Іменем України
28 лютого 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/470/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Сєвєродонецької міської ради (далі - відповідач), після уточнення позовних вимог просить:
- визнати протиправною бездіяльність Сєвєродонецької міської ради щодо невиплати належної заробітної плати позивачу за листопад-грудень 2018 року;
- стягнути з Сєвєродонецької міської ради на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 11269,14 грн.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що з 04.04.2016 ОСОБА_1 на підставі розпорядження міського голови № 73-К був прийнятий на роботу до патронатної служби міського голови. Згідно розпорядження міського голови № 138-К від 17.05.2016 позивач був переведений на посаду завідувача сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державного реєстратора адміністративних послуг міської ради. З 21.10.2016 на підставі розпорядження міського голови № 350-К був переведений на посаду начальника відділу з юридичних та правових питань міської ради, де працює по теперішній час. Станом на момент звернення до суду з цією заявою Відповідач не здійснив виплату належної позивачу заробітної плати за листопад-грудень 2018 року, тим самим утворивши заборгованість з її виплати. Згідно довідки Сєвєродонецької міської ради Луганської області № 927, згідно табелю обліку робочого часу відпрацьовано за листопад 2018 року - 1 робочій день, у грудні 2018 року - 6 робочих днів. Відповідач повинен був сплатити позивачу заробітну плату в розмірі 11269,14грн.
Таким чином, відповідач на протязі тривалого часу добровільно не сплачує належну позивачу заробітну плату у зв'язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
Представник відповідача надав заяву, в якій уточнені позовні вимоги визнав у повному обсязі (арк. спр. 145).
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, просили розглянути справу за їх відсутності.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.
По справі вчинені такі процесуальні дії.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначено на 28.02.2019 (арк. спр. 1-2).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
На підставі розпорядження міського голови № 73-К від 04.04.2016 ОСОБА_1 прийнятий на роботу до патронатної служби міського голови на посаду радника міського голови (арк. спр. 16).
Згідно розпорядження міського голови № 138-К від 17.05.2016 ОСОБА_1 переведений з 16.05.2016 на посаду завідувача сектору державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - державного реєстратора адміністративних послуг міської ради (арк. спр. 17).
На підставі розпорядження міського голови № 350-К від 20.10.2016 ОСОБА_1 переведений з 21.10.2016 на посаду начальника відділу з юридичних та правових питань міської ради (арк. спр. 18), де працює по теперішній час (арк. спр. 13-15).
Згідно довідки Сєвєродонецької міської ради Луганської області від 08.02.2019 № 927, згідно табелю обліку робочого часу позивачем відпрацьовано за листопад 2018 року - 1 робочій день, у грудні 2018 року - 6 робочих днів. Відповідач повинен був сплатити позивачу заробітну плату у листопаді 2018 року в сумі 357,38 грн., у грудні 2018 року - 10911,76 грн, в всього за період листопад-грудень 2018 року в сумі 11269,14 грн. (арк. спр. 26-35)
Таким чином, заборгованість по заробітній платі позивача виникла з листопада 2018 року по грудень включно 2018 року в сумі 11269,14грн.
Доказів вчинення будь-яких дій на врегулювання питання виплати позивачу заборгованості по заробітній платі відповідачем суду не подано.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-79, 90 КАС України, суд дійшов такого.
Відповідно до частини четвертої статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з частиною першою статті 115 Кодексу законів про працю України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-В (зі змінами та доповненнями) закріплено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до частини другої статті 4 зазначеного Закону, для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, грантів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань.
Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю.
Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Судом з наявних матеріалів справи встановлено, а відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано, що за листопад-грудень 2018 року позивачу заробітна плата не виплачувалась, що свідчить про наявність заборгованості по заробітній платі за вказаний період, а також визнання відповідачем позову.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що невиплата відповідачем належної заробітної плати позивачу за листопад-грудень 2018 року є протиправною, в наявності підстави стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 11269,14 грн.
Відповідно до частини першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належним чином не виконав обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Таким чином, відповідач як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України зобов'язаний виплатити позивачеві заробітну плату, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадови чи службова особа.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Оскільки у даній справі позовні вимоги щодо стягнення заробітної плати (вимоги майнового характеру) задовольняються, а згідно частини першої статті 139 КАС України судові витрати підлягали оплаті, судовий збір у розмірі 768,40 грн. належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сєвєродонецької міської ради.
На підставі пункту 2 частини першої статті 371 КАС України, яким закріплено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, рішення суду слід звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Сєвєродонецької міської ради щодо невиплати належної заробітної плати позивачу ОСОБА_1 за листопад-грудень 2018 року.
Стягнути з Сєвєродонецької міської ради (ідентифікаційний код: 26204220, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд. 32) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 93400, АДРЕСА_1) заборгованість по заробітній платі за листопад-грудень 2018 року в розмірі 11269,14 грн. (одинадцять тисяч двісті шістдесят дев'ять гривень 14 коп.), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів.
Рішення суду звернути до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сєвєродонецької міської ради (ідентифікаційний код: 26204220, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд. 32) до Державного бюджету України судовий збір в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя ОСОБА_2