Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
28 лютого 2019 р. справа № 520/882/19
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Харківського обласного військового комісаріату ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та Міністерства Оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Міністерства Оборони України, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України у недотриманні прав позивача на належний соціальний захист, пов'язаний з правом ОСОБА_1 , якому встановлено II групу інвалідності, внаслідок поранення (контузія) і захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975 та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530;
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2-ої групи інвалідності, внаслідок поранення (контузія) і захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.12.2018 року №122, п.52;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно надати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_1 , який визнаний інвалідом 2-ої групи внаслідок поранення (контузія) і захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (додаток 13 до Положення, затвердженого наказом МОУ № 530) та належним чином оформлений пакет документів, наданий ним разом з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю від 24.04.2018 року у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530;
- зобов'язати Міністерство оборони України після отримання відповідного висновку ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (додаток 13 до Положення, затвердженого наказом МОУ №530) призначити, нарахувати та здійснити виплату через ІНФОРМАЦІЯ_2 одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , який визнаний інвалідом 2-ої групи внаслідок поранення (контузія) і захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, коли встановлена дана група інвалідності у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975 та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2018 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п.2 ч.1 ст.263 КАС України, якою унормовано що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ч.2 ст.263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.1 та ч.2 ст.262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 3 ст. 263 КАС України, у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум від 07.12.2018 року протокол №122 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги з мотивів, що відсутні документи які свідчать про причини та обставини поранення та тим, що інвалідність встановлено понад 3-місячний строк. Позивач вважає, що рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум від 07.12.2018 року протокол №122 є незаконним та таким, що порушує його права щодо належного соціально-правового забезпечення осіб, які отримали інвалідність у зв'язку із проходженням військової служби, які гарантуються законодавством України.
Представник відповідача Харківського обласного військового комісаріату надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що позивач проходив строкову військову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР. Пунктом 1 частини 1 Указу Президії Верховної Ради колишнього Союзу РСР від 21 березня 1989 року №10224-XI "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ" прикордонні війська виведені зі складу Збройних Сил колишнього Союзу РСР. Відповідно до п.6 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.17 Порядку №975, особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. Отже, витрати, пов'язані із виплатою одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності повинні здійснюватися Державною прикордонною службою України, на яку централізовано виділяються кошти з державного бюджету. Відповідно до п. 3 Розділу IX "прикінцеві Положення" Закону України "Про Державну прикордонну службу України" N 661-IV від 03.04.2003 року, Державна прикордонна служба України є правонаступником Прикордонних військ України, створюється на їх основі, у тому числі матеріально-технічній базі, у межах штатної чисельності та фінансування за станом на 01.01.2003 року. Згідно з Законом України "Про Державну прикордонну службу України" та "Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України", затверджене Указом Президента України від 06.04.2011 року №399/2011, Центральним органом виконавчої влади, який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони державного кордону та охорону суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні є Адміністрація Держаної прикордонної служби України, яку очолює Голова. Отже, правонаступником прикордонних військ колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, які на той час підпорядковувались Комітету Державної безпеки СРСР, а з 1991 року Комітету по охороні державного кордону СРСР, на сьогоднішній день є Державна прикордонна служба України, яка являється правоохоронним органом соціального призначення та свою діяльність на виконання функцій і покладених на неї завдань здійснює через Адміністрацію Державної прикордонної служби України.
Представник відповідача Міністерства оборони України надав до суду відзив на позовну заяву по адміністративній справі, в якому зазначив, що відповідно до п.6 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.17 Порядку №975, особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. Відповідно до частин 1. З ст.9 Закону СРСР від 16.05.1991 року «Про органи державної безпеки в СРСР», Комітет державної безпеки СРСР (КДБ СРСР) - союзно-республіканський центральний орган державного управління СРСР. КДБ СРСР безпосередньо підпорядковані, зокрема прикордонні війська. Отже, Міністерство оборони СРСР ніколи не було органом управління для прикордонних військ, керівництво якими здійснювалося Комітетом державної безпеки СРСР та підпорядкованому йому Головним управлінням Прикордонних військ. У подальшому, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.01.1992 №3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України», згідно якого встановлено, що Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР. Отже, Міноборони відповідно до норм чинного законодавства не може бути належним відповідачем по даній справі, оскільки МО СРСР ніколи не було органом управління для прикордонних військ КДБ СРСР. МО СРСР не здійснював розрахунків при звільненні позивача з військової служби. Міністерство оборони України не є правонаступником прикордонних військ КДБ СРСР, через що витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги позивачу, який проходив службу в Прикордонних військах, мають здійснюватися Державною прикордонною службою України. Також, представник відповідача зазначив, що у зв'язку з тим, що у 1986 році позивача було звільнено зі строкової військової служби, а з 27.03.2018 року під час огляду органами МСЕК визнано інвалідом II групи внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, то права на отримання одноразової грошової допомоги у особи, яка проходила та була звільнена зі строкової військової служби, та інвалідність якої встановлено понад три місяці після звільнення зі служби взагалі не виникає. Крім того, представник Міністерства оборони України, зазначає, що позивачем не було надано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми та каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. У зв'язку з вищевикладеним, відповідач позов не визнає, заперечує проти нього і вважає, що позовні вимоги є незаконними та такими, що задоволенню не підлягають.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 року у справі №820/4311/18 встановлено, що позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проходив військову службу у Збройних Силах СРСР, з 04.11.1983 року по 06.01.1986 року, в період з 26.02.1984 року по 17.12.1985 року служив при військовій частині № НОМЕР_3 на території демократичної республіки Афганістан та приймав безпосередньо участь у бойових діях в складі діючої армії на території Афганістану, що підтверджується військовим квитком НОМЕР_4 .
