ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.02.2019Справа № 910/11838/18
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромтел»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Технік»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна»
про стягнення 130.413,90 грн
За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Технік»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромтел»
про розірвання договору № 04/10-17 від 04.10.2017 та стягнення 71.635,68 грн
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Кимлик Ю.В.
за участю представників сторін
від позивача за п/п Безштанько С.М., довіреність № 28/12-2012 від 28.12.2018
Костюк Р.С., заступник директора
від відповідача за п/п Замоздра В.В., ордер серії КВ № 758607 від 14.11.2018
Домбровська І.О., ордер серії КВ № 758628 від 30.11.2018
від третьої особи за п/п не з'явився
Суть спору :
06.09.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромтел» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Технік» про стягнення 125.819,49 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначає, що між сторонами укладено договір субпідряду № 04/10-17 від 04.10.2017, умовами якого встановлено договірну ціну у розмірі 179.089,20 грн. На виконання умов договору відповідачем перераховано позивачу 30% передоплати від договірної ціни у розмірі 53.726,76 грн. Позивачем свої зобов'язання за договором виконано в строки та складено відповідний акт приймання-передачі будівельних робіт № 1 від 07.12.2017 за формою № КБ-2в на загальну суму 179.089,20 грн. Відповідний акт неодноразово направлявся на адресу відповідача, проте останній не отримує поштову кореспонденцію та не підписує відповідний акт. 10.08.2018 на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату грошових коштів, яка на даний момент відповідачем не виконана. Також позивач зазначає, що об'єкт за договором в січні 2018 року зданий в експлуатацію, що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації № ІУ141180290988, згідно якої замовником будівництва виступало Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна», а тому позивач просить, у відповідності до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, залучити останнього до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 125.819,49 грн, з яких: 121.147,00 грн. основного боргу, 2.551,59 грн інфляційних втрат та 2.120,90 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11838/18 від 13.09.2018 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
25.09.2018 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.
Також 25.09.2018 від позивача до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 130.413,90 грн, з яких: 125.362,44 грн основного боргу, 2.640,38 грн інфляційних втрат та 2.411,08 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 відкрито провадження у справі № 910/11838/18; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна».
Відповідачем 17.10.2018 до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на наступне. На підтвердження дійсних намірів виконання договору відповідачем було здійснено згідно п. 10.3 договору передоплату в сумі 53.726,76 грн. Термін виконання робіт згідно з п. 2.1 договору встановлено 20 робочих днів з дати перерахування передоплати. Остаточне зарахування передоплати відбулось 17.11.2017, однак наразі відповідачу не надходило жодних повідомлень від позивача про початок виконання робіт та про готовність об'єкту до передачі, а тому у відповідача не виникло зобов'язання щодо прийняття таких робіт. Вважає, що подана роздруківка із сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України про наявність зареєстрованої декларації про готовність об'єкта до експлуатації жодним чином не свідчить про факт виконання таких робіт саме позивачем. Відсутність зареєстрованих податкових накладених також підтверджує невиконання будівельних робіт, вартість яких просить стягнути позивач.
Також 17.10.2018 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Технік» надійшла зустрічна позовна заява з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромтел» про розірвання договору субпідряду № 04/10-17 від 04.10.2017; стягнення попередньої оплати за невиконані роботи в сумі 53.726,76 грн та 17.908,92 грн неустойки за порушення умов договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач після отримання попередньої оплати у визначений п. 2.1 договору строк будівельні роботи не виконав, а отже має місце істотне порушення договору, що є підставою для розірвання договору, повернення сплачених позивачем коштів та нарахування неустойки. Також позивач зазначає, що сторонами не було погоджено склад та обсяги робіт, не погоджено проектну документацію.
22.10.2018 від Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна до суду подано пояснення, в яких зазначає, що на його адресу не надходило жодної позовної заяви. Зазначає, що ПАТ «ВФ Україна» дійсно має договірні відносини з відповідачем за договором про організацію об'єктів останньої милі та транспортної інфраструктури № ОМ/ТІ-ВСТ-2017 від 06.03.2017, який наразі є діючим та предметом якого є зобов'язання виконавця, відповідно до підписаних сторонами замовлень, на свій ризик та на умовах визначених даним договором виконати комплекс робіт з організації об'єктів в територіальних межах погоджених сторонами адміністративно-територіальних областей України, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити зазначені роботи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Технік» для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/11838/18 та об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом; вирішено перейти до розгляду справи № 910/11838/18 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 15.11.2018.
