Справа №265/9356/18
Провадження №2/265/384/19
27 лютого 2019 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Шиян В. В., за участю секретаря судового засідання Себко Г.Л.,
розглянувши у судовому засіданні в залі судових засідань без участі сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, яким просить суд розірвати шлюб.
В обґрунтування позову зазначає, що з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі з 04 лютого 2012 року. Від даного шлюбу мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спільне життя з відповідачем не склалось через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на сімейне життя. Вони намагались зберегти сім"ю, але марно. Фактично шлюбні відносини припинені у жовтні 2017 року і з вказаного часу спільне господарство не ведуть. На даний час відповідач має нову сім"ю з іншим чоловіком. Вважає примирення неможливим.
Позивач до суду не прибув, до позову додав заяву, якою просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.Зазначає, що не проживає з дружиною тривалий час та вважає збереження шлюбу неможливим.
Відповідач судові виклики за адресою реєстрації не отримує, конверти повернуті поштовим відділенням за закінченням строків зберігання.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 04 лютого 2012 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим 04 лютого 2012 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 32.
Також встановлено, що в шлюбі у подружжя народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження останнього.
За положеннями п. 3 ч. 2 ст. 18, ч.1 ст. 51, ч. 3 ст. 56, ч.1 ст.110 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним з подружжя.
Відповідно до ч. 3 ст.105 Сімейного кодексу України (СК України) шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Із доводів позову вбачається, що подружні стосунки між сторонами не підтримуються з жовтня 2017 року та припинені з причини відсутності взаєморозуміння, різних поглядів на сімейне життя.
Позивач на розірванні шлюбу наполягає, на примирення не згоден, вважає відновлення сімейних відносин неможливим.
Враховуючи наведене, а також положення ч. 1 ст. 24 Сімейного Кодексу України, за якою шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка; примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається, суд дійшов висновку, що між сторонами склались взаємини, за яких подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить принципу його добровільності та інтересам позивача.
Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Суд позбавлений можливості з"ясувати бажання відповідача щодо відновлення свого дошлюбного прізвища, аджже остання до суду не прибула, а тому вважає, що відповідач і надалі іменуватися прізвищем ОСОБА_3.
У відповідності до положень ст.ст. 133, 141 ЦПК України, у зв"язку із задоволенням позову у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним та документально підтверджені витрати з оплати судового збору у сумі 704,80 гривень.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141,142, 206, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу- задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище Бондарець) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 04 лютого 2012 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 32, - розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_2 залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, сплачений останнім при зверненні до суду судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України від 15 грудня 2017 року апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст даного рішення складено 27 лютого 2019 року.
Суддя: