вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" лютого 2019 р. м. Київ
Справа № 911/2570/18
Господарський суд Київської області у складі:
судді Ейвазової А.Р.
за участю секретаря судового засідання Щербакової В.О., розглянувши справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця Хахлюка Василя Сергійовича про стягнення 252 500,00грн, за участю представників від:
позивача - Максименко К.М. (ордер серії КВ №409668 від 26.11.2018);
відповідача - не з'явився
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця Хахлюка Василя Сергійовича (далі - Хахлюк В.С.) про стягнення 252 500,00грн заборгованості з орендної плати.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором суборенди приміщення №02 від 01.06.2017, який укладеного сторонами, в частині здійснення оплати за користування об'єктом оренди за період з червня по вересень 2017 року та з лютого по липень 2018 року у встановлений договором строк (а.с.3-5).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.11.2018 судом відкрито провадження за вказаною позовною заявою; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (а.с.1-2).
Копія вказаної ухвали суду отримана відповідачем 30.11.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103266230579 (а.с.41), а позивачем 04.12.2018, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103266230587 (а.с.79).
07.12.2018 від відповідача надійшла заява про залишити позову без руху.
В обґрунтування поданої заяви, відповідач посилається на те, що опис вкладення (в якому позивачем надіслано на адресу відповідача позовну заяву та додані до неї документи) не відповідає вимогам Порядку про надання послуг поштового зв'язку, у зв'язку з чим такий опис вкладення не може бути документом, який би підтверджував направлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів. Крім того, відповідач вказує, що документи, долучені до позовної заяви, не засвідчені належним чином (а.с.42-44).
18.12.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (який здано для відправлення 13.12.2018 відділенню зв'язку смт. Макарів №1). У відзиві відповідач вказує на те, що він не є належним відповідачем у даній справі, оскільки позивач посилається на порушення зобов'язань за договором суборенди №02 від 01.06.2017, який укладено між позивачем та ФОП Романюком Д.М. (а.с.80-81).
Крім того, 18.12.2018 відповідачем подано клопотання про витребування у позивача належним чином засвідченої копії та оригінал договору оренди від 05.05.2017, на який є посилання у п. 1.3 договору суборенди №02 від 01.06.2017, акту приймання-передачі приміщення від 01.06.2017 до договору суборенди №02 від 01.06.2017 з якісним планом приміщення (а.с.87-88).
Також відповідачем подано клопотання про виклик в якості свідка ОСОБА_4, ОСОБА_5 - власника приміщення та ОСОБА_6 - керуючу справами позивача, а також поставленв питання до таких осіб (а.с.89-90,94-95).
Крім того, 18.12.2018 відповідачем подано клопотання про витребування у Фастівського відділення Васильківського відділу поліції ГУ НП України в Київській області матеріалів ЄО №1688 від 16.02.2018, де є інформація про відключення орендованого відповідачем приміщення від електропостачання (а.с.96-97).
У підготовчому засіданні 19.12.2018 заявлені відповідачем клопотання підтримано.
Ухвалами суду від 19.12.2018, які занесені до протоколу засідання, у задоволенні клопотань відповідача про залишення позову без руху, про витребування доказів у позивача, виклик свідків, про витребування доказів у Фастівського відділення поліції ГУ НП України в Київській області - відмовлено з огляду на наступне.
Так, клопотання відповідача про залишення позову без руху, залишено судом без задоволення, оскільки до матеріалів позовної заяви додано опис вкладення в цінний лист (а.с.8), який адресований позивачем відповідачу та підтверджує направлення позивачем відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів.
Як визначено ч. 1 ст. 174 ГПК України, позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
До матеріалів справи долучений опис вкладення у цінний лист з відміткою працівника поштового відділення, фіскальний чек та накладна щодо відправлення поштового відправлення відповідачу (а.с.6,7). Окрім того, отримання копії позовної заяви з додатками підтверджується долученням копій відповідних документів відповідачем до заяви про залишення без руху. Отже, підстав вважати, що позивачем не виконані обов'язків щодо направлення копії позову з додатками відповідачу не має (а.с.43-44,45-75).
У задоволенні клопотання про витребування доказів судом відмовлено з наступних підстав.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом; таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в чч.2,3 ст.80 ГПК України.
Як визначено відповідною нормою, у клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Разом з тим, витребувані позивачем документи вже долучені до матеріалів справи, а саме - акт приймання-передачі приміщення з додатками, оригінал яких може бути оглянутий під час дослідження доказів. Також, слід зазначити, що відповідач не зазначив у поданому клопотанні від 18.12.2018 заходів, яких він вжив для отримання договору оренди від 05.05.2017 та причин неможливості отримати цей доказ самостійно.