06.11.2018 відповідачем за зустрічним позовом до суду подано клопотання, в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Технік» декларацію про готовність об'єкту до експлуатації № ІУ141180290988.
06.11.2018 до суду від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне. У сторін була наявна технічна і проектна документація до початку виконання робіт та відповідно до неї субпідрядник здійснив будівництво об'єкту згідно договору. Відповідно до додатку № 1 до договору сторони погодили вартість робіт відповідно до розрахунку, що наведена в таблиці 1. Відповідач зазначає, що позивач протягом останніх 11 місяців постійно уникав можливості підписати акти приймання-передачі будівельних робіт № 1 від 07.12.2017 за формою КБ-2в. При цьому кореспонденцію позивач не отримував та як наслідок не підписував. Вказаний акт двічі відправлявся відповідачем (11.06.2018 та 10.08.2018). З приводу відсутності повідомлення позивача про початок робіт та готовність виконаних робіт зазначає, що в офіційному державному реєстрі державної архітектурно-будівельної інспекції зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації № ІУ141180290988. Відповідач зазначає що ним здійснено вчасну реєстрацію податкових накладних. Вважає, що відсутні підстави для розірвання договору та стягнення передоплати та неустойки.
В підготовчому засіданні 15.11.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Технік» декларацію про готовність об'єкту до експлуатації № ІУ141180290988.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11838/18 від 15.11.2018 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Технік» декларацію про готовність об'єкту до експлуатації № ІУ141180290988; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ВС Технік» строк для подачі витребуваних документів до 01.12.2018.
В підготовчому засіданні 15.11.2018 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 04.12.2018.
21.11.2018 від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідачем не надано погоджений сторонами проект № КІЕ М19 YAG, а лише посилається на акт яким начебто передано певні документи. Кошторис - це документ у якому визначена і сформована вартість майбутнього будівництва. У кошторисі показано об'єм виконуваних робіт і кількість матеріальних ресурсів, які буде залучено для реалізації запланованої діяльності. Додаток № 1 є ніщо інше як погодження вартості прокладання кабелів, одна не є погодженням ціни будівництва. Вважає, що в порушення п. 10.2 договору сторони не дійшли згоди щодо ціни договору, а додаток № 1 є лише погодженням ціни на якусь частину роботи, які також не виконані відповідачем. Вказує на те, що відповідачем не подано доказів надіслання акту від 07.12.2017. Наголошує, що умовами договору не передбачено надіслання акту поштою, оскільки такий акт має бути складений за участю представників обох сторін. Зазначає, що посилання на декларацію по готовність до експлуатації об'єкта не свідчить, що роботи були виконані відповідачем, оскільки така декларація не містить жодних посилань на ТОВ «Ромтел».
В підготовчому засіданні 04.12.2018 позивачем за первісним позовом подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
В підготовчому засіданні 04.12.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, про поновлення позивачу за первісним позовом пропущеного строку для подачі доказів.
В підготовчому засіданні 04.12.2018 відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 20.12.2018.
В підготовчому засіданні 20.12.2018 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст.ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.01.2019.
В судовому засіданні 22.01.2019 відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву в судовому засіданні до 31.01.2019.
В судовому засіданні 31.01.2019 відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву в судовому засіданні до 07.02.2019.
06.02.2019 від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи без участі Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна».
07.02.2019 від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про виклик у якості свідка - ОСОБА_6, начальника лабораторії № 34 ТОВ «Атраком» для дачі свідчень у справі № 910/11838/18.
07.02.2019 від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про долучення нових доказів до матеріалів справи, в якому просить поновити строк для подання цих доказів.
В судовому засіданні 07.02.2019 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, про залишення без розгляду клопотання позивача за первісним позовом про виклик свідка.
В судовому засіданні 07.02.2019 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, у відповідності до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, про поновлення позивачу за первісним позовом для подачі нових доказів.
В судовому засіданні 07.02.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва
04.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВС Технік» (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ромтел» (субпідрядник) укладено договір субпідряду № 04/10-17 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору генпідрядник доручає, а субпідрядник забезпечує відповідно до умов договору виконання робіт по будівництву ВОЛЗ «Відгалуженню від існуючої муфти на волоконно-оптичній лінії зв'язку «Київ-Полтава-Дніпро» до базової станції ПАТ «МТС Україна».
Згідно з п. 1.2 договору склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику за цим договором, визначені проектною документацією, яка є невід'ємною частиною договору.
