20 червня 2007 р.
№ 2-24/10638-2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Остапенка М.І.
суддів :
Борденюк Є.М.
Харченка В.М.
розглянувши касаційну скаргу
Приватного підприємства "Епікур"
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.04.2007 року
у справі за позовом
до
про
МПП Фірми "Інтеро"
ЗАТ "Курорт "Золотий пляж",
Приватного підприємства "Епікур"
визнання договору недійсним
Подана до Вищого господарського суду України приватним підприємством "Епікур" касаційна скарга про перегляд в касаційному порядку постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.04.2007 року не відповідає вимогам розділу ХІІІ ГПК України, виходячи з наступного.
Відповідно до частини четвертої статті 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита.
Згідно вимог статті 45 і частини першої статті 46 ГПК України, заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом (крім випадків, встановлених законодавством) у порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Розмір сплати державного мита встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 “Про державне мито», а порядок сплати -Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993р. №15.
Отже, до касаційної скарги скаржником мали бути додані докази сплати державного мита, обчисленого виходячи із ставок державного мита з касаційних скарг, з урахуванням ставок державного мита, встановлених для позовів немайнового характеру.
Відповідно до підпункту “б» пункту 2 статті 3 Декрету ставку державного мита із позовних заяв немайнового характеру встановлено в розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
За приписами підпункту “г» пункту 2 статті 3 Декрету розмір ставки державного мита, зокрема, із касаційних скарг на рішення і постанови становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції.
З урахуванням розміру неоподатковуваного мінімуму, встановленого пунктом 22.5 статті 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб», та характеру даного спору, при поданні касаційної скарги позивачем у справі мало бути сплачено державне мито в сумі 42, 50 грн., фактично ж, згідно з квитанцією від 27.04.2007 №0140010042 перераховано лише 22,20 грн., тобто менше, ніж необхідно.
Відсутність належних доказів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому розмірі є підставою для повернення касаційної скарги.
Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України, керуючись п. 4ст. 1113 ГПК України, -
Касаційну скаргу повернути без розгляду.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді Є.М. Борденюк
В.М. Харченко