Щодо клопотання про витребування інформації із Фастівського відділення поліції ГУ НП України в Київській області) відповідачем не доведено, що відповідна інформація стосується переданого в оренду приміщення. Окрім того, відповідна заява, за якою внесено інформацію про вчинене правопорушення, подана особою, що є представником відповідача - Романюком Д.М., у зв'язку з чим безпідставне посилання на неможливість отримання такої інформації самостійно.
Підстав для виклику в якості свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 не має з огляду на наступне.
Як визначено ч. 1 ст. 89 ГПК України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Між тим, заяв свідків сторони не подавали.
Так, відповідно до ст. 87 ГПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.
Сторони, треті особи та їх представники, як визначено ч.3 ст.87 ГПК України, за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.
Згідно ч. 1 ст. 88 ГПК України, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка; показання свідків є одним із засобів доказування.
При цьому, сторонами не подавались заяви відповідних осіб як свідків, у яких такі особи повідомили про обставини, які суперечать іншим доказам, зібраним у справі, тому підстав для їх виклику не має.
Учаснику справи, як визначено ст.90 ГПК України, запитання інший учасник ставить у першій заяві по суті, відповіді на які подаються у формі заяви свідка, чим відповідач не скористався.
Також, у підготовчому засіданні, у відповідності з 3 ч.2 ст.182 ГПК України, судом заслухано позивача, який повідомив про допущені описки у позові та виявив бажання уточнити позов, у зв'язку з чим у підготовчому засіданні оголошена перерва для подання заяви у встановленій формі.
26.12.2018 від позивача надійшла заява, у якій позивач повідомив про допущені описки у позові (а.с.109).
27.12.2018 відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому відповідач просить у позові відмовити. Відповідач вказує, що не міг укласти договір суборенди №2 від 01.06.2017, оскільки між ОСОБА_5 та ТОВ «Ромфарм» укладено договір оренди №14 від 28.02.2017, за яким передано відповідне приміщення ТОВ «Ромфарм». Окрім того, відповідач вказує, що не займав приміщення та не використовував його. У відзизі на позов відповідачем поставлені запитання до позивача у даній справі в порядку ст. 90 ГПК України.
Крім того, 27.12.2018 від відповідача надійшло клопотання про поновлення йому строку для надання відзиву, з посиланням на внесення позивачем змін до позовної заяви та виправлення допущених описок (а.с.120-121).
Однак, відповідне клопотання заявлене після закінчення строку, встановленого для подання відзиву. Між тим, відповідно до ч.2 ст.119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений за заявою учасника справи.
Ухвалою суд від 27.12.2018, як занесена до протоколу, суд з власної ініціативи, відповідно до ч.2 ст.119 ГПК України, вирішив продовжити строк для подання відповідачем відзиву на позов, а також встановив строки для подання відповіді на відзив та заперечення.
16.01.2019 позивачем подано відповідь на відзив відповідача, в якій позивач зазначає про те, що обставини, на які посилається у відзиві відповідач, не відповідають дійсності. Так, як вказує позивач, договір оренди між ОСОБА_5 та ТОВ «РОМФАРМ» розірвано. Крім того, позивач вказує, що відповідачем не надано жодного доказу в підтвердження того, що договір суборенди №02 від 01.06.2017 не укладався, а приміщення не використовувалось відповідачем.
Крім того, позивачем у даній справі подано заяву свідка з наданням відповідей на частину запитань відповідача з посиланням на п. 3 ч. 5 ст. 90 ГПК України, відповідно до якого учасник справи має право відмовитися від надання відповіді на поставлені запитання, зокрема, якщо учасником справи поставлено більше десяти запитань.
16.01.2019 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу засідання, якою продовжено строк підготовчого провадження на 9 днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 01.02.2018 (а.с.161-162).
17.01.2019 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив. У поданому запереченні відповідач вказує, що договір оренди №14 від 28.02.2017 укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «РОМФАРМ», діє, не зважаючи на підписання угоди про розірвання такого договору, оскільки позивачем не надано акту прийому-передачі вказаного приміщення.
01.02.2019 ухвалою, яка занесена до протоколу, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.02.2019, про що відповідача у даній справі повідомлено, шляхом надіслання на його адресу ухвали від 01.02.2019, яка отримана ним 07.02.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103266976023 (а.с.169).
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.
