вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" лютого 2019 р. м. Київ Справа № 911/2801/18
Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Уні-Пак», м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Іваненко Людмили Дмитрівни, с. Бобрик
про стягнення 12 720,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Уні-Пак» (надалі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Іваненко Людмили Дмитрівни (надалі-відповідач) про стягнення 12 720,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з повернення зворотної тари згідно з Договором поставки продукції № 10161 від 01.04.2015.
Разом з цим, в прохальній частині позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю «Уні-Пак» просить суд здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2801/18; розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); встановлено відповідачу строк для подання заяв із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву із додержаннями вимог ст.ст. 165, 167 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило.
Суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для ухвалення рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -
01.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кушнер» (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Іваненко Людмилою Дмитрівною (покупець), укладено Договір поставки продукції № 10161, відповідно до умов п. 1 розділу 1 якого постачальник зобов'язується поставляти покупцю продукцію згідно з замовленням покупця, а покупець зобов'язується своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного договору та повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених цим договором. Замовлення передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонами формі (електронною поштою, через торгового представника, факсимільним, телефонним зв'язком, усно тощо).
Відповідно до п. 1 розділу 2 договору поставки, постачальник передає в тимчасове користування ящики, піддони, кеги та балони (надалі - зворотна тара) покупцю відповідно до переліку та виключно в межах лімітів передачі зворотної тари, погоджених сторонами в додатку, а покупець зобов'язується повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором. Покупець зобов'язується забезпечити повне збереження схоронності зворотної тари, що передана в тимчасове користування постачальником, не змінювати за власною ініціативою місце зберігання зворотної тари, письмово погоджувати з постачальником нові місця зберігання зворотної тари та не передавати свої права та обов'язки по даному договору третім особам.
Заставна ціна на зворотну тару вказується у накладних (п. 3 розділу 2 договору).
Відповідно до п. 5 розділу 2 договору повернення зворотної тари здійснюється по ретуру при завезенні продукції або покупцем самостійно.
Покупець зобов'язаний повертати постачальнику 100 % від поставленої кількості: кеги, вуглекислотні балони, ящики, піддони. Вся зворотна тара повинна бути повернена покупцем постачальнику в термін не більше 20 діб з дня отримання продукції, зокрема, кеги - в термін не більше 7 діб для теплих місяців (квітень-вересень), 14 діб - для прохолодних місяців (жовтень-березень), вуглекислотні балони - в термін не більше 30 діб. Покупець зобов'язується протягом 1 (одного) календарного дня повернути наявні залишки зворотної тари в разі:
- демонтажу обладнання для розливу пива;
- письмової вимоги постачальника, якщо покупцем порушено умови даного договору;
- письмової вимоги постачальника, якщо останній вважає, що є загроза схоронності переданої в тимчасове користування зворотної тари;
- дострокового розірвання або припинення строку дії договору (п. 6 розділу 2 договору поставки).
Ризик випадкового знищення та (або) пошкодження зворотної тари несе покупець з моменту її отримання та до моменту її повернення постачальнику. Якщо зворотна тара при поверненні має механічні пошкодження (деформацію) та виключає подальше використання, то вона не приймається постачальником, про що складається відповідний акт. При пошкодженні, псуванні, втраті або знищенні зворотної тари з вини покупця, покупець зобов'язаний відшкодувати постачальнику заставну ціну зворотної тари із врахуванням ПДВ (п.п. 7, 8 розділу 2 договору).
Сторони зобов'язуються щомісячно, не пізніше п'ятого числа, проводити звірку залишків зворотної тари у покупця за попередній місяць, про що складаються акти звірки (п. 9 розділу 2 договору).
В разі порушення покупцем кінцевого повернення терміну повернення зворотної тари протягом тридцяти календарних днів з моменту поставки або виявлення нестачі зворотної тари, постачальник залишає за собою право сповістити покупця про продаж йому неповернутої зворотної тари, а покупець зобов'язаний оплатити її. При цьому сторони погоджуються, що реалізована заставна тара відпускається покупцю по заставним цінам, встановленим на момент виставлення рахунку. Постачальник виставляє рахунок покупцю, а покупець повинен прийняти та оплати його окремими платіжними дорученнями впродовж трьох календарних днів з моменту отримання. Після оплати рахунку постачальник надає покупцю податкову та видаткову накладу. Зворотна тара вважається проданою постачальником та придбаною покупцем з моменту оплати рахунку та отримання податкової та видаткової накладних (п. 12 розділу 2 договору).
Пунктом 4 розділу 3 договору визначено, що розрахунковим документом за повернуту зворотну тару є накладна з відміткою постачальника.
В разі неповернення покупцем зворотної тари, в обумовлені термін, покупець на вимогу постачальника відшкодовує заставну ціну зворотної тари (п. 6 розділу 3 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки продукції, продавець поставив, а відповідач прийняв обумовлений договором товар, що підтверджується видатковою накладною № РТ-38226 від 26.04.2016 на суму 3 200,00 грн. та видатковою накладною № РТ-41546 від 25.05.2017 на суму 5 300,00 грн., які підписані уповноваженими представниками покупця та продавця.
Крім того, відповідно до акту прийому-передачі майна № 6 від 26.04.2016 продавець передав, а покупець прийняв товарно-матеріальні цінності - Кега Об. 50 л. у кількості 2 шт., загальною вартістю 3 200,00 грн. без ПДВ; відповідно до акту прийому-передачі № 7 від 25.05.2017 продавець передав, а покупець прийняв товарно-матеріальні цінності - Кега Об. 50 л. у кількості 2 шт., загальною вартістю 5 300,00 грн. без ПДВ.
