Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
з питання закриття провадження у справі
26.02.2019 р. справа № 820/4705/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Старосєльцевої О.В., за участі секретаря судового засідання - Кіт С.В., представника позивача - Іванова Г.С., представника відповідача - ОСОБА_1, представника третьої особи - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про закриття провадження у адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Державного реєстратора Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області -Проскуріна Едуарда Георгійовича, Державного реєстратора Харківського міського управління юстиції Харківської області - Лагутіної Світлани Василівни, Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа - ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2018р. було закрито провадження у справі за позовом ПАТ "Дельта Банк" про 1) визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області - Проскуріна Едуарда Георгійовича № 20338560 від 27.03.2015 року з приводу державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 9054758 від 06.06.2007 року); 2) визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Харківською міського управління юстиції Харківської області Лагутіної Світлани Василівни № 20445751 від 01.04.2015 року з приводу державної реєстрації припинення іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 9054727 від 06.06.2007 року); 3) зобов'язання Департаменту реєстрації Харківської міської ради внести в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації припинення обтяження від 27.03.2015 року, вчиненого державним реєстратором Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області - Проскуріним Едуардом Георгійовичем (вид обтяження - заборона на нерухоме майно, номер запису про обтяження: 9054758 від 06.06.2007 року); 4) зобов'язання Департаменту реєстрації Харківської міської ради внести в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації припинення іпотеки від 01.04.2015 року, вчиненого державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Харківської області - Лагутіною Світланою Василівною (номер запису про іпотеку: 9054727 від 06.06.2007 року).
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2018р. з посиланням на правовий висновок постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі № 808/8972/15 (провадження № 11-178 апп18) було скасовано зазначену ухвалу окружного адміністративного суду, а справу скеровано для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
Неухильно виконуючи вказівку апеляційного адміністративного суду, Харківський окружний адміністративний суд розпочав розгляд справи по суті, але у подальшому виявив, що Верховний Суд відмовився від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018р. у справі № 808/8972/15 (провадження № 11-178 апп18), прийнявши прямо протилежний висновок, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018р. по справі №823/2042/16 (провадження №11-377апп-18).
З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України та ч. 5 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" окружний адміністративний суд вважає за необхідне керуватись останнім у часі правовим висновком Верховного Суду з одного і того ж питання.
Так, у п.36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018р. по справі №823/2042/16 (провадження №11-377апп-18) указано, що "З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру".
Відповідно до п.50 зазначеної постанови скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.
У силу п.51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018р. по справі №823/2042/16 (провадження №11-377апп-18) "Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб'єктного складу сторін спору".
Окружний адміністративний суд ретельно вивчив доводи і вимоги позову, заслухав додаткові пояснення представника відповідача і з'ясував, що формально оскаржуючи лише владне управлінське діяння державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, заявник первісно вважає невиконаними зобов"язання позичальника за кредитним договором, а письмовий дозвіл (згоду) первісного кредитора на припинення іпотеки - неправомірним.
Указані обставини разом із обставинами відповідності закону правочину з придбання позивачем права вимоги, причинами і юридичними наслідками нереєстрації позивачем власного обтяження на предмет іпотеки мають бути розв"язані у межах спору, який зачіпає цивільні права та інтереси у цивільних правовідносинах як позичальника та первісного кредитора, так і позивача та реального власника предмету іпотеки.
Ці питання не можуть бути вирішені у порядку адміністративного судочинства.
Так, судом установлено, що 06.06.2007р. між третьою особою та ВАТ «Кредитпромбанк» був укладений кредитний договір № 0709/29/07-С.
У якості забезпечення виконання за цим договором було вчинено договір іпотеки і накладена заборона відчуження предмету іпотеки: квартири АДРЕСА_1. 06.06.2007р. вказана заборона зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, а іпотека зареєстрована в Державному реєстрі іпотек.
Відповідно до укладеного між ПАТ «Кредитпромбанк» (первісний кредитор) та АТ «Дельта Банк» (позивач по даній справі) договору купівлі-продажу прав вимоги від 26.06.2013р. (посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за номером 1441) право вимоги за зазначеним вище кредитним договором №0709/29/07-С від 06.06.2007р. з усіма забезпечувальними договорами (у тому числі і за іпотечним договором № 0709/29/І1/07-С від 06.06.2007 року) перейшли до позивача, АТ "Дельта Банк".
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єкті нерухомого майна № 111112289 від 19.01.2018р. вбачається, що 27.03.2015р. на підставі листа ПАТ "Кредитбанк" №47-1611-03 від 25.03.2015р. було зареєстровано припинення обтяження-заборони на нерухоме майно (номер запису про обтяження 9054758 від 06.06.2007), а 01.04.2015р. було зареєстровано припинення іпотеки (номер запису про іпотеку 9054727 від 06.06.2007).
Окружний адміністративний суд вважає, що реальним наміром позивача у даному спорі є бажання через скасування рішення державного реєстратора домогтись припинення права власності іншої третьої сторонньої приватної особи на об'єкт нерухомості - предмет іпотеки.
Отже, у спірному випадку Банк лише формально оскаржує управлінське рішення владного суб'єкта, проте прагне до припинення подальшого існування набутого приватною особою цивільного права на предмет іпотеки.
Таким чином, суд виходить із дійсної правової природи спірних суспільних відносин, які хоча і відбуваються за участю владного суб'єкта - державного реєстратора речових прав на нерухоме майно у порядку Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень", проте стосуються виключно набуття приватною особою цивільного права (права власності на об'єкт нерухомості - предмет іпотеки), тобто виникають поза межами публічно-правових відносин.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що даний спір не може бути вирішений у порядку адміністративного судочинства в силу норм ст.19 ЦПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, про закриття провадження у справі, оскільки справу не належить розгляду та вирішенню за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись ст. ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, 238, 241- 243, 248, 256, 283, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Провадження у справі - закрити.
Роз'яснити, що даний спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Роз'яснити, що ухвала підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 15 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України, тобто негайно після підписання.
Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Роз'яснити, що судове рішення у повному обсязі виготовлено у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 28.02.2019р.
Суддя О.В.Старосєльцева