01.06.2017 між ФОП ОСОБА_4 та ФОП Хахлюк В.С. укладено договір суборенди приміщення №02 (далі - договір) (а.с.10-13).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Відповідно до умов такого договору, суборендодавець передає, а суборендар приймає у тимчасове оплатне користування для здійснення суборендарем своєї господарської діяльності нежитлове приміщення загальною площею 120 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. Галафеєва, 18 (перший поверх).
Так, пунктом 3.2. договору встановлено, що термін дії даного договору встановлюється з 01.06.2017 до 01.12.2019, якщо сторонами, шляхом підписання додаткової угоди, не погоджено інше.
Відповідно до п. 4.1 договору, суборендар кожен місяць сплачує суборендодавцю орендні платежі за користування приміщенням у розмірі 25 250,00грн.
Згідно з п. 4.2. договору орендна плата сплачується до 5 числа поточного місяця в національній валюті України шляхом оплати готівкою або перерахування на поточний рахунок суборендодавця.
Як встановлено під час розгляду справи, позивач на підставі акту приймання-передачі від 01.06.2017 передав, а відповідач прийняв у тимчасове оплатне користування нежитлове приміщення, що є об'єктом оренди.
Як зазначає позивач відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань з оплати орендних платежів.
Рішенням Господарського суду Київської області від 15.06.2018 у справі №911/318/18 частково задоволено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до фізичної особи Хахлюка Василя Сергійовича (а.с.30-33). Відповідно до рішення суду розірвано договір суборенди приміщення №02 від 01.06.2017, укладений між сторонами, а також стягнуто з відповідача на користь позивача 101 000,00грн боргу по сплаті орендних платежів за жовтень 2017 року - січень 2018 року, 3 438,84грн пені, 3 524,00грн судового збору; закрито провадження у справі в частині стягнення заборгованості за електроенергію у сумі 4 257,00грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи, що у справі №911/318/18, брали участь ті самі сторони, що і у даній справі, обставини, встановлені рішенням суду у справі №911/318/18, є преюдиційними для даної справи, оскільки рішення у такій справі набрало законної сили 30.01.2019.
Так, за апеляційною скаргою ТОВ «Ромфарм» на рішення у вказаній справі відкрито апеляційне провадження, яке закрито ухвалою від 30.01.2019.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Таким чином, датою набрання законної сили рішенням суду у справі №911/318/18 є саме 30.01.2019.
Рішенням у відповідній справі встановлено факти укладення договору, передачі об'єкта оренди відповідачу та не виконання ним зобов'язань з оплати у визначений період.
У даній справі позивачем заявлені вимоги про стягнення орендних платежів за період - червень - вересень 2017 року та з лютий-липень 2018 рок, яке не є предметом розгляду у справі №911/318/18.
Згідно ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як визначено спеціальною нормою, яка регулює відносини найму, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму (с..774 ЦК України).
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Під час розгляду справи позивачем не надано доказів виконання зобов'язань з оплати орендної плати за спірний період.
При цьому, судом відхилені заперечення відповідача про те, що відповідний договір не укладався, оскільки: такий факт встановлений рішенням суду, що набрало законної сили; матеріали справи містять угоду від 11.05.2017 про розірвання договору оренди №14 від 28.02.2017, укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «РОМФАРМ» (а.с.91-93,150).
Відповідно до чч.1, 2 ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо; у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).
Таким чином, на момент укладення договору суборенди, зобов'язання між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «РОМФАРМ», які виникли за договором оренди №14 від 28.02.2017, припинились.
Вказаний факт також встановлений ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 у справі №911/318/18 (а.с.171-173).
Згідно ч. 5 ст. 188 ГК України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Так, у рішенні суду у справі №911/318/18 не встановлено іншого строку набрання чинності.
Отже, зобов'язання за договором суборенди приміщення №02 від 01.06.2017, який розірвано рішенням суду у справі №911/318/18, припинені з дня набрання рішення у вказаній справі законної сили.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, не виконавши зобов'язання з оплати орендної плати за договором суборенди приміщення №02 від 01.06.2017, відповідач допустив порушення зобов'язань.
За вказаних обставин, суд вважає вимоги позивача у даній справі про стягнення з відповідача 252 500,00грн заборгованості зі сплати орендних платежів за період з червня по вересень 2017 року та з лютого по липень 2018 року (25 500,00*10) обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати у розмірі 3787,50грн, понесені позивачем на оплату позову судовим збором, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Хахлюка Василя Сергійовича (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) 252 500,00грн основного боргу, а також 3787,50грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, визначеному ст.257 ГПК України.
Повний текст рішення складено: 28.02.2019.
Суддя А.Р. Ейвазова