У зв'язку з наведеними обставинами позивач нарахував відповідачеві 379,50 грн., з яких: 342,78 грн. - пеня, 36,72 грн. - 3% річних, за неналежне виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу № 4314/082018/з-КП-24 від 17.01.2014.
Відповідач проти вимог позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заперечує за мотивами відзиву № 49-юр-9 від 22.01.2019 р., зазначаючи, що розрахунки відповідача з позивачем здійснювались відповідно до умов Договору з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 18 червня 2014 року № 217, якою затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов"язки.
При цьому, стверджує, що позов не підлягає задоволенню з огляду на приписи Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правовою природою договір купівлі-продажу природного газу 4314/082018/з-КП-24 від 17.01.2014 є договором поставки енергоносіїв приєднаними мережами і відповідає вимогам статті 714 ЦК України, якою передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу.
У ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
При цьому, судом встановлено, що позивачем в даній справі заявлено до стягнення штрафні санкції та компенсаційні втрати, що виникли у зв"язку з несвоєчасними розрахунками відповідача за поставлений природний газ, який використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб"єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (п. 1.2 Договору).
30.11.2016 року набрав чинності Закон України № 1730-VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно зі ст. 2 Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Водночас, частиною третьою статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд (Постанова від 07.02.2018 року у справі № 927/1152/16).
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Матеріалами справи підтверджується, що останнє погашення відповідачем по Договору відбулося 25.02.2015 року
Оскільки погашення заборгованості за переданий позивачем відповідачу природний газ у 2014 році було здійснено у повному обсязі до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", то відповідно до положень вказаного Закону, нараховані на таку заборгованість пеня, інфляційні та 3% річних підлягали списанню.
Позивач не списав вказані суми, натомість подав до суду позов про стягнення пені та 3% річних з відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення 342,78 грн. - пеня, 36,72 грн. - 3% річних є безпідставною та необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 129, 130, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 28.02.19 р.
Суддя Киричук О.А.