Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа №283/1669/17
провадження №1-кп/279/81/19
28 лютого 2019 року
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в колегіальному складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з секретарем ОСОБА_4 , за участю прокурора ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Коростені кримінальне провадження №12017060080000417 від 30.05.2017 року по обвинуваченню
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Пісківка Бородянського району Київської області, громадянина України, одруженого, має малолітню дитину, з середньою освітою, непрацюючого, раніше судимого Бориспільським районним судом Київської області за ст.187 ч.3 КК України до 7 р. п/в, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ст.187 ч.3 КК України,
ОСОБА_8 органом досудового слідства обвинувачується в тому, що 26.02.2017 року близько 02.00 год., прибувши на автомобілі марки «Сітроєн берлінго» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_9 , до території ПАТ «РЕЙЛ» (м.Малин Житомирської області, вул.Огієнка,61-а) з метою скоєння за попередньою змовою з особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, крадіжки майна підприємства, разом з вказаною особою через бетонну огорожу проник на територію підприємства, в подальшому, не виявивши майна, яке могло бути викрадено, через незачинені двері приміщення КПП №2 проник до вказаного приміщення, в якому знаходився охоронник підприємства ОСОБА_6 , де разом з особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, вчинив розбійний напад на ОСОБА_6 , нанісши ОСОБА_6 один удар металевою трубою, яку підібрав поблизу приміщення гаража, в область лівого плеча, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я, у виді синців плеча, тулубу, струсу головного мозку, з метою подолання можливого опору зв'язав потерпілому руки телефонним дротом, погрожував застосуванням фізичного насильства та відкрито заволодів мобільним телефоном марки «GSMART» вартістю 700 грн., ноутбуком марки «Acer» вартістю 1400 грн., комп'ютерною мишкою марки A4TECH моделі OP-720 вартістю 50 грн., сумкою для ноутбука вартістю 50 грн. потерпілого ОСОБА_6 ..
Такі умисні дії, які виразились у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчиненими за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаними з проникненням у приміщення, кваліфіковано за ст.187 ч.3 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_8 свою причетність до вчинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_6 не визнав. Дав показання про те, що про розбійний напад на потерпілого йому нічого не відомо, оскільки в час його вчинення знаходився на заробітках в с.Кропивня Бахмутського району Чернігівської області. На території Житомирської та Київської областей не знаходився. З 20.02.2017 р. по 01.08.2017 року працював у колишнього односельця ОСОБА_10 , разом з іншими працівниками робив ремонт в його будинку. До цього проживав разом з дружиною та дитиною. Дружині було відомо про те, що він виїхав на заробітки. Додому приїздив 15.03.2017 р. (день народження дружини) та ІНФОРМАЦІЯ_2 .. В м.Малин був лише в дитинстві, знайомих там не має, міста не знає. ОСОБА_11 знає з дитинства, однак стосунків з ним не підтримує, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 є його односельцями, стосунків з ними не підтримує, їх послугами не користувався. ОСОБА_14 є його братом по матері, однак з ним не спілкується.
Потерпілий ОСОБА_6 давати показання відмовився, посилаючись на те, що йому важко пригадувати обставини нападу на нього, відповідаючи на запитання учасників повідомив, що ОСОБА_15 не знає, стверджувати, що ОСОБА_15 був серед осіб, які вчинити на нього напад не може, претензій до нього не має. Нападників було двоє, їх облич не бачив, один був з трубою, інший з сокирою, йому було нанесено 2-3 удари частиною стільця.
Свідок ОСОБА_16 дав показання про те, що про розбійний напад знає зі слів потерпілого ОСОБА_17 кінці лютого 2017 року він працював з ним в одну зміну, знаходились в різних приміщеннях. ОСОБА_18 приходив на його пост разів три, після 23-ої години вже не приходив. Близько 06-ої год. ОСОБА_18 повідомив, що його побили, що нападників було двоє, були в балаклавах, били залізною трубою по тулубу, руки зв'язали телефонним кабелем, забрали телефон, ноутбук.
Свідок ОСОБА_19 свідчив про те, що в кінці лютого 2017 р., прийшовши на роботу, довідався про те, що побили ОСОБА_20 , працювала поліція. ОСОБА_18 розповідав, що на нього напало двоє осіб, бачив пошкоджені шафки, вирваний телефонний кабель.
Свідок ОСОБА_21 показав, що в лютому 2017 року його запросили на завод, на якому він вже не працював, перевірити, чи було щось викрадено з майна. На підприємстві була поліція. Він виявив, що було зірвано двері до цеху очистки, на вулиці відкрито один з гаражів, крадіжки не виявив.
