Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
28 лютого 2019 р. № 520/262/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати п.38 протоколу №73 від 13.07.2018р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
- зобов'язати ОСОБА_2 повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно: ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.
- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог: ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
- зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Міністерством оборони України порушено права позивача шляхом винесення неправомірного рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.
Відповідачі засобами поштового зв'язку направили на адресу суду відзиви на позовну заяву, в яких просили суд відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування відзиву відповідач, Міністерство оборони України, зазначив, що позивач не має права на отримання грошової допомоги, оскільки інвалідність настала після спливу трьох місяців з дня звільнення.
Відповідач, Харківський обласний військовий комісаріат, просив у задоволенні позову відмовити посилаючись на встановлення інвалідності позивачу після спливу трьохмісячного строку з дня звільнення.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , під час проходження з 11.05.1983 року по 16.05.1985 року строкової військову служби у Збройних Силах колишнього СРСР приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан.
Вказані обставини не заперечуються сторонами, а отже доказуванню не підлягають.
З 20.12.2011 року під час первинного огляду органами МСЕК позивачу вперше встановлено III групу інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією, захворюванням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується Довідкою до акта огляду МСЕК серія 10 ААА № 630219 від 28.12.2011 року.
З 25.12.2012 року під час повторного огляду органами МСЕК позивачу з тих же підстав була визначена II група інвалідності, що підтверджується Довідкою до акта огляду МСЕК серія 10 ААБ№ 187262 від 18.01.2012 року.
З 23.12.2014 року під час повторного огляду органами МСЕЮ позивачу з тих же підстав була підтверджена II група інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серія 10 ААВ № 631406 від 26.12.2014 року.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 року № 5040-УІ, який набрав чинності з 01.01.2014 року, статтю 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було викладено в новій редакції.
На виконання зазначеної редакції ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 25.12.2013р. № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок №975), яка набрала чинності також з 01.01.2014 року.
Абзацом 3 пункту 2 Постанови КМУ від 25.12.13р. № 975 визначено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до абзацу 3 п. З Порядку № 975. днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - є дата, що зазначена у довідці медико- соціальної експертної комісії.
Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивачу первинно встановлено III групу інвалідності внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, - з 20.12.2011 року, а, з 23.12.2014 року позивачу з тих же підстав лише підтверджено II групу інвалідності, яка (II група) була визначена позивачу раніше, з 25.12.2012 року, то при вирішенні питання щодо наявності права і щодо порядку виплати одноразової грошової допомоги слід керуватися законодавством, що діяло на день первинного встановлення йому інвалідності, а саме Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції станом на 20.12.2011 року та постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» (далі - Порядок № 499).
Пунктом 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 499 імперативно встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
Згідно пункту 8 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317, датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті 3 цього Положення.
Відповідно до пункту 3 цього Положення медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
Отже, з огляду на зазначені вище норми, чинним законодавством України чітко визначено подію, з настанням якої у особи виникає право на призначення одноразової грошової допомоги, а саме - дата встановлення особі інвалідності та саме цією датою визначається законодавство та його редакція, якими необхідно керуватися при вирішенні питання щодо наявності права та щодо порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Повторний огляд особи, підтвердження або підвищення групи інвалідності під час повторних оглядів у даному випадку не являється моментом виникнення у особи права на отримання одноразової грошової допомоги.
Таким чином, датою (днем), якою повинно визначатись законодавство (його редакція) для розгляду спірних правовідносин та вирішуватись питання щодо наявності права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, є саме дата встановлення (а не дата підтвердження або підвищення) позивачу при первинному огляді III групи інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією, захворюванням, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, тобто - 20.12.2011 року.
Пунктом 6 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції чинній на день встановлення інвалідності визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.
Частиною шостою статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Викладена вище правова позиція з зазначеного питання співпадає з правовою позицією Судової палати Верховного Суду для розгляду справ щодо захисту соціальних прав, яка висловлена у Постанові від 26.06.2018 року у справі № 750/5074/17 (адміністративне провадження № К/9901/44751/18).
Стосовно посилань позивача на Постанову Ленінського районного суду м. Харкова по справі № 642/4833/17, якою встановлено факти та зроблено висновок про наявність у позивача права на отримання грошової допомоги суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4,5 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова по справі № 642/4833/17 встановлено факт подання позивачем усіх документів до Харківського обласного військового комісаріату.
Вказаний факт не має доказового значення у даній справі, оскільки Харківським обласним військовим комісаріатом постанову Ленінського районного суду м. Харкова по справі № 642/4833/17 виконано, що не заперечується сторонами, та відмова в призначенні грошової допомоги позивачу не мотивована неповнотою поданих документів.
Стосовно висновків Ленінського районного суду м. Харкова, що містяться у Постанові по справі № 642/4833/17, відповідно до ч. 7 ст. 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
У справі, що розглядається, доводи позивача не знайшли обґрунтованого підтвердження підчас судового розгляду.
За таких обставин суд вважає рішення відповідача, Міністерства оборони України, таким, що відповідає чинному законодавству, а, отже, не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 241-247, 255, 257, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Скарга може бути подана у порядку ч.1 ст.297 КАС України безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Суддя Кухар М.Д.