ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
19 лютого 2019 року Справа № 923/906/18
Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В., при секретарі Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства "Херсонобленерго", м.Херсон
до Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м.Херсон
про стягнення заборгованості в сумі 610 774,66 грн за договором про постачання електричної енергії
за участю представників сторін:
від позивача: уповноважений представник ОСОБА_1;
від відповідача: уповноважений представник ОСОБА_2;
22.10.2018 до Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява № 07/08-02391 від 19.10.2018 Акціонерного товариства "Херсонобленерго" (позивач) до Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (відповідач) у якій просить стягнути заборгованість в сумі 610 774,66 грн за договором про постачання електричної енергії № 2834 від 30.07.2004.
Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 24.10.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовчі судові засідання у справі проведені 04.12.2018, 26.12.2018. Ухвалою суду від 26.12.2018 підготовче судове засідання у справі відкладено до 31.01.2019 та продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.
У призначене судове засідання прибули повноважені представники сторін.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 03.12.2018 (зареєстровано за вх.№ 2/3018/18 від 04.12.2018), згідно з яким відповідач позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення заборгованості за активну електричну енергію у сумі 303 312,87 грн, за реактивну електричну енергію у сумі 180 739,76 грн, 3% річних у сумі 1 293,46 грн за користування активною електричною енергією, 116 833,75 грн сплату компенсації перетікання реактивної електричної енергії, 3% річних у сумі 391,00 грн за несвоєчасну сплату компенсації перетікання реактивної електричної енергії, в частині стягнення пені позовні вимоги просить задовольнити частково, а саме в сумі 1 грн.
31.01.2019 від позивача надійшла заява про № 07/08-00086 від 31.01.2019 про зменшення позовних вимог, а тому просить стягнути:
- 116 833,75 грн заборгованість зі сплати компенсації перетікання реактивної електричної енергії;
- 4665,23 грн пеня за несвоєчасну сплату компенсації пертікання реактивної електричної енергії;
- 391,11 грн 3% річних за несвоєчасну сплату компенсації перетікання реактивної енергії електричної енергії;
- 15 443,65 грн пені за несвоєчасну сплату вартості отриманої електричної енергії (актив);
- 1 293,46 грн 3% річних за несвоєчасну сплату вартості отриманої електричної енергії;
- 2 079,41 грн суму судового збору повернути Акціонерному товариству "Херсонобленерго" з державного бюджету 7 082,21 грн судового збору.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, в зв'язку з чим подана заява підлягає задоволенню.
31.01.2019 відповідач подав клопотання про зменшення розміру неустойки, а саме зменшити розмір пені за несвоєчасну сплату вартості електричної енергії (актив) на 90% - до 1544,36 грн та зменшити розмір пені за несвоєчасну сплату компенсації перетікання реактивної електричної енергії на 90% - до 466,51 грн.
Дане клопотання відповідач обґрунтовує наступними обставинам, пряма мова:
"AT "Херсонська теплоелектроцентраль" є виробником теплової енергії, яка споживається передусім населенням. Здійснення оплати за спожиті енергоносії, втому числі використану для технологічних потреб до початку опалювального сезону електричну енергію, залежить виключно від розрахунків споживачів з Відповідачем за спожиту теплову енергію, яка надходить в пізніші періоди.
Станом на 30.09.2018р. заборгованість споживачів перед Відповідачем складає 145 555 000 грн. (на кінець 2017р. - 157666000,грн.).
Через значну несплату населенням, юридичними особами та бюджетними організаціями наданих AT «Херсонська теплоелектроцентраль» послуг, останнє несе значні збитки. Закони та інші нормативно-правові акти, що регулюють відносини виконавців і споживачів комунальних послуг, в тому числі з теплопостачання, не сприяють підвищенню платіжної дисципліни. Масове невиконання судових рішень, відповідно до яких на користь AT «Херсонська теплоелектроцентраль» стягнута заборгованість громадян та юридичних осіб за надані послуги з теплопостачання, ускладнює належне виконання підприємством своїх зобов'язань з оплати енергоносіїв, зокрема, за Договором про постачання електричної енергії №2834 від 30.07.2004р.