Позивач вказує, що відповідач взяті на себе зобов'язання за умовами договору, в частині повернення зворотної тари не виконав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідач, у порушення умов договору та вимог чинного законодавства, зворотну тару не повернув, що стало підставою для звернення з даним позовом про стягнення 12 720,00 гривень.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, господарський суд виходив з наступного.
23.03.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю «Уні-Пак» (позивач, цеcіонарій) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Кушнер» (цедент) укладено Договір про купівлю-продаж права вимоги (цесії) № 4, за умовами п. 1.1 якого ТОВ «Кушнер» відступає, а позивач повністю приймає на себе право вимоги (право грошової вимоги по сплаті за товари (послуги), відповідно до договорів, укладених з третіми особами, що зазначені у Реєстрі вимог (Додаток № 1), що належать цеденту і стає кредитором за договорами (основними договорами), укладеними цедентоміз третіми особами, згідно з реєстром вимог, що є додатком до цього договору.
За договором цесії, позивач повністю одержує право (замість цедента) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань за договором у сумі, зазначеній у реєстрі вимог (пункт 1.2 договору цесії).
Загальна вартість відступлених прав вимоги становить суму всіх грошових вимог, які передаються за договором цесії до цесіонарія (згідно з додатком № 1), що станом на 23.03.2018 становить 7 894 297,73 грн. (пункт 4.1 договору цесії).
Реєстр вимог, згідно з додатком 1 до договору цесії, включає, у тому числі, вимоги до відповідача за договором № 10161 від 01.04.201 на суму 10 600,00 грн.
05.06.2018 на адресу відповідача було направлено повідомлення про відступлення права вимоги за договором № 10161 від 01.04.2015 вих. № 175 від 24.03.2018, а також вимогу про погашення заборгованості за договором № 10161 від 01.04.2015 вих. № 175 від 24.03.2018 на користь нового кредитора ТОВ «Уні-Пак» у сумі 10 600,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами ст. 518 ЦК України, боржник має право висувати проти вимог нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він має проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.
Отже, заміна кредитора у зобов'язані не є обставиною, яка безумовно підтверджує факт порушення іншою стороною свого обов'язку.
Окрім того, позивачем не надано доказів не повернення відповідачем зворотної тари, внаслідок чого могли б виникнути грошові зобов'язання у ФОП Іваненко Л.Д. перед ТОВ «Кушнер».
Водночас, звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідач, у порушення умов договору та вимог чинного законодавства, зворотну тару у встановлений договором строк не повернув, що стало підставою для звернення з даним позовом про стягнення 12 720,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом п. 1.1. договору про купівлю-продаж права вимоги до позивача перейшло право грошової вимоги по сплаті за товари (послуги) до фізичної особи-підприємця Іваненко Людмили Дмитрівни по зобов'язанням за договором № 10161 від 01.04.2015 в сумі 10 600,00 грн.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення 12 720,00 грн. за порушення відповідачем зобов'язань з повернення зворотної тари. Водночас, право вимоги повернення тари або сплати її вартості відповідачем за договором № 10161 від 01.04.2015 до позивача не перейшло, тоді як обов'язок покупця з повернення зворотної тари за договором не є тотожним обов'язку з оплати прийнятого товару, право вимоги виконання якого було передано позивачу за договором про купівлю-продаж права вимоги.
Вимоги, що заявлені до розгляду в рамках даної справи ґрунтуються лише на договорі поставки № 10161 від 01.04.2015, водночас, з наявних у суду документів встановити обсяг прав, що перейшли до нового кредитора за спірним договором неможливо.
Заразом, в своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача вартість 4 Кег Оболонь 50 л. (відповідно до п. 8 розділу 2 договору) х 20 % ПДВ, з посиланням на Договір про купівлю-продаж права вимоги (цесії) № 4 від 23.03.2018.
З розрахунку позивача вбачається, що вартість 4 Кег Оболонь 50 л. складає 2 650,00 грн. х 20 %, що становить 12 720,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Кушнер» згідно з актом прийому-передачі № 6 від 01.04.2015 передано - Кега Об. 50 л. у кількості 2 штуки, вартість однієї одиниці 1 600,00 грн. (1 600,00 х 2 = 3 200,00 грн. (без ПДВ)).
Згідно з актом прийому-передачі № 7 від 25.05.2015 передано - Кега Об. 50 л. у кількості 2 штуки, вартість однієї одиниці 2 650,00 грн. (2 650,00 х 2 = 5 300,00 грн. (без ПДВ)).
Таким чином, вартість Кег Оболонь, переданих ТОВ «Кушнер», на підставі актів прийому-передачі, становить 8 500,00 грн., без ПДВ (8 500,00 грн. х 20 % ПДВ = 10 200,00 грн.)
Проте, в Реєстрі вимог, згідно з додатком 1 до договору цесії, що є невід'ємною його частиною, вимоги до відповідача за договором № 10161 від 01.04.2015 складають суму 10 600 грн.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.
З огляду на викладене, суд констатує, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для стягнення з відповідача 12 720,00 грн. вартості майна, переданого відповідачу за договором поставки продукції.
Суд, дослідивши подані докази дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Витрати зі сплати судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 236, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Уні-Пак» до Фізичної особи-підприємця Іваненко Людмили Дмитрівни про стягнення 12 720,00 грн. відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано - 22.02.2019.
Суддя О.О. Христенко