25 лютого 2019 року м. Чернігів Справа № 620/162/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
за участі секретаря - Гайдука С.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Багданової І.Д.,
представника відповідача - Мірошниченка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 14.01.2019 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ) та просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за його рапортом від 04.09.2018 (вх.724) щодо звільнення з військової служби за контрактом у запас згідно Закону України ''Про військовий обов'язок і військову службу'' відповідно до ст. 26 ч. 5 п. 2 пп. ''к'' (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду);
- зобов'язати відповідача звільнити його з військової служби за контрактом у запас згідно Закону України ''Про військовий обов'язок і військову службу'' відповідно до ст. 26 ч. 5 п. 2 пп. ''к'' (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду).
Свої позовні вимоги мотивує тим, що ним 04.09.2018 за підпорядкованістю було подано рапорт щодо бажання звільнитись з військової служби за контрактом у запас згідно із пп. «к» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України ''Про військовий обов'язок і військову службу'', у зв'язку з чим командиром ВЧ НОМЕР_1 надалі видано наказ про здачу позивачем займаної посади. ОСОБА_1 справи та посаду здав, однак досі зі служби не звільнений, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою судді від 17.01.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, надав відзив, в якому зазначив, що у зв'язку з необхідністю дотримання процедури, визначеної п. 9.2. Положення про військове корабельне господарство, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.97 №300, виключення позивача із списків особового складу неможливо до затвердження актів за результатами перевірки майна служби КЕС та прийняття відповідних рішень за результатами перевірки. Крім того, у зв'язку з введенням в Україні правового режиму воєнного стану ОСОБА_1 було поновлено на військовій службі і після цього рапорт про звільнення від нього не надходив.
25.02.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
25.02.2019 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких він не визнав позовні вимоги та просив у їх задоволенні відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.
Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову має бути відмовлено, враховуючи таке.
Судом встановлено, що 09.11.2011 між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 було укладено контракт про проходження громадянами військової служби в Збройних Силах України. Вказаний контракт набрав чинності 04.01.2012, був укладений строком на 5 років (а.с. 12, 18).
У подальшому, наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) №1 старшині військової служби за контрактом ОСОБА_1 , головному сержанту - командиру відділення автомобільного взводу підвозу пального та мастильних матеріалів групи матеріального забезпечення, строк вказаного контракту, відповідно до ст. 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», продовжено з 03.01.2017 до видання Указу Президента «Про демобілізацію» (з наданням часу для оформлення документів та прийняття рішення щодо укладення нового контракту) (а.с. 19).
Згідно вхідного №742 від 04.09.2018 позивач звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 із рапортом (вх. №724), у якому просив клопотати перед командуванням про звільнення його з військової служби у запас за пп. «к» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України ''Про військовий обов'язок і військову службу'' (а.с. 44).
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 04.10.2018 №101-РС старшину ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пп. «к» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с. 42).
На виконання вказаного наказу, у відповідності до вимог статей 63, 64 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», п. 9.2 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 №300, наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.10.2018 №257 старшині ОСОБА_1 було надано три доби (до 11.10.2018 ) для здачі справ та посади (а.с. 42).
Оскільки позивача не було звільнено з військової служби, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ; в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин).
Частиною першою статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина друга статті 2 Закону № 2232-ХІІ).
В свою чергу, відповідно до частини першої статті 20 Закону № 2232-ХІІ на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби.
За приписами частини п'ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, якщо проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду.
Враховуючи вище встановлені обставини, сторонами не заперечувалось, що на момент подачі рапорту від 04.09.2018, ОСОБА_1 набув права на звільнення з військової служби у запас відповідно до наведених положень Закону №2232-ХІІ.
Одночасно, судом встановлено, що позивач проходив військову службу на посаді командира відділення автомобільного взводу підвозу пального та мастильних матеріалів групи матеріального забезпечення.
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 визначено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення, військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Зважаючи на той факт, що ОСОБА_1 займає посаду старшини підрозділу, відповідального за ввірене йому майно, звільнення його зі служби має відбуватись з дотриманням вимог Положення про військове корабельне господарство, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.97 № 300 (далі - Положення), в частині дотримання процедури здавання справ та посади матеріально відповідальною особою.
Так, п. 9.1 Положення врегульовано загальні положення щодо приймання та здавання справ посадових осіб військової частини (з'єднання).
Зокрема, з метою підвищення відповідальності за керівництво військовим (корабельним) господарством і забезпечення збереження державної власності всі посадові особи при призначеннях і переміщеннях зобов'язані здавати та приймати справи і посаду.
Згідно із п. 9.1.2 Положення, приймання та здавання справ і посади (у господарському відношенні) включає: вивчення тим, хто приймає посаду, стану військового господарства (служби), а також стану природоохоронних об'єктів, їх будівництва (реконструкції) і капітального ремонту, виділених і витрачених на це коштів; знайомлення з посадовими особами; здавання тим, що здає посаду, а тим, що приймає, - перевірку та приймання матеріальних засобів, коштів і документів; документальне оформлення приймання та здавання справ і посади.
Відповідно до п. 9.1.8 Положення, акт і відомості наявності та якісного стану матеріальних засобів підписуються тим, хто приймає, і тим, хто здає справи та посаду, а також членами комісії, які проводили інвентаризацію матеріальних засобів і перевірку господарської діяльності військової частини (служби). Відомості, крім вказаних осіб, підписуються також особами, які прийняли матеріальні засоби на подальше зберігання.