Разом з цим, AT "Херсонська теплоелектроцентраль" вживає заходів для проведення розрахунків за отриману електричну енергію за першої можливості, про що свідчить повний розрахунок за активну електричну енергію спожиту у 2018 році згідно Договору №2834 від 30.07.2004р. на суму 2 587 642,03грн., загальна затримка у проведенні розрахунків наразі не перевищує 3-х місяців.".
Окрім того, відповідачем подано клопотання про часткове визнання позову, відповідно до якого:
1) не визнає позовні вимоги про стягнення 472147,46 грн заборгованості з оплати активної електроенергії у зв'язку із її повним погашенням;
2) визнає позовні вимоги про стягнення заборгованості зі сплати компенсації перетікання реактивної електричної енергії в заявленій сумі - 116 833,75 грн;
3) визнає позовні вимоги про стягнення 3% річних за несвоєчасну сплату компенсації перетікання реактивної електричної енергії в заявленій сумі -391,11;
4) визнає позовні вимоги про стягнення 3% річних за несвоєчасну сплату вартості отриманої електричної енергії в заявленій сумі 1293,46 грн.
У призначеному судовому засіданні представник сторін наполягають на своїх первинних поясненнях та оцінюють докази на свою користь.
Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні 19.02.2019, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників, які прибули в судове засідання, суд
30.07.2004 між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Херсонобленерго" (далі - Позивач, Постачальник) та Акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" (далі - Відповідач, Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 2834 (далі - Договір).
Відповідно до п.2.2.2. Договору Постачальник зобов'язаний постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару. Зі своєї сторони, відповідно до п. 2.3.3. Договору Споживач зобов'язався оплачувати вартість отриманої електричної енергії згідно із додатком № 2 до Договору.
Відповідно до п. 2.3.4 Договору Споживач також зобов'язався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача.
Графік знімання показань засобів обліку електричної енергії та порядок розрахунків за спожиту електроенергію визначені Додатком № 2 до Договору "Порядок розрахунків та графік зняття показань лічильників та подання їх до електропостачальної організації" (далі - Додаток № 2).
Відповідно Додатку № 2 до Договору встановлено розрахунковий період 1 місяць. Будь-які рахунки на оплату електричної енергії мають бути оплачені Споживачем протягом 5 операційних днів з дня отримання Споживачем рахунка.
Обсяг фактично спожитої електроенергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за "ОСОБА_2 про обсяги споживання електричної енергії" згідно показань розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показань або акта про порушення Правил користування (п. 3 Додатку № 2).
Пунктом 5 Додатку № 9 до Договору "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії" встановлено, що передача показів розрахункових приладів обліку реактивної електроенергії за розрахунковий період здійснюється за порядком і в термін згідно умов Додатку № 2.
За підсумками розрахункового періоду Постачальник виписує Споживачу рахунок на оплату послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії. Кошти за послуги з компенсації перетікання реактивної енергії перераховуються Споживачем на поточний рахунок Електропостачальника протягом 5 днів від дати, вказаної у рахунку (п.12 Додатку № 9).
Таким чином, акт про обсяги спожитої електроенергії і рахунки є підставою для здійснення розрахунків. При цьому, обсяги перетікань реактивної електричної енергії також відображаються в актах.
На виконання Договору Позивач своєчасно і в повному обсязі виконував свої зобов'язання з постачання електроенергії, і у порядку передбаченому Договором виставляв відповідачу рахунки на оплату обсягу активної електроенергії та послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії у період липень-вересень 2018 року.
Разом з тим, вказані рахунки були отримані відповідачем, але у встановлений Договором строк сплачені не були. Станом на 19.10.2018, внаслідок невиконання грошового зобов'язання, виникла заборгованість:
- з оплати активної електроенергії за період серпень-вересень 2018 року у розмірі 472 147,46 грн (рахунок № 2834 від 31.08.2018 на суму 209 416,20 грн, рахунок № 2834 від 28.09.2018 на суму 262 731,26 грн);
- з оплати послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за період липень-вересень 2018 року у розмірі 116 833,75 грн (рахунок № 2834 від 31.07.2018 на суму 33 047,30 грн, рахунок № 2834 від 31.08.2018 на суму 34 694,52 грн, рахунок № 2834 від 28.09.2018 на суму 49 091,93 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладений між Акціонерним товариством "Херсонобленерго" та Акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" було укладено договір про постачання електричної енергії № 2834 від 30.07.2004 за своїм змістом та правовою природою є договором енергопостачання.
