Справа № 296/10643/18
2/296/459/19
"13" лютого 2019 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого-судді Маслак В.П.,
при секретарі Тузенко А.О.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Горкуші М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
В жовтні 2018р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду та просив стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на його користь :
- витрати, пов»язані з поданням і розглядом заяви від 27.03.2015р. в сумі 1120грн.;
- витрати , пов»язані з поданням та розглядом даної позовної заяви в сумі 1000грн.;
- моральну шкоду в сумі 60000грн.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначив, що 27.03.2015р. він звертався до відповідача із заявою щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000га на території Коростишіського району Житомирської області. На вказане звернення ОСОБА_1 отримав лист -відмову в задоволенні його заяви. Як зазначає позивач, 06.10.2015р. Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою у справі №806/2032/15 зобов'язав відповідача розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Рішення відповідачем не виконано. Факт незаконних дій державного органу підтверджений рішенням суду, ці обставини не потребують доказування. Позивач зазначає про те, що відповідач, прийнявши неправомірне рішення щодо розгляду його звернення, завдав йому матеріальні збитки, пов'язані з оскарженням відмови в судовому порядку. Посилаючись на приписи ч.1 ст.23 ЦК України та на ч.2 ст.138 ЦПК України, ОСОБА_1 витрачений час та матеріальні ресурси оцінив у 2120,00грн., які просить стягнути з відповідача. Крім того, вважаючи, що діями Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки порушено його право на безоплатне отримання земельної ділянки, чим завдано немайнову шкоду. Позивач просить з урахуванням характеру та суті допущеного відповідачем правопорушення, його правових наслідків, ступеню перенесених душевних і моральних страждань та переживань, що відобразилось на його психоемоційному стані, стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у сумі 60000,00грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позов заперечив. Звертав увагу суду на те, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяви. Вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання потерпілою стороною відповідних доходів. У доданих до позовної заяви розрахунках, сума збитків обґрунтовується лише на «несвоєчасному реагуванні на суперечливі здоровому глузду процеси, можливості належного оскарження протиправності поведінки інших осіб, можливості своєчасного оскарження прийнятого відповідачем рішення по іншій судовій справі». Розрахунок суми матеріальної та моральної шкоди є надуманим, не обґрунтованим та належним чином не доведеним. В зв'язку з чим, відповідач вважає, що вказані позовні вимоги є передчасними. На думку відповідача, у даному випадку неодержані доходи ніяким чином не залежать від рішення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оскільки не існувало реальної можливості для отримання особою доходів. Також, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження упущеної вигоди та її розміру, оскільки відсутні всі складові цивільно-правової відповідальності. Відповідач зазначає, що з позову не зрозуміло у чому саме полягали неправомірні дії відповідача, які викликали душевні страждання, що спричинило йому немайнову шкоду, яку позивач оцінив в розмірі 60000грн. (а.с.17-20).
У відповіді на відзив ОСОБА_1 вказав, що позовні вимоги ним обґрунтовано нормами ч.2 ст.22 ЦК України. Розмір збитків, пов'язаних з поданням і розглядом справи позивач визначив з витрат часу на подання заяви, витрати , пов'язані з виїздом для розгляду скарги на вимоги міської ради (відрив від звичайних занять), втрачений за цей час заробіток, витрачений папір, амортизація оргтехніки та інші витрати, які мають безпосередній зв'язок з неправомірними діями відповідача. Також, позивач просив до вказаних витрат добавити поштові витрати та витрати часу і матеріальних ресурсів для доставки кореспонденції в зв'язку з розглядом заяви від 27.03.2015р. в сумі близько 280,00грн. Розмір суми немайнової (моральної) шкоди позивач обґрунтував практикою ЄСПЛ, яка є обов'язковою для застосування судами в Україні, про що, зокрема, вказував ВГСУ в постанові від 15.02.2017р. у справі №903/486/16. В зв'язку з чим, просив визнати не підтвердженими відповідними доказами доводи, викладені у відзиві від 21.11.2018р. (а.с.22-23).
В заяві про доповнення обґрунтувань позовних вимог ОСОБА_1 посилаючись на постанову Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», ч.3 ст.22 Конституції України просив суд врахувати доводи щодо завданої позивачу моральної шкоди в сумі , що еквівалентна п'яти мінімальним розмірам заробітної плати, що складає 20865,00грн. (а.с.29-30).
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Також просив долучити до матеріалів справи уточнений розрахунок витрат часу та збитків, пов'язаних з поданням і розглядом заяви.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1
Судовим розглядом встановлено, що постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2015р. по справі №806/2032/15 зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Житомирській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.03.2015р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особисто селянського господарства.
Зі змісту постанови вбачається, що головне управління Держгеокадастру у Житомирській області як на підставу відмови у задоволенні зави позивача від 27.03.2015р. послався на невідповідність місця розташування об'єкта - земельної ділянки вимогам законів, а саме відсутність на графічному матеріалі бажаного місяця розташування земельної ділянки. Як зазначив суд норми Земельного кодексу та норми інших законів не передбачають, що невідповідна форма позначення на графічному матеріалі бажаного місця розташування земельної ділянки є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, суд вказав, що вчинення дій щодо перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) при виконанні робіт із землеустрою здійснюється вже після прийняття рішення компетентним органом про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Таким чином, задовольняючи позов ОСОБА_1, суд захистив права останнього від порушень Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.