Свідок ОСОБА_9 дав показання про те, що відношення до розбійного нападу не має. З обвинуваченим знайомий, бо раніше проживав в с.Пісківка, декілька разів разом грали у футбол. По-сусідству проживав ОСОБА_11 . Своїм автомобілем ОСОБА_15 та ОСОБА_11 до м.Малин не возив, в лютому там не був. На досудовому слідстві давав інші показання, тому що в нього було вилучено його автомобіль і на нього працівниками поліції чинився тиск, які погрожували, що буде пошкоджено його автомобіль. Його було затримано, ніч він провів у відділку поліції, разом з ним в поліції ночував і ОСОБА_11 , який повідомив, що він може підписати показання, які напише слідчий, бо він зізнався. Зранку показання були надруковані і він їх підписав, щоб забрати свій автомобіль. В лютому-березні він проживав з ОСОБА_11 в одній зйомній квартирі. ОСОБА_11 вчився керувати автомобілем, тому він дозволяв йому брати свій автомобіль, однак їздив разом з ним. Одного разу помітив, що ОСОБА_11 взяв автомобіль без дозволу, потім пояснив, що таксував. Бачив у ОСОБА_11 в кінці лютого ноутбук, якого при заселенні в квартиру не було. Ноутбук з'явися пізніше того, як ОСОБА_11 без дозволу брав його автомобіль. До затримання ОСОБА_22 не бачив.
Свідок ОСОБА_23 дав показання про те, що з обвинуваченим знайомий з раннього дитинства, разом займались футболом. Знав ОСОБА_11 , який проживав поряд з його дівчиною. Зайшов до ОСОБА_11 , щоб попросити цигарку. Той збирався кудись їхати, збирав речі, попросив його занести ноутбук марки «Асер» чорного кольору ОСОБА_15 . Він взяв ноутбук, однак в той день ОСОБА_15 його не поніс, а залишив в квартирі своєї дівчини, пішов у справах, потім додому ОСОБА_15 не телефонував. До місця його проживання приїхали працівники поліції та запитали, де знаходиться ноутбук, що вони знають від ОСОБА_11 , що ноутбук знаходиться в нього. Він це заперечував, його було доставлено в поліцію, де він сказав, що ноутбук передав ОСОБА_15 . Коли його відпустили, він прийшов до квартири своєї дівчини, взяв ноутбук та пішов до ОСОБА_15 . В квартирі був його брат ОСОБА_24 , якому він передав ноутбук, пояснив, що його попросив передати ОСОБА_25 , повідомив, що його викликали в поліцію. Показання слідчому про те, що зустрічався з ОСОБА_15 в березні, що передав йому ноутбук були неправдивими, на час допиту ноутбук знаходився в нього, і він його ще не передав.
Свідок ОСОБА_26 свідчив про те, що є рідним братом ОСОБА_15 по матері, разом з ним та ОСОБА_11 притягувався до кримінальної відповідальності, тому після звільнення у вересні 2014 року з братом не спілкується. Проживає в с.Пісківка разом з матір'ю. Від матері він дізнався, що в лютому 2017 року брат виїхав на заробітки в Чернігівську області, приїздив у березні та червні. 14.03.2017 року до місця його проживання прийшов ОСОБА_27 , приніс ноутбук марки «Асер». Він хотів в нього його придбати, бо раніше домовлявся про придбання ноутбуку, однак дізнався про те, що ноутбук належить ОСОБА_11 , сказав, що гроші за ноутбук віддавати не буде, а видасть його поліції, бо напередодні поліція розшукувала ноутбук, йому повідомили, що ОСОБА_11 з ОСОБА_15 щось вкрали. Він зателефонував до поліції та повідомив, що ноутбук знаходиться в нього. На досудовому слідстві його не допитували, протокол допиту не складали, він підписував лише документи, що стосувались вилучення ноутбуку. Про те, що ноутбук приніс його брат, він не говорив. Під час вилучення повідомив, що видає ноутбук, бо він викрадений, про те, як він опинився в нього, не говорив.
Аналіз показань допитаних під час судового розгляду потерпілого та свідків, які відповідно до вимог ст.95 КПК України судом було отримано безпосередньо, свідчить про те, що ні потерпілий, ні жоден зі свідків не вказали на ОСОБА_8 як на особу, що причетна до вчинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_6 : потерпілий не впізнав ОСОБА_8 як одного з нападників, свідок ОСОБА_9 не підтвердив, що він доставляв ОСОБА_8 належним йому транспортним засобом до місця вчинення злочину, свідок ОСОБА_23 дав показання про те, що викрадений ноутбук знаходився у ОСОБА_28 , який, залишаючи місце свого проживання в березні 2017 року, попросив його віднести ноутбук до місця реєстрації ОСОБА_8 , що він зробив вже після того, як працівники поліції йому повідомили, що про такі обставини їм відомо, передав ноутбук не ОСОБА_29 , а його братові ОСОБА_30 , який дав показання про те, що ОСОБА_31 викрадений ноутбук приніс до його квартири та передав йому після того, як працівники поліції вже розшукували вказане майно, ноутбук було принесено до місця реєстрації ОСОБА_8 , де на той час проживали його мати та брат, а не місця його фактичного на той час проживання, де він проживав з дружиною та дитиною.
