Справа № 569/3125/19
1-кс/569/1611/19
25 лютого 2019 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду
Рівненської області ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду клопотання слідчого Рівненського В П ГУНП в Рівненській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019180010000941 від 15.02.2019, -
Слідчий Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області лейтенант поліції ОСОБА_3 звернувся до Рівненського міського суду з клопотанням, яке погоджено прокурором Рівненської місцевої прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019180010000941 від 15.02.2019.
В обґрунтування клопотання вказав,в що 15.02.2018 в чергову частину Рівненського ВП надійшло повідомлення капрала поліції екіпажу патрульної поліції No203, проте, що ним по вулиці Степана Бандери,69 в м. Рівне, під час патрулювання було зупинено автомобіль марки «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 , червоного кольору, під керуванням ОСОБА_5 , під час перевірки документів та серійних номерів кузова було виявлено, що номер кузова містить ознаки підробки та зміну номерів агрегатів транспортного засобу.
15.02.2019протоколом огляду місця події автомобіль марки «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 , червоного кольору вилучено та поміщено на територію Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області, та опечатаний бирками з підписами понятих та печаткою чергової чатини Рівненського ВП. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Skoda Octavia», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , червоного кольору видане на ім'я ОСОБА_6 серії НОМЕР_2 , вилучено та поміщено спеціальний пакет з надписом “Національна поліція України” ЕХР0164835.
Згідно постанови від 15.02.2019, автомобіль марки «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 , червоного кольору, тасвідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Skoda Octavia», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , червоного кольору видане на ім'я ОСОБА_6 серії НОМЕР_2 , визнані та приєднані до матеріалів досудового розслідування як речові докази.
Враховуючи викладене, з метою збереження речових доказів та унеможливлення вчинення подальших дій, пов'язаних із розпорядженням та використанням автомобіля марки «Skoda Octavia», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , червоного кольору, та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки «Skoda Octavia», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , червоного кольору видане на ім'я ОСОБА_6 серії НОМЕР_2 , які можуть призвести до втрати чи пошкодження, знищення слідів вчинення кримінального правопорушення, необхідно накласти на них арешт.
Слідчий також у своєму клопотанні вказує на те, що під час розслідування кримінального провадження виникла необхідність призначення судових експертиз документів, і автомобіля та проведення слідчих (розшукових) дій з використанням вказаного автомобіля та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
В судове засідання слідчий не з'явився, подав суду заяву про розгляд клопотання у його відсутності та задоволити з підстав викладених у ньому.
ОСОБА_5 та його адвокат в судове засідання не з'явились, подали суду заяви про розгляд вказаного клопотання без їх участі, додатково вказали на те, що не заперечують щодо накладення арешту на автомобіль, однак просили залишити його у користуванні ОСОБА_5 .
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання слід задоволити частково.
В судовому засіданні встановлено, що Рівненським ВП ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12019180010000941 від 15.02.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України.
15.02.2019протоколом огляду місця події автомобіль марки «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 , червоного кольору вилучено та поміщено на територію Рівненського ВП ГУНП в Рівненській області, та опечатаний бирками з підписами понятих та печаткою чергової чатини Рівненського ВП. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Skoda Octavia», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , червоного кольору видане на ім'я ОСОБА_6 серії НОМЕР_2 , вилучено та поміщено спеціальний пакет з надписом “Національна поліція України” ЕХР0164835.
Вказане вилучене майно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 8 глави 2.6. «Арешт майна» Узагальнення вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешт може бути накладено на: нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим майно є речі, документи, гроші тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом.
Згідно вимог ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Згідно вимог ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і в клопотанні слідчого (прокурора), який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно з частиною першою статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною третьою статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 171 КПК України з клопотанням пор арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
У клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.
При цьому тільки у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу («матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення»), тобто має ознаки речового доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як встановлено в судовому засіданні майже усі необхідні слідчі (розшукові) дії стосовно технічного стану транспортного засобу проведені, тому суд вважає за необхідне накласти арешт на транспортний засіб та повернути його власнику у користування, оскільки це не перешкодить подальшому досудовому розслідуванні кримінального провадження. У разі необхідності проведення судових експертиз документів та автомобіля, ОСОБА_5 буде надано вказаний автомобіль та документи судовим експертам на вимогу слідчого.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з"ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід"ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі "Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі "Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі "Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).
Окрім того, відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд при вирішенні питання про арешт майна повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; можливість спеціальної конфіскації майна; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
За наведених обставин, та у відповідності з чинним законодавством, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст. 167, 170, 172, 175, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити частково.
Накласти арешт автомобіль марки «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 , червоного кольору, та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Skoda Octavia», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , червоного кольору видане на ім'я ОСОБА_6 серії НОМЕР_2 .
Повернути у користування ОСОБА_5 автомобіль марки «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 , червоного кольору, та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Skoda Octavia», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , червоного кольору видане на ім'я ОСОБА_6 серії НОМЕР_2 , під розписку про забезпечення його схоронності.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути скасована судом, що накладав арешт.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1