Відповідно до статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії" (Законом України "Про електроенергетику" чинним на момент виникнення спірних правовідносин).
За приписами статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії здійснюється лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.
Згідно приписів ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Однією із складових належного виконання договору у розумінні ЦК України є виконання його у встановлений законом або договором строк та у повному обсязі. Таким чином, Споживач, виконуючи зобов'язання по сплаті поставленої електроенергії, повинен оплачувати вартість такої електроенергії у повному обсязі та у строки, встановлені відповідно до умов Договору та законодавства.
Згідно із ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. При цьому, прострочення боржника не має наслідком припинення зобов'язання, оскільки відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу вимог ст. 610, ст.525 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за увесь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Аналогічна норма викладена в п.6 Додатку № 2 до Договору, в якому передбачено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком платежів Постачальник електричної енергії нараховує Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується, а сума боргу повинна бути сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних.
Пунктом 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
У клопотанні про зменшення розміру неустойки посилається на ст. 233 ГК України та на скрутне фінансове становище.
Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ч. 2 ст. 218 ГК України).
У відповідності до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Також, згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. При цьому, зменшення розміру неустойки у виняткових випадках є правом, а не обов'язком суду.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання). Наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 по справі № 908/1453/14.
Однак, всупереч наведеного наявності виняткових обставин для зменшення розміру неустойки відповідачем не наведено.
Враховуючи майновий стан сторін, положення вищенаведених норм та доводи, якими відповідач обґрунтовує необхідність зменшення пені, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку відсутність підстав для зменшення розміру пені.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 13.03.2018 Верховного суду по справі № 910/13407/17.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
В заяві про зменшення позовних вимог загальна сума заборгованості склала 138 627,20 грн, а отже судовий збір становить 2 079,40 грн замість 9 161,62 грн. Таким чином, позивачем надмірно сплачено кошти в рахунок судового збору за подання позову до суду.
Ураховуючи викладене, судовий збір у розмірі 2 079,41 грн за розгляд справи (у редакції заяви про зменшення позовних вимог), відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача, а надмірно сплачений судовий збір у сумі 7 082,21 грн належить повернути з державного бюджету Акціонерному товариству "Херсонобленерго".
На підставі вищевикладеного та керуючись п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд -
1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2.Стягнути з Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (73000, м.Херсон, Бериславське шосе, буд.1 код ЄДРПОУ 00131771, інші реквізити суду не відомі) на користь Акціонерного товариства "Херсонобленерго" (73003, м.Херсон, вул. Пестеля, 5, код ЄДРПОУ 05396638, поточний рахунок 3 26008303243802 в ТВБВ № 10021/01 ФХОУ АТ Ощадбанк, МФО 352457, код 02766367) 116 833,75 грн заборгованості зі сплати компенсації перетікання реактивної електричної енергії, 4 665,23 грн пені за несвоєчасну сплату компенсації пертікання реактивної електричної енергії, 391,11 грн 3% річних за несвоєчасну сплату компенсації перетікання реактивної енергії електричної енергії, 15 443,65 грн пені за несвоєчасну сплату вартості отриманої електричної енергії (актив), 1 293,46 грн 3% річних за несвоєчасну сплату вартості отриманої електричної енергії, 2 079,41 грн суму судового збору.
3.Повернути Акціонерному товариству "Херсонобленерго" (73003, м.Херсон, вул. Пестеля, 5, код ЄДРПОУ 05396638, поточний рахунок № 26008303243802 в ТВБВ № 10021/01 ФХОУ АТ Ощадбанк, МФО 352457, код 02766367) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 7 082,21 грн, сплачений платіжним дорученням № Е61998 від 19.10.2018. Оригінал платіжного доручення № Е61998 від 19.10.2018 знаходиться в матеріалах справи № 923/906/18 (а.с.10).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).
Дата складання повного тексту рішення 28.02.2019 року
Суддя В.В.Литвинова