?
05 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 910/1405/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й.
за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" в особі ліквідатора Демчана О.І.
представник позивача - Різник О.Ю., довіреність № 02-01/40-127 від 01.02.2019,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
представник відповідача - Бітюкова І.В., довіреність № 726 від 18.12.2018,
кредитор - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України"
представник кредитора - Кур"ята В.В., довіреність № 19/3-02/284 від 28.12.2018,
розглянув у відритому судовому засіданні касаційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
на ухвалу Господарського суду м. Києва
від 18.04.2018
у складі судді: Яковенко А.В.
та на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 24.09.2018
у складі колегії суддів: Пантелієнка В.О. (головуючий), Кропивної Л.В., Верховця А.А.
за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" в особі ліквідатора Демчана О.І.
до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
про зобов'язання вчинити дії та визнання права власності
у справі за заявою
Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд"
про банкрутство
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.03.2014 за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") порушено провадження у справі № 910/1405/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" (далі - ТОВ "Хліб Інвестбуд").
Постановою Господарського суду м. Києва від 08.04.2015 у справі № 910/1405/14 ТОВ "Хліб Інвестбуд" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Вершиніна А.О.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.06.2017 у справі № 910/1405/14 усунуто арбітражного керуючого Вершиніна А.О. від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Хліб Інвестбуд". Ліквідатором ТОВ "Хліб Інвестбуд" призначено арбітражного керуючого Демчана О.І.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.04.2018 у справі № 910/1405/14 (суддя - Яковенко А.В.) задоволено заяву ліквідатора ТОВ "Хліб Інвестбуд" арбітражного керуючого Демчана О.І. до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України") про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії, що розглядається в межах справи №910/1405/14; визнано за ТОВ "Хліб Інвестбуд" право власності на наступні транспортні засоби: - Автомобіль Skoda Octavia A5 Ambiente 1.6, державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_7, номер кузова НОМЕР_1, 2011 року випуску; - Автомобіль Skoda Superb Elegance 1.8 д.н.з. НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, 2011 року випуску; - Автомобіль Skoda Octavia A5 Elegance 1,6 MPI, д.н.з. НОМЕР_8, номер кузова НОМЕР_4, 2011 року випуску; - Автомобіль Skoda Superb Elegance 1.8 TSІ, д.н.з. НОМЕР_5, номер кузова НОМЕР_6, 2011 року випуску; зобов'язано ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" передати за актом приймання-передачі ліквідатору ТОВ "Хліб Інвестбуд" арбітражному керуючому Демчану О.І. наступні транспортні засоби: - Автомобіль Skoda Octavia A5 Ambiente 1.6, д.н.з. НОМЕР_7, номер кузова НОМЕР_1, 2011 року випуску; - Автомобіль Skoda Superb Elegance 1.8 д.н.з. НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, 2011 року випуску; - Автомобіль Skoda Octavia A5 Elegance 1,6 MPI, д.н.з. НОМЕР_8, номер кузова НОМЕР_4, 2011 року випуску; - Автомобіль Skoda Superb Elegance 1.8 TSІ, д.н.з. НОМЕР_5, номер кузова НОМЕР_6, 2011 року випуску; стягнуто з ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь ТОВ "Хліб Інвестбуд" судовий збір у розмірі 3200 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі № 910/1405/14 (головуючий суддя - Пантелієнко В.О., суддя - Кропивна Л.В., суддя - Верховець А.А.) апеляційну скаргу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.04.2018 у справі №910/1405/14 - без змін.
При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у судовому порядку визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортних засобів та визнано судом право власності на спірні транспортні засоби. Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, судами попередніх інстанцій встановлено, що строк позовної давності розпочався з 22.06.2017, а позивач звернувся до суду 13.12.2017, тобто в межах строку позовної давності.
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.04.2018 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі № 910/1405/14, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося з касаційною скаргою.
У поданій касаційній скарзі, скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.04.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі № 910/1405/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити у повному обсязі в задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Хліб Інвестбуд" арбітражного керуючого Демчана О.І. до ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України" про визнання права власності та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, ст. ст. 75, 236 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017) (далі - ГПК України), неправильне застосування норм матеріального права, зокрема ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону № 4212-VI від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство).
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/1405/14 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.11.2018.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Білоуса В.В., судді - Катеринчук Л.Й. від 29.11.2018 прийнято справу № 910/1405/14 Господарського суду м. Києва до провадження. Відкрито касаційне провадження у справі № 910/1405/14 Господарського суду м. Києва за касаційною скаргою ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.04.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі № 910/1405/14. Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відбудеться 29.01.2019. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 25.12.2018. Доведено до відома учасників справи, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.