Як письмові докази, що доводять вину обвинуваченого, суду були подані протокол від 26.02.2017 року прийняття заяви ОСОБА_6 про заволодіння його майном з застосуванням фізичного насильства, протокол огляду місця події від 26.02.2017 року, яким зафіксовано обстановку на місці вчинення злочину, протокол огляду від 14.03.2017 року, яким зафіксовано виявлення та вилучення з квартири АДРЕСА_3 в присутності власника ОСОБА_26 ноутбуку марки «Асер» чорного кольору, протокол огляду від 14.03.2017 року, яким зафіксовано виявлення та вилучення транспортного засобу марки Сітроен р.н.з. НОМЕР_1 , протокол огляду від 14.03.2017 року, в якому зафіксовано виявлення та вилучення з домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4 , з дозволу та в присутності ОСОБА_32 сумки для ноутбука, комп'ютерної мишки, телефону марки «GSMART», предметів одягу, протокол огляду від 16.03.2017 року, в якому зафіксовано огляд автомобіля Сітроен р.н.з. НОМЕР_1 .
Тяжкість отриманих потерпілим ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, їх характер та локалізація встановлені висновком експерта №33 від 16.03.2017 року, вартість викраденого майна - висновком товарознавчої експертизи від 24.09.2017 р..
Висновками експертів №1/613 від 18.04.2017 року, №19/10-1/165-СЕ/17 від 18.05.2017 року, №19/10-3/246-СЕ/17 від 19.05.2017 р., №1/1488 від 16.08.2017 р. не встановлено належність виявлених на місці злочину слідів ОСОБА_8 ..
Жоден з поданих суду письмових доказів, висновків експертів не містить даних, що підтверджують причетність ОСОБА_8 до вчинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_6 ..
Крім цього, суду не представлено доказів того, що фактичні обшуки в житлі ОСОБА_26 та житлі ОСОБА_32 , під час яких було виявлено та вилучено певне майно, хід та результати яких оформлено протоколами огляду від 14.03.2017 року, було проведено з дотриманням вимог ст.234 КПК України, тому такі докази відповідно до вимог ст.87 ч.2 п.1 КПК України взагалі є недопустимими. Крім того, доказів причетності ОСОБА_8 до вчинення злочину такі докази також не містять.
Протокол проведення слідчого експерименту від 15.03.2017 року, в якому зафіксовані показання ОСОБА_32 під час досудового розслідування, які давались ним слідчому, який під час судового розгляду не допитувався, відповідно до положень ст.95 ч.4 КПК України судом не досліджувався, наявна в ньому інформація врахована бути не може, оскільки такі показання давались слідчому, учасники процесу не могли перевірити їх правдивість.
За клопотанням сторони захисту під час досудового слідства до матеріалів провадження було долучено письмове підтвердження ОСОБА_10 про те, що в період з 20.02.2017 року по 01.08.2017 року ОСОБА_8 знаходився по місцю його проживання в с.Кропивне Бахмацького району Чернігівської області. Доводи обвинуваченого про його перебування на час вчинення злочину в іншій області обвинуваченням не спростовані.
Стороною захисту було зроблено зауваження щодо належності та допустимості представлених стороною обвинувачення протоколів огляду житлових приміщень, огляд в яких було проведено без судового дозволу.
Таким чином, проаналізувавши всі представлені стороною обвинувачення та дослідженні в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про відсутність доказів, які б підтверджували причетність ОСОБА_8 до вчинення 26.02.2017 року розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_6 .. Посилання обвинувачення на показання, які свідки давали під час досудового слідства, є недопустимим, тому судом враховуються лише показання свідків, отриманні безпосередньо під час судового розгляду. Крім того, всі допитані свідки є свідками сторони обвинувачення, зміну показань, які давались ними під час досудового слідства, свідки пояснили впливом на них працівників поліції ( ОСОБА_23 та ОСОБА_9 були затримані, перевірялись на причетність до вчинення злочину).
Відповідно до ст.62 Конституції України, ст.17,ч.2 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Вирок суду не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Згідно ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України покладається на сторону обвинувачення, належності та допустимості доказів - на сторону, що їх подає.
Відповідно до положень ст.ст.284,ч.1,п.3; 373,ч.1,п.2 КПК України у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, не встановлено достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання, ухвалюється виправдувальний вирок.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не представлено належних, допустимих та достатніх доказів, які в своїй сукупності та взаємозв'язку поза розумним сумнівом доводять причетність обвинуваченого до вчинення злочинних дій, що докази вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину відсутні, він підлягає виправданню.
Речові докази суду не надавались, в даний час не завершено розгляд провадження щодо іншої особи, якій інкриміновано причетність до вчинення злочину, тому доля речових доказів в даному провадженні вирішена бути не може.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368,370,373,374 КПК України,
ОСОБА_8 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.187 ч.3 КК України, та виправдати.
Вирок може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Коростенський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляції, а в разі подачі апеляції - після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано .
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, не пізніше наступного дня після ухвалення - надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, може бути отримана в суді учасниками судового провадження.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
копія згідно оригіналу