Спір за первісним позовом виник в зв'язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору у повному обсязі не сплачено кошти за виконані роботи, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 125.362,44 грн та за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано інфляційні втрати в розмірі 2.640,38 грн та 3% річних в розмірі 2.411,08 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з п. 15.1 договору договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до повного виконання зобов'язань по даному договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення.
Згідно п. 3.1 договору договірна ціна робіт визначається на основі кошторису та є невід'ємною частиною договору і становить 179.089,20 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 3.2 договору вартість робіт визначається як фактична вартість виконаних та прийнятих генпідрядником робіт.
Пунктом 10.3 договору визначено, що генпідрядник за 3 (три) календарних дня до початку виконання робіт по цьому договору перераховує субпідряднику передоплату в розмірі 30% розрахунку договірної ціни по договору, а саме 53.726,76 грн разом з ПДВ.
З матеріалів справи вбачається, що генпідрядник перерахував субпідряднику передоплату в загальному розмірі 53.426,76 грн наступним чином: 05.10.2017 в сумі 10.000,00 грн та 17.11.2017 в сумі 43.426,76 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до п. 2.1 договору термін виконання робіт: 20 робочих днів з дати перерахування передоплати на банківський рахунок субпідрядника відповідно до п. 10.3.
З огляду на те, що попередня оплата у повному обсязі сплачена 17.11.2017 строк виконання робіт за договором є до 15.12.2017 включно.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до п. 11.1 договору приймання-передача закінчених робіт оформлюється актом приймання-передачі (за формою КБ-2в та КБ-3) за участю представника генпідрядника та представника субпідрядника відповідно до Загальних умов та інших нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених об'єктів в експлуатацію.
Проте, між сторонами відсутній складений та підписаний обома сторонами акт приймання-передачі закінчених робіт по договору за формою, що передбачена п. 11.1 договору.
Натомість в матеріалах справи наявний поданий позивачем акт надання послуг № 46 від 07.12.2017, який з боку ТОВ «ВС Технік» не підписаний.
Слід зазначити, що цей акт не відповідає встановленій типовій формі № КБ-2в, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва № 554 від 04.12.2009.
Позивачем в якості відправлення відповідачу вказаного вище акту подано опис вкладення у цінний лист від 11.06.2018, проте його зміст достеменно не підтверджує надіслання відповідачу саме акту надання послуг № 46 від 07.12.2017 на суму 179.089,20 грн.
Відповідно до п. 10.4 договору всі розрахунки між сторонами здійснюється в безготівковій формі, у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Умовами договору не визначено строк виконання зобов'язань генпідрядника по сплаті виконаних робіт.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріали справи свідчать, що позивачем на адресу відповідача 10.08.2018 було направлено вимогу про сплату в 7-денний термін коштів за договором в сумі 121.147,00 грн разом з якою надіслано акт приймання-передачі будівельних робіт від 07.12.2017 на загальну суму 174.873,83 грн. Дана вимога була направлена рекомендованою кореспонденцією за № 0740023171370, що підтверджується фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта» № 0231331 0215459 та описом вкладення у цінний лист від 08.10.2018.
Проте згідно інформації з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» в мережі Інтеренет вбачається, що поштове відправлення № 0740023171370 не було вручено відповідачу, а повернуто за зворотною адресою позивача та вручено останньому 04.09.2018.
Разом з цим, пунктом 96 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 (далі - Загальні умови), визначено, що підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно з п. 99 Загальних умов розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.
Відповідно до п. 101 Загальних умов оплата робіт, виконаних субпідрядниками, проводиться на підставі складених ними та підписаних генеральним підрядником документів про прийняття виконаних робіт та їх вартість і може проводитися безпосередньо генеральним підрядником або замовником, якщо це передбачено договором підряду та договором субпідряду.
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Подана позивачем заява свідка ОСОБА_7 від 05.02.2019 не приймається судом в якості підтвердження факту виконання робіт за договором, оскільки з урахуванням ст. 87 Господарського процесуального кодексу України та відповідно до умов договору підтвердженням виконання робіт є відповідний акт.
Позивачем не подано доказів завершення виконання робіт за договором саме на суму 179.089,20 грн, а отже не підтверджено заявлену до стягнення з відповідача суму боргу в розмірі 125.362,44 грн. (179.089,20 грн - 53.726,76 грн передоплати).