29.01.2019 в судовому засіданні оголошено перерву до 05.02.2019.
В судове засідання 05.02.2019 з'явилися представники позивача ТОВ "Хліб Інвестбуд", відповідача ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", які надали пояснення у справі.
Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.
Статтею 9 вказаного Закону визначено, що справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Статтею 1 Закону про банкрутство визначено, що неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до ст. 41 Закону про банкрутство ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.
Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
Згідно з ч. 1 ст. 20 вказаного Закону правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:
боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;
боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;
боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;
боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;
боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.
Таким чином, ст. 20 Закону про банкрутство регулює відносини, що виникли між боржником, кредитором та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинені в період до порушення справи про банкрутство або після порушення справи про банкрутство. Вказана стаття визначає підстави оспорювання майнових дій боржника з метою забезпечення зберігання майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.
Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону про банкрутство за результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або конкурсного кредитора про визнання недійсним правочину (договору) або спростування майнових дій боржника господарський суд виносить ухвалу.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.12.2017 було прийнято заяву ліквідатора ТОВ "Хліб Інвестбуд" арбітражного керуючого Демчана О.І. до ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України" про зобов'язання вчинити дії та визнання права власності до розгляду в межах справи № 910/1405/14 та призначено її до розгляду.
Обґрунтовуючи подану заяву про зобов'язання вчинити дії та визнання права власності, ліквідатор ТОВ "Хліб Інвестбуд" арбітражний керуючий Демчан О.І. зазначав, що листом №130-2-5377/2-23/7227 від 06.12.2017 ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України" відмовило в задоволенні вимоги ліквідатора про повернення транспортних засобів, у зв'язку із чим ліквідатором вказано на підстави для визнання права власності на відповідні транспортні засоби та зобов'язання передати йому спірні транспортні засоби за актом приймання-передачі.
01.02.2018 від ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України" надійшов відзив на заяву про зобов'язання вчинити дії та визнання права власності на майно, відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні заяви та застосувати строк позовної давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Ч. 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.02.2017 у справі № 910/1405/14 відмовлено повністю в задоволенні заяви ТОВ "Хліб Інвестбуд" в особі ліквідатора банкрута Вершиніна А.О. про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортних засобів від 06.08.2013 укладеного між ТОВ "Хліб Інвестбуд" та ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2017 у справі №910/1405/14, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2017, апеляційну скаргу ТОВ "Хліб Інвестбуд" було задоволено частково, ухвалу Господарського суду м. Києва від 29.02.2016 скасовано та прийнято нове рішення, яким заяву ліквідатора ТОВ "Хліб Інвестбуд" арбітражного керуючого Вершиніна А.О. задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортних засобів від 06.08.2013, укладений між ТОВ "Хліб Інвестбуд" та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", в решті вимог заяви ліквідатора ТОВ "Хліб Інвестбуд" - відмовлено, стягнуто з ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь ТОВ "Хліб Інвестбуд" 4249,60 грн. судових витрат.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до п. п. 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії", п.61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що фактичні обставини щодо визнання недійсним правочину, за яким відповідачем ПАТ "Державна продовольча-зернова корпорація України" було набуте спірне майно, уже встановлені господарськими судами та не підлягають доказуванню, оскільки підтверджені судовими рішеннями, які не можуть бути поставлені під сумнів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, в порядку вжиття заходів, спрямованих на повернення майна банкрута, а саме чотирьох одиниць транспортних засобів, ліквідатором банкрута 28.11.2017 було направлено на адресу відповідача вимогу від 28.11.2017 №02-01/40-65 про повернення транспортних засобів. У відповідь на вказану вимогу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" було відмовлено ліквідатору в поверненні спірних транспортних засобів.
В подальшому, ліквідатор ТОВ "Хліб Інвестбуд" арбітражний керуючий Демчан О.І. звернувся з відповідною заявою до суду.
З урахуванням факту визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортних засобів від 06.08.2013, укладеного між ТОВ "Хліб Інвестбуд" та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили вимогу ліквідатора ТОВ "Хліб Інвестбуд" арбітражного керуючого Демчана О.І. про визнання права власності та зобов'язання відповідача ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" повернути спірні транспортні засоби.
Крім того, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій, що позивач звернувся з позовом до суду в межах строку позовної давності.
Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та залишення ухвали Господарського суду м. Києва від 18.04.2018 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі № 910/1405/14 без змін.
У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.04.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі № 910/1405/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді В.В. Білоус
Л.Й. Катеринчук