Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
28 лютого 2019 р. Справа № 520/313/19
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 40387920, Харківська область, м. Ізюм, пр-т Незалежності, буд. 26) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 (надалі за текстом ОСОБА_1, позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі за текстом - Ізюмське ОУПФУ в Харківській області), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1), пенсії за період з серпня 2018 року по жовтень 2018 року.
- зобов'язати Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити пенсію ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1), пенсії за період з серпня 2018 року по жовтень 2018 року, негайно після проголошення судового рішення.
Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, якою унормовано що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Також, вищевказаною ухвалою суду від 30.01.2019 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до винесення рішення за результатами розгляду адміністративного позову по справі № 520/313/19.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положенням ч. 3 ст. 263 КАС України, у справах, визначених частиною першою цієї статті, заяви по суті справи є позов та відзив.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що є пенсіонером та отримує пенсію за віком. У зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в місці його постійного проживання він був вимушений переїхати до Харківської області, отримав довідку внутрішньо переміщеної особи та перебуває на пенсійному обліку в Ізюмському ОУПФУ в Харківській області. Проте, відповідач з серпня 2018 року припинив виплату пенсії з підстав, не передбачених ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". В подальшому, рішенням комісії з питань призначення та поновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Ізюмській міській раді № 34 від 28.09.2018 року позивачу поновлено виплату пенсії (з листопада 2018 року) та нараховано для виплати у листопаді 2018 року з сумою боргу за період починаючи з 01.08.2018 року. Також, зазначив, що відповідачем листом від 07.11.2018 року за №664/2-14 було проінформовано позивача, що виплата доплати за минулий час за період з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи до місяця нарахування, виплачується в загальному порядку, залежності від бюджетного фінансування відповідно до умов та порядку визначеному постановою КМ України від 25.04.20108 року № 335 "Про внесення змін до постанови КМ України від 08.06.2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують його право на пенсійне забезпечення, що для нього є єдиним джерелом існування.
Відповідач, Ізюмське ОУПФУ в Харківській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства. З 01.08.2018 року виплату пенсії ОСОБА_1, призупинено згідно списків внутрішньо переміщених осіб, які були надані Департаментом інформаційних та електронних реєстрів Пенсійного фонду України, щодо яких наявна інформація про тривалу (понад 60 днів) відсутність позивача за місцем проживання. Крім того, зазначив, що ОСОБА_1, не виплачена пенсія за період з серпня 2018 року по жовтень 2018 рік включно, та доплата за минулий період з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи до місяця нарахування, виплачується в загальному порядку в залежності від бюджетного фінансування.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, перебуває на обліку в Ізюмському ОУПФУ в Харківській області та отримує пенсію за віком, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем в листі від 07.11.2018 року № 664/Я-14.
Відповідно до довідки управління праці та соціального захисту населення від 19.01.2015 року № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1, є внутрішньо переміщеною особою та фактичним місцем проживанням позивача є: АДРЕСА_1
З листа Ізюмського ОУПФУ в Харківській області від 07.11.2018 року № 664/Я-14 вбачається, що з 01.08.2018 року виплату позивачу пенсії призупинено згідно списків внутрішньо переміщених осіб, які були надані департаментом інформаційних та електронних реєстрів Пенсійного фонду України, щодо яких наявна інформація про тривалу відсутність (понад 60 днів) за місцем проживання. В подальшому на підставі заяви позивача від 23.08.2018 року щодо поновлення виплати пенсії позивачу з 01.08.2018 року рішенням комісії з питань призначення та поновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Ізюмській міській раді № 34 від 28.09.2018 року позивачу було поновлено виплату пенсії та нараховано для виплати у листопаді місяці 2018 року з сумою боргу за період з 01.08.2018 року. Також, зазначено, що згідно п. 15 постанови КМ України від 25.04.2018 року № 335 "Про внесення змін до постанови КМ України від 08.06.2016 року № 365" орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, визначеного КМ України.
Окремого рішення пенсійного органу позивач не отримував.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за період з серпня 2018 року по жовтень 2018 року, позивач звернувся до суду для захисту своїх порушених прав та інтересів.
Суд вказує, що спірним питанням цієї справи є невиплата відповідачем заборгованості по пенсії позивачу за період з 01.08.2018 року по 31.10.2018 року включно.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Як визначено Європейською соціальною хартією (переглянутою), 1996 року, згода на обов'язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами "досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися" права та принципи, що закріплені у Хартії.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Статтею 4 Закону № 1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (надалі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
У відповідності до частини 3 статті 4 Закону № 1058, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до ст. 47 Закону № 1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є внутрішньо переміщеною особою.
За визначенням ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Статтями 2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Розглядаючи вказану справу в контексті існування заборгованості по пенсії за період з 01.08.2018 року по 31.10.2018 року включно, суд вказує, що право позивача на пенсію за вказаний період не є спірним.
Відповідачем пенсія за цей період нарахована у повному обсязі, однак, не виплачена з посиланням на постанову КМ України від 25.04.2018 № 335 «Про внесення змін до постанови КМ України від 08 червня 2016 № 365».
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а саме, п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженому зазначеною постановою, викладено в такій редакції: "Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України", а п.18 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженому зазначеною постановою доповнено реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України".
Суд вважає таку позицію відповідача неприйнятною, виходячи з наступного.
Так, за змістом конституційних норм (ст.ст.113,116,117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Суд зазначає, що відповідно до позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішеннях № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та № 2-рп-99 від 02 березня 1999 року Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Згідно з п. 6 ч. 1ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IVзазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В ході розгляду справи знайшов своє підтвердження факт невиплати відповідачем позивачу заборгованості з пенсії за період з 01.08.2018 року по 31.10.2018 року включно.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправними дії Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1, пенсії за період з 01 серпня 2018 року по 31 жовтень 2018 року, та як внаслідок зобов'язання відповідача виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2018 року по 31 жовтень 2018 року.
Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з серпня 2018 року по жовтень 2018 року, негайно після проголошення судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.
Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.
Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства; 4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.
Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць, а тому, позовні вимоги в частині "виплатити пенсію ОСОБА_1 за період з серпня 2018 року по жовтень 2018 року, негайно після проголошення судового рішення" задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 40387920, Харківська область, м. Ізюм, пр-т Незалежності, буд. 26) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 40387920, Харківська область, м. Ізюм, пр-т Незалежності, буд. 26) щодо невиплати ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1), пенсії за період з 01 серпня 2018 року по 31 жовтень 2018 року.
Зобов'язати Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 40387920, Харківська область, м. Ізюм, пр-т Незалежності, буд. 26) виплатити пенсію ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) за період з 01 серпня 2018 року по 31 жовтень 2018 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплат позивачу пенсії у межах суми стягнення за один місяць.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 40387920, Харківська область, м. Ізюм, пр-т Незалежності, буд. 26) судові витрати по сплаті судового збору в дохід держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім гривень) 40 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення виготовлено 28 лютого 2019 року.
Суддя Ю.О. Супрун