ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
27 лютого 2019 року, м. Херсон, справа № 923/29/19
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства "Херсонобленерго"
до фізичної особи - підприємця Швець Віктора Вікторовича
про визнання додаткової угоди до договору укладеною,
за участю:
- секретаря судового засідання Бєлової О.С.,
- третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2,
- представників:
від позивача - Кізім Т.О.,
від відповідача - не з'явився,
від третьої особи - не з'явився,
Дії, аргументи та докази позивача
10.01.2019 Акціонерне товариство «Херсонобленерго» звернулося з позовом фізичної особи - підприємця Швець Віктора Вікторовича про визнання укладеною додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії № 1356 від 04.06.2004 у редакції позивача.
У якості обґрунтування власної позиції позивач вказав, що:
- на підставі договору про постачання електричної енергії № 1356 від 04.06.2004, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 17.08.2017, постачав відповідачу електричну енергію за сумарною потужністю 128 кВт +160 кВА через трансформатор КТП-813 160 кВА,
- на даний час вказаний трансформатор знаходиться у власності фізичної особи - підприємця Швець Віктора Вікторовича та ОСОБА_2 із визначеними частками згідно до рішення Апеляційного суду Херсонської області від 20.05.2014,
- рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 18.09.2017 у справі № 653/1169/17 розподілена договірна потужність між власниками трансформаторної підстанції у частинах, вказаних названим рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 20.05.2014,
- з метою врегулювання договірних відносин на виконання вказаних судових рішень позивач надіслав відповідачу проект додаткової угоди від 01.06.2018 з додатками, в якій запропонував змінити договірну потужність до 73 кВт,
- відповідач проект додаткової угоди не підписав, а тому виник спір щодо її укладення у редакції позивача.
З метою підтвердження заявлених вимог, позивач разом із позовною заявою надав та послався на наступні докази:
- договір № 1356 від 04.06.2004 з додатками (а.с. 24-31),
- додаткову угоду № 2 від 17.08.2017 (а.с. 32),
- рішення районного суду Херсонської області від 18.09.2017 у справі № 653/1169/17-ц (а.с. 33-34),
- постанову Апеляційного суду Херсонської області від 12.04.2018 у справі № 653/1169/17-ц (а.с. 35-37),
- лист № 45/07-038042 від 11.06.2018 та поштове повідомлення про його відправку (а.с. 38-40),
- проект додаткової угоди від 01.06.2018 з додатками (а.с. 41- 45),
- заяву від 22.10.2018 (а.с. 46).
Під час судового розгляду справи представник позивача надала пояснення по суті позову та просила позовні вимоги задовольнити.
Дії та аргументи третьої особи
ОСОБА_2 надано до суду пояснення щодо суті позову, за якими він підтримує вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та просить їх задовольнити.
Зокрема, він зазначив, що:
- на даний час йому належить 1/2 частини трансформаторної підстанції, а інша частина належить відповідачу,
- за рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 18.09.2017 у справі № 653/1169/17 розподілена договірна потужність між власниками трансформаторної підстанції у частинах, вказаних названим рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 20.05.2014, зокрема, йому належить 56 кВт потужності трансформатора.
Процесуальні дії та рішення суду
Ухвалою суду від 14.01.2019 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Цією ж ухвалою відповідачу встановлений строк (14.02.2019) надати відзив на позов, а позивачу строк (18.02.2019) - відповідь на відзив, проте у вказаний час відповідач відзив на позов не надав. Ухвалою суду від 18.01.2019 за клопотанням позивача у справі було призначене судове засідання на 27.02.2019 з викликом та повідомленням сторін.
У вказаний час відповідач та третя особа у засідання не прибули, причини неявки суду не повідомили, а тому розгляд справи проведений без їх участі.
При вирішенні питання порядку подачі доказів з метою їх подальшої оцінки при винесенні даного рішення, суд зазначає, що позивачем дотримані вимоги частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо подачі доказів разом із позовною заявою, а тому названі вище письмові докази прийняті судом до розгляду.
Поряд з цим, відповідачем заявлене клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 653/252/19 яка розглядається Генічеським районним судом Херсонської області та стосується визнання права власності відповідача на вказану трансформаторну підставнцію.
