28 лютого 2019 року справа № 580/702/19
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Гайдаш В.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Соснівського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання надати відповідь на заяви,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, далі - позивач) з позовом до Соснівського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (пр-т. Хіміків, 50, м. Черкаси, 18000, далі - відповідач), в якому просить:
- визнати дії Соснівського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області протиправними;
- зобов'язати відповідача вчинити дії передбачені Конституцією України, Законами України «Про виконавче провадження», «Про звернення громадян» та надати аргументовану відповідь на заяви позивача.
Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення адміністративного позову в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії по виселенню ФОП ОСОБА_1 з приміщення магазину площею 237,5 кв. м., розташованому на авторинку за адресою АДРЕСА_2 до вирішення справи по суті та вступу рішення по ній в законну силу.
Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Забезпечення позову - це вжиття судом до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:
1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;
2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;
3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;
4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Необхідно зазначити, що вказані вище підстави є оціночними, а тому необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з наведених вище обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Частиною 2 ст. 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно з Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України (як суду касаційної інстанції до 03.10.2017) «Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ» від 29.09.2016 №14 забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
З аналізу вищенаведеного слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно, загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
Відтак, суд дійшов висновку, що наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме: не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Крім того, суд звертає увагу, що предметом вказаного спору є бездіяльність відповідача з надання позивачу відповіді на його заяви згідно вимог Закону України «Про звернення громадян», тому заява позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії по виселенню ФОП ОСОБА_1 з приміщення магазину площею 237,5 кв. м., розташованому на авторинку за адресою АДРЕСА_2 - не є співмірними та відсутній зв'язок між заходом забезпечення позову та предметом позову.
У зв'язку із вищевикладеним, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150-154, 241-243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання суддею.
Суддя В.А. Гайдаш