З матеріалів справи вбачається, що рішення суду першої інстанції відповідачем виконано. Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно роглянуло звернення позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Коростишівської міської ради Коростишівського району та відмовило у його задоволенні, про що ОСОБА_1 та Відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Житомирській області було повідомлено листом від 02.03.2016р. №11-6-7777.71-3826/2-16.
Частиною першою ст.15 ЦК України передбачене право кожної особа на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належить відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно ч.1, п. 2 ч.2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
На підставі ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, як правило, є відповідне судове рішення, що набрало законної сили.
На підставі ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, наявність неправомірних дій Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, які полягали в незаконній відмові ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, доведено позивачем та підтверджується постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року, яка набрала законної сили.
Згідно зі ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, рішення Європейського суду є обов'язковими для держав-учасниць Конвенції, суд враховує прецедент практики Європейського суду з прав людини, якою визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав "середня", "нормально" реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, де визнана презумпція моральної шкоди. Так, рішенням від 27 липня 2004 року по справі «Ромашов проти України», суд стягнув на користь заявника моральну шкоду, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій та має бути подана письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких суд може відхилити вимогу повністю або частково». Суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення, з огляду на що суд не бере до уваги посилання прокурора на рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» від 08 липня 2010 року.
Відповідно до ч. 2ст. 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Згідно зі ст. 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому є відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.
Її в таких випадках представляє орган, який здійснює функції держави у цих правовідносинах.
Відповідно до п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Позивач стверджує, що відповідач своїми діями щодо відмови в наданні дозворлу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки спричинив йому немайнову шкоду, яка полягає у виникненні негативного для нього явища, зокрема, необхідності неодноразового повторного звернення для вирішення вказаного питання, витрачання особистого часу для відновлення свого порушеного права, що негативно відобразилось на його психоемоціному стані. Завдану немайнову шкоду, як вже зазначалось, позивач оцінює в розмірі 60000,00грн.
Приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи, що позивачем доведено неправомірні дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області відносно нього, які полягали в незаконній відмові у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, керуючись принципом розумності та справедливості, а також враховуючи ступінь, характер, тривалість моральних страждань, яких зазнав позивач ОСОБА_1, час та зусилля витрачені останнім для відновення порушеного права, суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню - в сумі 5000 гривень.
Щодо вимоги про стягнення збитків, пов»язаних з поданням і розглядом заяви від 27.03.2015р. в сумі 1120грн. слід вказати наступне.
Згідно розрахунку вартості матеріальної шкоди, збитки, пов"язані з поданням і розглядом заяви від 27.03.2015р. складаються з: 583,00 грн втраченого заробітку, що з врахуванням індексу інфляції становить 1106,00грн.; 14,00грн. - витрачений папір, амортизація оргтехніки (а.с.5).
Судом встановлено, що предметом розгляду адміністративної справи №806/2032/15 була відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою згідно з поданої позивачем заяви від 27.03.2015р.
Заявляючи вимогу про стягнення збитків в сумі 1120грн., позивач фактично просить вирішити питання судових витрат, пов'язаних з розглядом адміністративної справи №806/2031/15.
Згідно з ч.1 ст.252 КАС України (чинна редакція кодексу) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Враховуючи наведені норми законодавства та зважаючи на обставини справи, вимога про стягнення витрат, пов»язаних з поданням і розглядом заяви від 27.03.2015р. в сумі 1120грн. підлягає вирішенню в межах адміністративної справи №806/2032/15 за заявою, зокрема, учасника справи.
Отже, в задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.
З приводу позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат , пов»язаних з поданням та розглядом даної позовної заяви в сумі 1000грн. слід вказати наступне.
Згідно розрахунку вартості матеріальної шкоди (а.с.5) позивач вказав, шо загальна сума судових витрат в розмірі 1000,00грн. складається з відриву від звичайних занять - 986,04грн. та витрачений папір, амортизація оргтехніки - 13,96грн.
За загальним правилом стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, повинні бути відшкодовані її судові витрати іншою стороною.
Тож сторона, яка програла справу, несе як свої витрати, так і судові витрати іншої сторони, за умови, що вони підтверджені документально. Документальним підтвердженням можуть бути договори, акти виконаних робіт або наданих послуг, квитки, чеки, квитанції тощо, що засвідчують здійснення відповідних судових витрат.
За відрив від звичайних занять - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові у зв»язку з явкою до суду компенсація обчислюється пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати ( ч. 2 ст. 138 ЦПК України).
В розумінні ч. 3 ст. 12 ЦПК України позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Усі витрати потрібно підтверджувати відповідними доказами, у тому числі і час за відрив від звичайних занять , які суд повинен перевірити як належні та допустимі.
Позивачем не доведено та нічим не підтверджено відрив від яких звичайних занять йому довелось здійснити. Окрім того, в судовому засіданні позивач пояснив, що є пенсіонером та ніде не працює.
Також, чинним законодавством не передбачено компенсації витраченого паперу та амортизації оргтехніки. З огляду на вказане, суд дійшов висновку про відмову в позові ОСОБА_1, що стосуються витрат, пов'язаних з поданням і розглядом даної справи в сумі 1000грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області слід стягнути в дохід держави судовий збір в сумі 704,80грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 - 91, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області (код ЄДРПОУ 39765513, місцезнаходження: 10002, м.Житомир, вул.Довженка, 45) на користь ОСОБА_1 (РНОКППНОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1) моральну шкоду в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягути з Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області до спеціального фонду державного бюджету України судовий збір в сумі 704,80 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. П. Маслак