Це клопотання судом відхилене, оскільки вирішення наявного у даній справі спору стосується виконання рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 18.09.2017 у справі № 653/1169/17, яке на даний час набрало законної сили, а наявних у справі документів достатньо для самостійного аналізу прав та обов'язків сторін.
Установлені судом обставини
04.06.2004 між Відкритим акціонерним товариством «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» (яке на даний час має назву - Акціонерне товариство «Херсонобленерго») та фізичною особою - підприємцем Швець Віктором Вікторовичем укладено договір про постачання електричної енергії № 1356, а також додаткова угода № 2 до нього від 17.08.2017, за умовами яких позивач здійснював поставку відповідачу електричної енергії на об'єкт «нежитлові будинки б/в «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Як слідує з пункту 1 вказаного договору у редакції додаткової угоди № 2 «Постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з сумарною дозволеною потужністю 128,0 кВт … Сумарна приєднана потужність у точці підключення становить 128 кВт + 160 кВА».
18.09.2017 Генічеським районним судом Херсонської області у справі № 653/1169/17 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» та Швець В.В. про розподіл договірної потужності між власниками трансформаторної підстанції прийняте рішення, яким позовні вимоги задоволені. Так, у резолютивній частині рішення суд зазначив: «Розподілити договірну потужність між власниками комплексної трансформаторної підстанції, а саме Швець Віктором Вікторовичем та ОСОБА_2 відповідно до частин, передбачених рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 20.05.2014 та яка передбачена в договорі про постачання електричної енергії № 1356 від 04.06.2004, укладеним між ПАТ «ЕК «Херсонобленерго» та фізичною особою - підприємцем Швець Віктором Вікторовичем, зменшивши потужність шляхом внесення відповідних змін у вказаний договір».
Постановою Апеляційного суду Херсонської області від 12.04.2018 вказане рішення залишене без змін, а тому на даний час воно набрало законної сили.
За змістом цього рішення, яке є преюдиційним у відповідності до положень частини 4 статті 75 ГПК України до обставин, які підлягають доказуванню, ОСОБА_2 є власником 1/2 частини КТП-813, а інша частина належить Швецю В.В.
Таким чином, суд констатує, що розмір вказаних часток по відношенню до трансформаторної підстанції не потребує повторного доказування.
Водночас, суд зазначає, що за змістом рішення суду у справі № 653/1169/17 частки договірної потужності між сторонами спору у числовому вимірі не зазначені (хоча вони і були предметом судового розгляду), але вказано, що вони становлять «відповідність до частин у майні», а тому судом сприймаються такі частки потужності кожного з власників трансформатору як 64 кВт, з розрахунку: 128 кВт х 1/2 = 64 кВт.
01.06.2018 позивач склав та підписав додаткову угоду до договору № 1356 від 04.06.2004, якою виклав пункт 1 договору у наступній редакції: «Постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з сумарною дозволеною потужністю 73,0 кВт … Сумарна приєднана потужність у точці підключення становить 160 кВА + 16 кВт», а також додатки до неї №№ 1, 3, 5, 6.
Поряд з цим, у пункті 1 додаткової угоди від 01.06.2018 позивач вказав, що: «На виконання рішення суду щодо розподілу часток належності електрообладнання КТП-813 з ТМ 160 кВА та часток об'єкта бази відпочинку «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; між ФОП Швець В.В. (51/100 частка) дог. № 1356 та ОСОБА_2 (49/100 частин), споживач та постачальник домовились внести зміни та доповнення».
Отже, з тексту проекту додаткової угоди слідує, що частки власників трансформаторної підстанції не відповідають часткам розподіленої договірної потужності за вказаним рішенням суду у справі № 653/1169/17, зокрема відповідачу така частка договірної потужності визначена у розмірі 73 кВт, що не є тотожним 64 кВт, а крім того частки обох власників у проекті угоди вказані невірно.
Водночас, суд зазначає, що позивачем допущена невідповідність у визначені сумарної приєднаної потужності у точках підключення, а саме вона складає за текстом проекту додаткової угоди « 160 кВА + 16 кВт», хоча дійсними характеристиками трансформатору є «128 кВт + 160кВА».