Акти затверджуються: при прийманні та здаванні справ і посади командиром та старшиною підрозділу - вищим командиром (начальником); при прийманні та здаванні справ і посади начальником складу, майстерні, хлібозаводу (хлібопекарні), їдальні і їм відповідними особами - вищим начальником з підпорядкованості.
Про приймання та здавання справ і посади подається звіт безпосередньому начальнику.
Пунктом 9.1.9 Положення визначено, що рішення щодо усунення зазначених у акті приймання та здавання справ і посади недоліків повинно бути прийнято вищим начальником не пізніше 10-денного строку. У тому випадку, коли за результатами нестачі проводиться службове розслідування, рішення про притягнення винуватого до відповідальності повинно бути прийнято не пізніше місячного строку з дня закінчення розслідування. Особа, яка здає справи і посаду, відбуває до нового місця служби після затвердження акта про приймання і здавання справ і посади вищим начальником, а в тому випадку, коли виявлена нестача - після прийняття щодо них відповідного рішення.
З аналізу наведених норм права вбачається, що у зв'язку з необхідністю дотримання процедури, визначеної Положенням, виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу частини неможливе до затвердження актів за результатами перевірки майна служби КЕС та прийняття відповідних рішень за наслідками перевірки.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що на виконання вимог наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 09.10.2018 №257 ним було подано 11.10.2018 рапорт про здачу справ та посади (а.с. 22), тобто дотримано всіх умов, для звільнення з військової служби.
Однак, з такою позицією суд не погоджується, враховуючи таке.
По-перше, відповідно до вищевказаних вимог Положення документальним оформленням приймання та здавання справ і посади є належним чином складений та підписаний акт, а не рапорт. Однак, вказаний документ відсутній, що не заперечувалось сторонами.
По друге, наявний у матеріалах справи рапорт не містить обов'язкових реквізитів для документа, визначених Інструкцією з діловодства в Збройних Силах України, затвердженою наказом Генерального Штабу ЗС України від 07 квітня 2017 року №124, а саме: реєстраційного номеру та резолюції командира військової частини НОМЕР_1 , тому не може вважатись належним доказом повідомлення ОСОБА_1 командування про здачу справ та посади (а.с. 22).
Крім того, відповідно до Указу Президента України від 26.11.2018 №393/2018 та Закону України від 26.11.2018 №2630-VIII «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» в Україні було введено воєнний стан із 14 години 00 хвилин 26 листопада 2018 року.
Одночасно, згідно із п. 1 ч. 9 ст. 23 Закону № 2232-ХІІ під час дії особливого періоду для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, військова служба продовжується понад встановлені строки з моменту введення воєнного стану (настання воєнного часу) - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктами "б", "в", "г" частини другої, пунктами "б", "в", "г", "ґ", "д", "е" частини третьої статті 26 цього Закону.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону 2232-ХІІ військовослужбовці з моменту, оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, які проходять кадрову військову службу, звільняються з військової служби на підставах - за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку; у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі.
Пунктом 2.13 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 установлено, що протягом строку проведення мобілізації та періоду дії воєнного стану звільнення з військової служби за бажанням військовослужбовця не проводиться.
Як вбачається з п. 5.3 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 09.10.2018 №257 ОСОБА_1 надано щорічну основну відпустку за 2018 рік терміном на 35 календарних діб та 2 календарних дні необхідних для проїзду до місця відпустки і назад з 31.10.2018 по 06.12.2018 (а.с. 41).
Оскільки відповідач посаду та справи у встановленому порядку не здав, із веденням в Україні правового режиму воєнного стану, наказом т.в.о. командира 1 окремої танкової сіверської бригади від 29.11.2018 №121-РС скасовано пункт 28 параграфу 12 наказу від 04.10.2018 №101-ОС про звільнення з військової служби у запас ОСОБА_1 , поновлено позивача на військовій службі відповідно до пп. 2 п. 252 Положення про проходження громадянами України військової служби (а.с. 40).
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 29.11.2018 №303 ОСОБА_1 поновлено грошову виплату з 29.11.2018 (а.с. 39).
Згідно із наказом ВЧ НОМЕР_1 від 07.12.2018 №310 позивач прибув із основної відпустки і приступив до виконання службових обов'язків з 07.12.2018 (а.с. 38).
Таким чином, з наведеного вбачається, що ВЧ НОМЕР_1 за наслідками розгляду рапорту позивача від 04.10.2018 прийнято рішення про його звільнення з військової служби, однак останнє фактично не відбулось оскільки ОСОБА_1 не здав посаду та справи в установленому порядку. Після введення в Україні воєнного стану, звільнення з військової служби за бажанням військовослужбовця не проводиться, у зв'язку з чим наказ про звільнення позивача було скасовано та прийнято новий, яким ОСОБА_1 поновлено на військовій службі. Тобто, після винесення наказу від 29.11.2018 №121-РС між сторонами виникли нові правовідносини.
Разом з тим, суд звертає увагу, що рапорт ОСОБА_1 після скасування правового режиму воєнного стану (26.12.2018) з проханням звільнити його з військової служби, відповідно до вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, не надходив та у службі діловодства ВЧ НОМЕР_1 відсутній.
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись статтями 227, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 28 лютого 2019 року.
Суддя С.В. Бородавкіна