Оскільки акт приймання-передачі робіт визначеної форми сторонами не підписаний та умовами договору не визначено строк оплати виконаних робіт, суд приходить до висновку що у відповідача не настав строк виконання зобов'язання по сплаті робіт за договором в розмірі 125.362,44 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене вище, вимоги позивача про стягнення з відповідача 125.362,44 грн основного боргу необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
В зв'язку з тим, що відповідач за первісним позовом припустився прострочення по сплаті виконаних робіт, позивач за первісним позовом на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 2.640,38 грн та 3% річних в розмірі 2.411,08 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд приходить до висновку, що за відсутності настання строку виконання зобов'язань відповідача по сплаті за виконані роботи в сумі 125.362,44 грн, в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 2.640,38 грн інфляційних втрат та 2.411,08 грн - 3% річних, які є похідними, в позові слід також відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з первісними позовними вимогами.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромтел» необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд первісного позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
По зустрічному позову
Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідачем взагалі не виконано роботи за договором.
Згідно з п. 3 розділу «Загальні положення» Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація).
Відповідно до п. 11 розділу «Загальні положення» Порядку датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.
В матеріалах справи наявна декларація про готовність об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до обкатів з незначними наслідками (ССІ) № ІУ 141180290988 від 29.01.2018.
В декларації вказано наступну інформацію про об'єкт: будівництво ВОЗЛ ПАТ «ВФ Україна» для організації транспортної інфраструктури у Київській області від муфти № 24, ВОЗЛ «Бориспіль-Полтава-Дніпро» до майданчика БС КІЕ М19 YAG (Київська обл., м. Яготин, вул. Каштанова, 4 за адресою: по землях Київської області, що знаходиться в адміністративних межах Яготинської міської ради. Код об'єкта 2213.1).
Згідно з п. 17 розділу «Загальні положення» Порядку замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю один примірник декларації, зокрема щодо об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку.
Не приймаються судом посилання позивача на те, що подана декларація не підтверджує факт виконання робіт саме відповідачем, оскільки додаток 3 до Порядку не містить графи для заповнення інформації про субпідрядника.
Доказів того, що замовником укладено договір підряду на виконання робіт, що є предметом договору № 04/10-17 від 04.10.2017, з іншим підрядником, або генпідрядником залучено іншого субпідрядника не подано, як і не подано доказів що генпідрядником виконані роботи самостійно.
Отже позивачем не доведено, що ТОВ «Ромтел» не виконані роботи за договором № 04/10-17 від 04.10.2017.
Пунктом 14.4 договору передбачено, що генпідрядник має право ініціювати розірвання договору, якщо субпідрядник за своєї вини не розпочав виконання будівельних робіт протягом 20 днів з дня коли він повинен згідно з договором розпочати їх виконання.
Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України
В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.
Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.
За загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Оцінка порушення умов договору як істотне повинна здійснюватись судом відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, а саме істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Отже, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведений факт невиконання відповідачем передбачених договором зобов'язань, що призводить до завдання іншій стороні значної шкоди.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не було належним чином доведено порушень умов договору відповідачем та завданої цими порушеннями шкоди, внаслідок яких позивача значною мірою було позбавлено того, на що він розраховував при укладенні договору.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для розірвання договору № 04/10-17 від 04.10.2017.
Оскільки позивачем не підтверджено невиконання відповідачем робіт за договором, у суду також відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про повернення сплаченої позивачем передоплати за договором в сумі 53.726,76 грн.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з п. 13.2 договору субпідрядник за порушення строків закінчення виконання робіт сплачує генпідряднику неустойку в розмірі 0,1% від договірної ціни за кожний день прострочення. Загальна сума неустойки не повинна перевищувати 10% договірної ціни за роботи, щодо яких мало місце порушення строків закінчення.
Позивачем за прострочення виконання робіт за договором у період з 18.12.2017 по 12.10.2018 заявлено до стягнення з відповідача неустойку в сумі 17.908,92 грн, яка обрахована виходячи з обмеження встановленого п. 13.2 договору.
При цьому позивачем не доведено, що роботи відповідачем виконано з порушенням встановленого строку їх виконання, та відповідно не доведено період прострочення. Декларація ж свідчить, що на момент її реєстрації (29.01.2018) об'єкт вже був закінчений будівництвом. При цьому суд вважає відзначити, що відомості в Декларації про дату початку будівництва (29.12.2017) та дату закінчення будівництва (16.01.2018), заповнені замовником та не підтверджені жодними належними доказами.
Суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 17.908,92 грн є недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги або заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з зустрічними позовними вимогами.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Технік» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд зустрічного позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. В задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромтел» відмовити повністю.
2. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Технік» відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 21.02.2019.
СуддяВ.В. Сівакова