?
12 лютого 2019 року
м. Київ
Справа № 917/668/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючий, Жукова С.В., Пєскова В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Довженка",
представник позивача - Надточій Т.М. (довіреність № 752-юр від 28.12.2017),
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гадячсир",
представник відповідача -не з'явився,
орган ДВС - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,
представник ДВС - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,
на ухвалу господарського суду Полтавської області
від 31.08.2018
у складі судді: Киричук О.А.,
та постанову Східного апеляційного господарського суду
від 17.12.2018
у складі колегії суддів: Терещенко О.І. (головуючий), Склярук О.І., Слободін М.М.,
за скаргою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Довженка",
на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
у справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Довженка",
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир",
про стягнення 23 084 390, 50 грн.,
Короткий зміст скарги на дії державного виконавця
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Довженка" звернулось до господарського суду Полтавської області зі скаргою на дії та бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 917/668/16, в якій просило:
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Нещадима Івана Сергійовича Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, якими повернуто 11.07.2018 р. без прийняття до виконання виконавчий документ - судовий наказ господарського суду Полтавської області № 917/668/16 від 16.11.2017;
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Нещадима Івана Сергійовича Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо розгляду Заяви № 227-юр. від 19.03.2018 року про відкриття виконавчого провадження;
- зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича відкрити виконавче провадження по судовому наказу господарського суду Полтавської області від 16.11.2017 у справі № 917/668/16;
- зобов'язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича вчинити дії щодо примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 16.11.2017 у справі № 917/668/16;
- винести окрему ухвалу про порушення державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом Іваном Сергійовичем вимог Закону України "Про виконавче провадження".
- окрему ухвалу довести до відома та належного реагування керівнику Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з метою дослідження обставини, наведених в окремій ухвалі, вирішення питання про відповідальність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича в допущених порушеннях вимог чинного законодавства України та вжиття заходів для недопущення порушень при здійсненні виконавчих проваджень у подібних випадках.
2. Скарга обґрунтована неправомірним поверненням державним виконавцем виконавчого документа без виконання з необґрунтованих підстав, чим грубо порушуються права стягувача.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанції
3. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 31.08.2018, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 у справі № 917/668/16, вищезазначена скарга задоволена частково. Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення 11.07.2018 без прийняття до виконання виконавчого документу - судового наказу господарського суду Полтавської області № 917/668/16 від 16.11.2017. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо розгляду Заяви № 227-юр. від 19.03.2018 про відкриття виконавчого провадження. Зобов'язано головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити дії щодо примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області від 16.11.2017 у справі № 917/668/16 в порядку ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження". В іншій частині вимог скарги - відмовлено.
4. За висновком судів попередніх інстанцій обмеження повноважень представника на вчинення певної виконавчої дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; представник позивача Івашко Т.Ф. мала необхідні повноваження на вчинення дій, зокрема, підписувати, подавати заяву про відкриття виконавчого провадження та прийняття до виконання наказу, від імені стягувача.
5. Під час розгляду справи, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено:
5.1. Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.08.2017 у справі №917/668/16 стягнуто з відповідача а користь позивача 18 538 956, 55 грн. - заборгованості по угоді від 22.10.2015; 2 593 765, 57 грн. - відсотків за користування грошовими коштами, передбаченими угодою від 22.10.2015; 2 793 313, 92 грн. - пені за період з 23.10.2015 по 18.12.2016 з врахуванням часткової сплати; 413 619, 29 грн. - 3 % річних за період з 23.10.2015 по 24.04.2016; 1 530 055, 57 грн. - інфляційних, 11 916, 00 грн. - оплати за експертизу та 206 700, 00 грн. - витрат з оплати судового збору.
5.2. На виконання зазначеного рішення 16.11.2017 судом видано відповідний наказ.
5.3. 20.03.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Довженка" направило на адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву (отримана 22.03.2018) про відкриття виконавчого провадження та прийняття до виконання наказу господарського суду Полтавської області від 16.11.2017 у справі № 917/668/16.
5.4. Вищезазначена заява підписана представником Івашко Т.Ф. за довіреністю № 755-юр від 28.12.2017, яка була додана до заяви.
5.5. 11.07.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, оскільки представник стягувача не наділений повноваженнями на пред'явлення виконавчого документу на виконання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду від 31.08.2018 та постановою апеляційного суду від 19.11.2018, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових актів, з вимогою прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Довженка".
7. Ухвалою від 21.12.2018 Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий), Жуков С.В., Пєсков В.Г. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 11.12.2018) прийняв справу № 917/668/16 господарського суду Полтавської області до провадження; відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; призначив розгляд справи на 12.02.2019.
8. 21.01.2019 до Верховного Суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Довженка" з запереченнями проти вимог та доводів касаційної скарги.
9. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Довженка" в засіданні суду проти вимог та доводів скаржника заперечив, з підстав наведених у відзиві, просив оскаржені судові акти попередніх інстанцій залишити без змін.
10. Відповідач та орган ДВС у судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників, які не з'явились.
Доводи скаржника
(Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України)
11. Скаржник доводить, що повноваженнями на пред'явлення виконавчого документа на виконання відповідно до довіреності представник стягувача не наділений, оскільки у відповідній довіреності зазначено лише те, що представник має право передавати державній виконавчій службі та/або приватним виконавцям виконавчі документи та приймати участь у виконавчому провадженні, отримувати присуджене майно та кошти, а отже суд першої інстанції на власний розсуд наділив такими повноваженнями представника.
Доводи позивача (стягувача)
(Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Довженка")
12. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Довженка" у відзиві на касаційну скаргу доводить, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України неправомірно повернуто виконавчий документ, який відповідає вимогам ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" та незаконно ухиляється від здійснення виконавчих дій, грубо порушуючи права стягувача.
13. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
14. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на усій території України.
При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній ст. 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").
У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст. 1 Першого протоколу.
Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
У справі "Фуклев проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Із моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
За приписами ст. 16 Закону України "Про виконавче провадження" представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.
Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що довіреністю № 755-юр від 28.12.2017 (яка додавалась до заяви про відкриття виконавчого провадження) Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Довженка" уповноважує Івашко Т.Ф., зокрема, підписувати, подавати та отримувати будь-які заяви, довідки та документи, відповіді на звернення; передавати державній виконавчій службі та/або приватним виконавцям виконавчі документи та приймати участь у виконавчому провадженні, отримувати присуджене майно та кошти.
Зважаючи на викладене, безпідставними є доводи скаржника про відсутність повноважень у представника стягувача на пред'явлення виконавчого документу на виконання.
Також судами враховано, що законодавством встановлені чіткі строки для повернення без прийняття до виконання стягувачу виконавчого документу, а саме протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення (ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження"), натомість, встановлені фактичні обставини свідчать, що відповідну заяву орган ДВС отримав 22.03.2018, а повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання винесено лише 11.07.2017, тобто з порушенням встановленого строку.
Відтак, з огляду на викладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Довженка" на рішення та бездіяльність державного виконавця.
15. Щодо суті касаційної скарги
Доводи касаційної скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо порушень судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.
16. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК У країни, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).
Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та необхідність залишення ухвали господарського суду Полтавської області від 31.08.2018 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 у справі № 917/668/16 без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
17. Судові витрати
У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін оскаржених судових актів, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Полтавської області від 31.08.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 у справі № 917/668/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді С.В. Жуков
В.Г. Пєсков