ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.02.2019Справа № 910/14979/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М., розглядаючи у відкритому судовому засіданні
справу № 910/14979/18
за позовом приватного підприємства «Основа Центр», м. Київ,
до приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал»,
м. Київ,
про стягнення 310 294,14 грн., та
за зустрічним позовом приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал», м. Київ,
до приватного підприємства «Основа Центр», м. Київ,
про відшкодування збитків і стягнення штрафних санкцій,
без участі представників учасників справи у зв'язку з їх неявкою.
08.11.2018 приватне підприємство «Основа Центр» (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» (далі - Товариство) про стягнення: 269 360 грн. заборгованості, яка утворилася у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 26.05.2017 №526 (далі - Договір); 6 605,74 грн. 3% річних; 12 729,69 грн. втрат від інфляції; 21 598,71 грн. пені, а всього 310 294,14 грн.
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов Договору у зв'язку з чим у Товариства наявна перед Підприємством заборгованість у сумі 269 360 грн. Крім того, позивачем нараховано відповідачу на суму заборгованості 3% річних, втрати від інфляції та пеню.
Крім того, Підприємство у позовній заяві просило суд розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі № 910/14979/18; розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та призначено засідання на 04.12.2018.
30.11.2018 Товариство подало суду зустрічну позовну заяву про стягнення 141 214,84 грн. штрафних санкцій.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що:
- Підприємство не виконало належним чином умови Договору щодо поставки товару та щодо строків поставки;
- штраф за неналежне виконання умов Договору, який має бути сплачений Підприємством на користь Товариства складає 141 214,84 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом; вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом; постановлено розгляд справи № 910/14979/18 здійснювати в порядку загального позовного провадження.
04.12.2018 Підприємство подало суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 відкладено підготовче засідання на 18.12.2018.
18.12.2018 Підприємство подало відзив на зустрічну позовну заяву.
21.01.2019 Товариство подало суду відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/14979/18 до судового розгляду по суті на 06.02.2019.
05.02.2019 Товариство подало до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із відсутністю на Товаристві осіб, які б могли надати професійну правничу допомогу (адвокатів) та для їх активного пошуку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2019 судове засідання було відкладено на 21.02.2019.
У судове засідання 21.02.2019 представники учасників процесу не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвали суду було надіслано учасникам справи на адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відміткою канцелярії суду на звороті таких ухвал і рекомендованими повідомлення про вручення поштового відправлення.
У судовому засіданні 21.02.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України.
Судом, відповідно до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується первісний позов і зустрічну позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
26.05.2017 Підприємством (постачальник) і Товариством (покупець) укладено Договір, за умовами якого:
- постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця у встановлений термін вироби зі сталі (ДК 021:2015: 14622000-7 - сталь; далі - товар), визначений в асортименті, якості, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість (пункт 1.1 Договору);
- сума Договору становить 1 500 832,07 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 250 138,67 грн. (пункт 3.3 Договору);
- розрахунок здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 4.1 Договору);
- оплата здійснюється тільки після перевірки якості продукції Центральною заводською лабораторією та Відділом технічного контролю Товариства протягом 30 банківських днів з дати прийняття продукції за кількістю та якістю з урахуванням, що така оплата здійснюється після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до статті 201 Податкового кодексу України (пункт 4.2 Договору);
- моментом оплати є дата списання коштів з поточного рахунку покупця на користь постачальника (пункт 4.3 Договору);
- товар повинен бути поставлений постачальником покупцю партіями за окремими письмовими замовленнями покупця, виходячи з його фінансових можливостей та виробничих потреб (пункт 5.1 Договору);
- строк поставки товару покупцю - протягом 25 календарних днів з моменту отримання письмової заявки від покупця (пункт 5.2 Договору);
- датою поставки товару є дата передачі товару покупцю за товарно-супроводжувальними документами (пункт 5.6 Договору);
- зобов'язання постачальника щодо поставки замовленої партії товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі замовленої партії товару у власність покупця у місті поставки на підставі видаткової накладної (пункт 5.7 Договору);
- покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар (підпункт 6.1.1 пункту 6.1 Договору);
- постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар (підпункт 6.4.1 пункту 6.4 Договору);
- Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2017 (пункт 10.1 Договору).
Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - директором Макаровим А.С., який діяв на підставі статуту, та від відповідача - в.о.голови правління Глазковим С.І., який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсним.
Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої і другої статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Отже, за своєю правовою природою укладений учасниками справи Договір є договором поставки товару.
Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Сторонами було оформлено специфікацію № 1 до Договору, в якій узгоджено асортимент, кількість та ціну товару.
На виконання умов Договору Товариство надіслало Підприємству такі заявки на поставку та виготовлення товару: від 14.06.2017 № 423; від 30.06.2017 № 471; від 27.07.2017 № 584; від 28.04.2017 № 588; від 04.09.2017 № 693; від 10.10.2017 № 809.
Підприємство виготовило та поставило Товариству товар на загальну суму 701 945,29 грн., що підтверджується такими видатковими накладними:
- від 27.07.2017 № РН-0000121 на суму 50 668 грн.;
- від 30.06.2017 № РН-0000106 на суму 114 508,15 грн.;
- від 27.07.2017 № РН-0000140 на суму 68 186,16 грн.;
- від 27.07.2017 № РН-0000142 на суму 6 790 грн.;
- від 27.07.2017 № РН-0000141 на суму 21 604 грн.;
- від 28.07.2017 № РН-0000143 на суму 209 100 грн.;
- від 22.08.2017 № РН-0000161 на суму 239 850 грн.;
- від 30.08.2017 № РН-0000162 на суму 174 427,58 грн.;
- від 13.09.2017 № РН-0000188 на суму 23 171 грн.;
- від 28.09.2017 № РН-0000192 на суму 129 424,56 грн.;
- від 23.10.2017 № РН-0000222 на суму 202 932 грн.;
- від 23.10.2017 № РН-0000224 на суму 15 522,10 грн.;
- від 23.10.2017 № РН-0000225 на суму 33 026 грн.;
- від 23.10.2017 № РН-0000226 на суму 36 113,22 грн.;
- від 23.10.2017 № РН-0000227 на суму 22 980,30 грн.
Слід зазначити, що загальна сума поставленого товару за вказаними накладними складає 1 348 303,07 грн., проте товар поставлявся Підприємством не лише за Договором, а і за договорами від 06.07.2017 № 73 та від 10.07.2017 № 710.
У свою чергу, Товариство отриманий за Договором товар оплатило частково, а саме перерахувало Підприємству 432 585,29 грн.
Таким чином, заборгованість за Договором склала 269 360 грн. (701 945,29 грн. - 432 585,29 грн.).
Підприємство звернулося до Товариства з претензією від 16.04.2018 № 16/04-2018/0001, в якій просило погасити заборгованість за поставлений товар, оплатити вартість виготовленого товару, який зберігається на складі Підприємства та сплатити штрафні санкції.
Товариство залишило вказану вимогу без відповіді та належного реагування; доказів протилежного суду не подано.
Підприємство просить суд стягнути з Товариства заборгованість за поставлений товар у сумі 269 360 грн., 6 605,74 грн. 3 % річних; 21 598,71 грн. пені та 12 729,69 грн. втрат від інфляції.
У свою чергу, Товариство заявило зустрічний позов, в якому вказало на відсутність підстав для сплати боргу за отриманий товар і наявність підстав для стягнення з Підприємства штрафних санкцій у сумі 141 214,84 грн.
Суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного, виходячи з такого.
Заперечуючи проти задоволення первісного позову Товариство вказувало на те, що: строк оплати за товар не настав, оскільки Підприємство, не здійснило поставку партії товару, яка була замовлена покупцем; разом з тим, в силу умов Договору, на думку позивача за зустрічним позовом, строк оплати наступає лише після поставки партії товару у повному обсязі.
Підприємство, у свою чергу, вказало на право покупця передбачене частиною п'ятою статті 692 ЦК України.