11.06.2018 позивач листом № 45/07-03342 надіслав відповідачу проект вказаної додаткової угоди та додатків до неї, проте останній їх не підписав.
Оцінка суду установлених обставин та норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини
Щодо правової природи укладеного між сторонами договору
Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір енергопостачання.
Так, відповідно до приписів частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію споживачеві, який зобов'язується оплатити її та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання.
Щодо підстав внесення змін до договору
У відповідності до статті 188 ГК України «1. Зміна … господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. 2. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити … договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. 3. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну … договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. 4. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни … договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. 5. Якщо судовим рішенням договір змінено …, договір вважається зміненим … з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду».
Таким чином, зміна договору можлива лише за добровільним волевиявленням обох сторін та у разі досягнення згоди з усіх істотних його умов.
Разом з тим, статтею 187 того ж Кодексу встановлені випадки укладення договорів за рішенням суду, зокрема у випадках, коли: 1) виникають такі спори при укладенні господарських договорів за державним замовленням; 2) договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону; 3) в інших випадках, встановлених законом; 4) якщо це передбачено угодою сторін; 5) якщо сторони зобов'язані укласти певний договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
За таких обставин, законом передбачені випадки примусового внесення змін до договорів за судовим рішенням, серед яких укладення договору із суб'єктом господарювання, який забезпечує споживачів електроенергією та який є обов'язковим на підставі закону.
Поряд з цим статтею 652 ЦК України встановлено, що « 1. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений … за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. 2. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона … 4. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом».
Щодо проекту запропонованої додаткової угоди
Як зазначено судом раніше позивач у тексті проекту додаткової угоди запропонував відповідачу визначити договірну потужність у частці, яка не відповідає визначеним судовим рішенням у справі № 653/1169/17 часткам власників трансформаторної підстанції, у тому числі частці відповідача, а тому проект угоди не відповідає як договірним відносинам між сторонами за договором про постачання електричної енергії, так і правам кожного із власників трансформаторної підстанції. Суд також констатує, що невідповідність також наявна у відображенні часток у проекті додатків № 2 та № 3 до додаткової угоди.
Проектом додаткової угоди позивач також запропонував визначити сумарну приєднану потужність у точках підключення у розмірі « 160 кВА + 16 кВт», хоча дійсними характеристиками трансформатору є « 128 кВт + 160кВА», та така відмінність не тільки не відповідає договірним умовам, але й невірно визначає загальні показники можливого використання трансформаторної підстанції у подальшому.
Щодо висновків суду
На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів та пояснень позивача та третьої особи, суд вважає, що:
- частка договірної потужності трансформаторної підстанції, яка належить відповідачу, складає 64 кВт, а не 73 кВт, як то запропоновано позивачем у додатковій угоді, а тому проект додаткової угоди від 01.06.2018 не відповідає визначеним судовим рішенням у справі № 653/1169/17 часткам власників трансформаторної підстанції, у тому числі частці відповідача,
- у зв'язку з такою невідповідністю проект угоди не відповідає як договірним відносинам між сторонами за договором про постачання електричної енергії, так і правам кожного із власників трансформаторної підстанції,
- у тексті додатків № 2 та № 3 до проекту додаткової угоди наявна невідповідність у відображенні часток кожного з власників трансформаторної підстанції,
- проектом додаткової угоди позивач запропонував визначити сумарну приєднану потужність у точках підключення у розмірі « 160 кВА + 16 кВт», хоча дійсними характеристиками трансформатору є « 128 кВт + 160кВА», та така відмінність не тільки не відповідає договірним умовам, але й невірно визначає загальні показники можливого використання трансформаторної підстанції у подальшому.
За наведених обставин та висновків позовні вимоги про визнання додаткової угоди до договору від 01.06.2018 у редакції позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору відповідно до платіжних доручень № Е65660 від 21.12.2018 та № Е66176 від 09.01.2019 у сумі 1921 грн та, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають покладенню на нього.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 28.02.2019
Суддя М.К. Закурін