Справа № 420/6858/18
27 лютого 2019 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Вовченко O.A., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду справу за позовом Головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
28 грудня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДФС в Одеській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому позивач просить суд стягнути фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму єдиного податку з фізичних осіб-підприємців у розміні 5158,20 грн.
Ухвалою суду від 02 січня 2019 року позов прийнято до розгляду позовну заяву Головного управління ДФС в Одеській області, відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований у Балтському районному управлінні юстиції Одеської області з 07.06.2016 р. за №25280000000004899. Зазначає, що за даними Головного управління ДФС в Одеській області ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник податків у Подільській ОДП ГУ ДФС в Одеській області з 07.06.2016 року та зареєстрований за №150816105589. Посилаючись на ст.ст.15, 36 Податкового кодексу України вказує, що станом на 21.03.2018 року відповідно до розрахунку податкового боргу, довідки-розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картки платника (ІКП), податкова заборгованість ФОП ОСОБА_1 з єдиного податку з фізичних осіб становить 5158 грн. 20 коп. Заборгованість з єдиного податку з фізичних осіб виникла в результаті нарахування згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 4080 від 09.06.2016року на суму 5158, 20 грн. (основний платіж). Зазначає, що у зв'язку з несплатою боржником заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» № 23644-17 від 24.10.2017 року, яку було направлено рекомендованим листом на ФОП ОСОБА_1
Ухвала суду від 02.01.2019 року (в редакції ухвали від 21.01.2019 року), направлена відповідачу за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду із відміткою відділення поштового зв'язку від 12.02.2019 року «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. За таких підстав, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги Кодексу адміністративного судочинства України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.
Суд зазначає, що станом на момент винесення даного рішення відзив на позов від відповідача до суду не надходив.
Дослідивши матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги та докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Підпункт 16.1.4 пункту 16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 15.1 ст.15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до п. 291.3. ст. 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
Відповідно до п. 293.2. ст. 293 Податкового кодексу України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідач - ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 07.06.2016 року зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 07.06.2016 року взятий на облік як платник податків, 01.07.2016 року взятий на облік як платник єдиного внеску (2 група), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.18-19), заявою про застосування спрощеної системи оподаткування (а.с.15).
При цьому згідно інформації з реєстру платників єдиного податку судом встановлено, що 31.03.2018 року ФОП ОСОБА_1 виключено з реєстру.
Згідно п. 295.1. ст. 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.
Пунктом 295.2 ст.295 Податкового кодексу України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Згідно п.295.3, п.295.4 ст.295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.
Відповідно до п.300.1 ст.300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Згідно інтегрованої картки платника податку ФОП ОСОБА_1, за підприємцем станом на 31.12.2018 р. рахується податковий борг (період 20.08.2017 року - 20.03.2018 року) по єдиному податку з фізичних осіб у розмірі 5158,20 грн.(а.с.12-14, 37-41).
Статтею 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1). У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п.59.5).
На виконання вищезазначених норм Податкового кодексу України, позивачем винесено податкову вимогу форми “Ф” № 23644-17 від 24 жовтня 2017 року, яку отримано ФОП ОСОБА_1 (а.с.16). Вказана податкова вимога направлялась ФОП ОСОБА_1 за адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак повернулась до позивача із відміткою відділення поштового зв'язку від 25.11.2017 року «за зазначеною адресою не проживає» (а.с.17).
Суд зазначає, що механізм формування, надсилання (вручення) та відкликання податкових вимог контролюючими органами визначений у Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610 (далі - Порядок).
Так, згідно п.7 розділу IV Порядку Податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу. У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Таким чином, враховуючи викладене, податкова вимога форми “Ф” № 23644-17 від 24 жовтня 2017 року вважається врученою ФОП ОСОБА_1 25.11.2017 року.
Згідно п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Станом на дату прийняття даного рішення доказів оскарження чи виконання вищевказаної вимоги до суду не надано.
Враховуючи, що вищевказана податкова вимога не відкликана, тому вона є чинною.
Станом на 21.03.2018 року податковий борг фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 становить 5158,20 грн., що підтверджується розрахунком податкового боргу (а.с.10) та довідкою про податкову заборгованість (а.с.11).
Згідно п. 87.11 ст.87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Судом встановлено, що відповідач - ФОП ОСОБА_1, податкову заборгованість не сплатив, та до суду не надано доказів оскарження податкової вимоги ні в адміністративному, ні в судовому порядку. Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.
Положеннями ч.2 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління ДФС в Одеській області - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, р.н.о.к.п.п.300300538, суму податкової заборгованості з єдиного податку з фізичних осіб, у розмірі 5158,20 грн. (п'ять тисяч сто п'ятдесят вісім гривень, 20 коп.) на рахунок №31415699015572, банк отримувача Казначейство України, МФО 899998, код 37343087, отримувач коштів УК у Балтс.рн/отг м.Балта/18050400.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - Головне управління ДФС в Одеській області (вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 39398646).
Відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 66101, р.н.о.к.п.п.3003100538).
Суддя Вовченко O.A.
.