Відповідно до частини п'ятої статті 692 ЦК України якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Оскільки Підприємство поставило більшу частину товару, яка була замовлена Товариством, а умови Договору вказують на обов'язок покупця оплачувати отриманий товар протягом 30 банківських днів з моменту його прийняття, то використання постачальником права при тримання є логічним та доцільним заходом, в ситуації, що склалася.
Слід зазначити, що пункт 4.2 та підпункт 6.1.1 пункту 6.1 Договору не містять вказівки на те, що оплата наступає лише після поставки партії товару за замовленням в повному обсязі.
Товариство прийняло товар, що підтверджується видатковими накладними, а тому в силу умов Договору зобов'язано сплатити Підприємству заборгованість у сумі 269 360 грн.
Отже, первісні позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім основної заборгованості Підприємство нарахувало 6 605,74 грн. 3 % річних; 21 598,71 грн. пені та 12 729,69 грн. втрат від інфляції.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, перевіривши здійснені Підприємством розрахунки 3 % річних і втрат від інфляції, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні та вказані вимоги підлягають задоволенню.
Що ж до заявленої пені, то у вказаній частині первісного позову слід відмовити, виходячи з такого.
У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 7.5 Договору передбачено, що у разі затримки розрахунку згідно з пунктом 4.3 Договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше однієї облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Разом з тим, у пункті 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Так, з пункту 7.5 Договору вбачається, що сторони правочину нарахування пені прив'язали до виконання пункту 4.3 Договору, в якому вказано, що моментом оплати є дата списання коштів з поточного рахунку покупця на користь постачальника.
Враховуючи наведене, підстави для стягнення пені у сумі 21 598,71 грн. відсутні.
Що ж до зустрічних позовних вимог, то слід вказати таке.
Відповідно до частини першої статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 5.2 Договору, сторони узгодили, що строк поставки товару покупцю - протягом 25 календарних днів з моменту отримання письмової заявки від покупця.
У зв'язку із порушенням строку поставки товару за замовленнями, Товариство нарахувало та просило суд стягнути з Підприємства штрафні санкції у сумі 141 214,84 грн.
Так, пунктом 7.2 Договору сторони узгодили, що у разі затримки товару, або поставки товару не в повному обсязі, постачальник сплачує штраф у розмір 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого товару.
Разом з тим, в силу приписів статті 549 ЦК України нараховані Товариством штрафні санкції і визначені Договором як штраф, за своєю правовою природою є пенею.
У свою чергу, Підприємство заявило про застосування строків спеціальної позовної давності.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
Оскільки за всіма заявками строк поставки сплинув ще у 2017 році, то є підстави для застосування спеціальної позовної давності та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, так як зустрічний позов було заявлено 30.11.2018.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, первісні позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на Товариство.
Слід зазначити, що сторонами було підтверджено документально лише понесення витрат зі сплати судового збору.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов приватного підприємства «Основа Центр» (04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, 41; ідентифікаційний код 35331525) до приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» (01135, м. Київ, вул. Жилянська, 97; ідентифікаційний код 00260652) про стягнення 310 294,14 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» (01135, м. Київ, вул. Жилянська, 97; ідентифікаційний код 00260652) на користь приватного підприємства «Основа Центр» (04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, 41; ідентифікаційний код 35331525): 269 360 (двісті шістдесят дев'ять тисяч триста шістдесят) грн. заборгованості; 6 605 (шість тисяч шістсот п'ять) грн. 74 коп. 3 % річних; 12 729 (дванадцять тисяч сімсот двадцять дев'ять) грн. 69 коп. втрат від інфляції та 4 330 (чотири тисячі триста тридцять) грн. 43 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти первісного позову відмовити.
4. У задоволенні зустрічного позову приватного акціонерного товариства «Київський електротехнічний завод «Транссигнал» (01135, м. Київ, вул. Жилянська, 97; ідентифікаційний код 00260652) до приватного підприємства «Основа Центр» (04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, 41; ідентифікаційний код 35331525) про відшкодування збитків і стягнення штрафних санкцій відмовити повністю.
5. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01.03.2019.
Суддя І.Д. Курдельчук