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
29 січня 2018 року Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України було видано витяг із протоколу №218, яким встановлено, що поранення (контузія) та захворювання ОСОБА_1 отримано при виконанні обов'язку військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно довідки МСЕК Серія 12 ААА №686549 під час первинного проходження огляду позивачу було встановлено IІ групу інваліда війни з 27.03.2018 року до 01.04.2019 року з причини поранення, контузії, захворювання, що пов'язанні з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
24.04.2018 року ОСОБА_2 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності внаслідок поранення (контузії) і захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країнах, де велись бойові дії.
Листом від 14.05.2018 року за №1406/ВСЗ ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що позивач не має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язанні з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країнах, де велись бойові дії, оскільки інвалідність встановлена поза межами тримісячного строку з моменту звільнення з військової служби та походив військову службу не в Збройних Силах України, а в Прикордонних військах КДБ СРСР, також не позивачем не надано документ, що свідчить про обставини поранення, контузії.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 року по справі №820/4311/18 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківського обласного військового комісаріату (61052, м. Харків, вул. Коцарська, 56) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не поданні у 15-тиденний строк з дня реєстрації всіх документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ,), якому встановлено II групу інвалідності, внаслідок поранення (контузія) і захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (додаток 13 до Положення, затвердженого наказом МОУ № 530) та належним чином оформлений пакет документів, наданий заявником разом з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю від 24.04.2018 року у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975 та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 подати до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_1 ( НОМЕР_5 ), якому встановлено П групу інвалідності, внаслідок поранення (контузія) і захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (додаток 13 до Положення, затвердженого наказом МОУ № 530) та належним чином оформлений пакет документів, наданий заявником разом з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю від 24.04.2018 року у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975 та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530.
07.12.2018 року комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняла рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон України №2011-XII) (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (ст. 1 Закону України №2011-XII).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 16 Закону України №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві (п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України №2011-XII).
Відповідно до ч. 2 ст. 16-2 Закону України №2011-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до ч. 9 ст. 16-3 Закону України №2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІ групи інвалідності, а саме Закон України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 р. №2011-ХІІ, в редакції від 21.03.2018 року.
Посилання позивача на пункт 4 частини 2 статті 16 Закону України №2011-XII є не вірним, так як зазначена норма не розповсюджується на військовослужбовців строкової служби.
Для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. (п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України №2011-XII).
Враховуючи те, що ОСОБА_3 було звільнено з військової служби у 1986 році, а інвалідність первинно встановлено від 27.03.2018 року після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача не виникає.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 року у справі №750/5074/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно п. 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Відповідно до п. 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Міністерством оборони України було прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.12.2018 року №122, п. 52.
Суд критично ставиться до твердження представника Міністерства оборони України стосовно того, що Міністерство оборони України не є правонаступником прикордонних військ КДБ СРСР, через що витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги позивачу, який проходив службу в Прикордонних військах, мають здійснюватися Державною прикордонною службою України, та стосовно того, що позивачем не було надано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми та каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
Однак, у зв'язку з пропущенням позивачем тримісячного строку після звільнення з військової служби для отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби, у зв'язку з встановленням інвалідності, суд приходить до висновку про відсутність протиправності дій Міністерства оборони України під час прийняття оскарженого рішення, та як наслідок відсутність підстав для скасування спірного рішення та задоволення адміністративного позову ОСОБА_2 .
Відносно позовної вимоги про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно надати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_1 , який визнаний інвалідом 2-ої групи внаслідок поранення (контузія) і захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (додаток 13 до Положення, затвердженого наказом МОУ № 530) та належним чином оформлений пакет документів, наданий ним разом з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю від 24.04.2018 року у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, суд зазначає, що зазначена позовна вимога є похідною, відповідно задоволенню не підлягає.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Харківського обласного військового комісаріату ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та Міністерства Оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 28.02.2019 року.
Суддя Біленський О.О.