Справа № 591/1013/19 Провадження № 2/591/1489/19
про залишення без руху
28 лютого 2019 рокум. Суми
Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді Кривцової Г.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, підприємства «Сервіс-Люкс», ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,-
18 лютого 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до трьох відповідачів: 1) ФОП ОСОБА_4, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 2) підприємства «Сервіс-Люкс», місце знаходження: м. Суми, площа Привокзальна, 9, 3) ОСОБА_3 зареєстроване місце проживання: м. Суми, пр-т. Лушпи, 30, кв. 23, з вимогами про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 18.01.2018 року вона отримала тілесні ушкодження внаслідок ДТП, що сталося в с. Вільшана Недригайлівського району між транспортними засобами трактором Т-150 д.н.з ТО 868 СУ та маршрутним таксі мікроавтобусом Мерседес Спринтер д.н.з.НОМЕР_1, пасажиром якого була позивач.
Вимогами ч. 1 ст. 27 ЦПК України визначено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Вимогами ч. 3 ст. 28 ЦПК України визначено, що позов про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров'я або смерті фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.
Ч. 4 ст. 30 ЦПК України визначено виключну підсудність щодо позовів до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти пред'являються за місцем знаходження перевізника.
Як вбачається із наданих суду письмових доказів, позивач не зважаючи на те, що просить суд стягнути з відповідачів матеріальну та моральну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, пред'являє вимоги до відповідача: ОСОБА_5 «Сервіс-Люкс», як до перевізника, з якими у неї виникли договірні відносини з приводу перевезення пасажирів.
У такому випадку суд зобов'язаний застосувати положення ч. 4 ст. 30 ЦПК України, вирішуючи питання територіальної юрисдикції (підсудності) даної справи.
Судом встановлено, що вказана позовна заява не відповідає вимогам ч. 6 ст. 175 ЦПК України, так як відсутні докази договірних відносин позивача з відповідачами з приводу перевезення пасажирів, що необхідно для вирішення питання визначення підсудності спору Зарічному районному суду м. Суми.
Крім того, відсутні відомості щодо коду ЄДРПОУ відповідача ОСОБА_5 «Сервіс-Люкс», що позбавляє суд визначити його місце знаходження в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Частиною 1 ст. 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких умов вважаю за необхідне залишити позовну заяву без руху та запропонувати позивачу усунути вказані недоліки, надати суду відомості, що базуються на доказах у відповідності до ч. 6 ст. 175 ЦПК України, для можливості визначення територіальної підсудності розгляду вказаної позовної заяви, та надати код ЄДРПОУ відповідача ОСОБА_5 «Сервіс-Люкс».
Роз'яснити позивачу, що в іншому разі позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута позивачу.
Керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ОСОБА_5 «Сервіс-Люкс», ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - залишити без руху, запропонувавши в десятиденний строк з дня вручення ухвали усунути вказані недоліки, про що повідомити позивача і пояснити, що в іншому випадку позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Зарічного районного суду м. Суми Г.В. Кривцова