22.02.2019 Справа № 920/14/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., при секретарі судового засідання Олтушевській І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/14/19 в порядку загального позовного провадження
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ,
до відповідача: Кролевецького районного комунального підприємства «Акватермо», м. Кролевець Сумської області,
про стягнення 255 505 грн 79 коп.
представники сторін:
позивача - ОСОБА_1 (за довіреність від 26.10.2018 № 14-209),
відповідача - ОСОБА_2 (рішення Кролевецької районної ради від 19.10.2018)
Суть спору: 03.01.2018 до Господарського суду Сумської області звернулось Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», з позовною заявою від 12.12.2018 № 14/4-1530, в якій просить суд стягнути з Кролевецького районного комунального підприємства «Акватермо» на свою користь борг у загальній сумі 255 505 грн 79 коп, у тому числі: пеня - 49 524 грн 85 коп; 3% річних - 13 796 грн 57 коп; інфляційні витрати - 192 184 грн 37 коп, а також судові витрати - 3 832 грн 60 коп.
23.01.2019 від Кролевецького районного комунального підприємства «Акватермо» надійшов відзив на позовну (заперечення проти позову) від 22.01.2019 № 21, в якому відповідач просить суд відмовити Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на положення ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII (а.с. 56-68).
18.02.2019 до суду надійшла відповідь на відзив Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 15.02.2019 № 14/4-47-0, відповідно до якого позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів того, що відповідача включено до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а відтак застосування до правовідносин сторін ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII вважає неправомірним (а.с. 86-94).
22.02.2019 від Кролевецького районного комунального підприємства «Акватермо» надійшло заперечення від 21.02.2019 № 40, згідно з якого просить суд відмовити Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, при цьому зазначає, що ч.3 ст.7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII є нормою прямої дії і не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрвння чинності цим Законом (а.с. 98-105).
Розгляд справи по суті розпочато у судовому засіданні 22.02.2019, за клопотанням учасників процесу відповідно до вимог ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу здійснюється без здійснення повного фіксування за допомогою відеозаписувального технічного засобу.
У вступному слові представник Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» усно виклав позовні вимоги, на задоволенні яких у повному обсязі наполягає, а саме: просить суд стягнути з Кролевецького районного комунального підприємства «Акватермо» на свою користь борг у загальній сумі 255 505 грн 79 коп, у тому числі: пеня у сумі 49 524 грн 85 коп; 3% річних у сумі 13 796 грн 57 коп; інфляційні витрати у сумі 192 184 грн 37 коп, а також судові витрати у сумі 3 832 грн 60 коп.
Представник Кролевецького районного комунального підприємства «Акватермо» підтримав свою позицію, викладену у відзиві та запереченні, в задоволенні позову просив відмовити.
Представниками сторін у промовах в судових дебатах підтримано позиції та обґрунтування, зміст яких не відрізняється від викладеного у вищезазначених заявах по суті справи.
Оцінивши та дослідивши матеріали справи, докази, надані сторонами на підтвердження своїх позицій по суті спору, заслухавши пояснення представників сторін, вчинивши всі необхідні дії, визначені главою 6 Господарського процесуального кодексу України, суд
Між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Кролевецьким районним комунальним підприємством «Акватермо» укладено договір купівлі-продажу природного газу від 12.12.2013 № 1845/14- БО-29 (далі по тексту - Договір) (а.с17-22).
На виконання умов Договору, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» передало у власність Кролевецького районного комунального підприємства «Акватермо» природний газ на загальну суму 1 452 237 грн 18 коп, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.01.2014 на суму 604 245 грн 16 коп, від 28.02.201 на суму 430 983 грн 74 коп, від 31.03.2014 на суму 244 472 грн 89 коп, від 30.04.2014 на суму 172 535 грн 39 коп (а.с. 31-34)
Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Кролевецьким районним комунальним підприємством «Акватермо» виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У зв'язку з несвоєчасним розрахунком за газ позивач нарахував до стягнення з відповідача 13 796 грн 57 коп 3% річних, 192 184 грн 37 коп інфляційних збитків, 49 524 грн. 85 коп пені, а всього 255 505 грн 79 коп боргу, що є предметом спору та підставою звернення позивача до суду для примусового стягнення боргу.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволенню.
Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.
Сторони за договором є суб'єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідач є ліцензованим постачальником послуг з опалення та гарячого водопостачання. Так, Кролевецькому районному комунальному підприємству «Акватермо» видано три ліцензії :
- серія АВ № 393558 на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії;
- серія АВ № 393559 на право провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами;
- серія АВ № 393560 на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії.
Термін дії даних ліцензій з 11.01.2013 по 11.01.2018.
Відповідно до п. 6 ст. 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», який набрав чинності 28.06.2015, ліцензії на провадження видів господарської діяльності, що на день набрання чинності цим Законом є чинними, продовжують діяти. Ліцензії на провадження видів господарської діяльності, зазначених у статті 7 цього Закону, які є чинними на день набрання чинності цим Законом та мали обмежений термін дії, є безстроковими і можуть бути, за заявою ліцензіата, переоформлені відповідним органом ліцензування безкоштовно у тижневий строк.
Отже видані Кролевецькому районному комунальному підприємству «Акватермо» ліцензії є безстроковими.
Між сторонами виникли та існували договірні відносини оплатної поставки газу (як різновид товару) на підставі письмового строкового оплатного договору.
За правовою природою договір купівлі-продажу від 12.12.2013 № 1845/14-БО-29 є договором поставки енергоносіїв приєднаними мережами і відповідає вимогам статті 714 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до договору поставки енергоносіїв приєднаними мережами застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини купівлі-продажу урегульовані главою 54 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу.
31.01.2014 сторонами по справі було підписано додаткову угоду № 1 до вищезазначеного договору, якою п.1.2. договору викладено в новій редакції : «Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями».
Додатковими угодами від 31.01.2014 № 1, від 29.04.2014 № 2, від 20.05.2014 №3, від 13.06.2014 № 4, від 17.09.2014 № 5, від 27.11.2014 № 7, від 26.12.2014 № 8 вносилися зміни до п.5.2 договору - ціна за 1000 м3 газу. Кожна із вищезазначених додаткових угод змінювала попередню ціну на газ в бік її підвищення.
На виконання вимог п.3.3 та п.3.4 договору по факту споживання природного газу сторонами по справі підписувалися акти приймання-передачі природного газу: 31.01.2014 року на суму 604245,16 грн.; 28.02.2014 року на суму 430983,74 грн.; 31.03.2014 року на суму 244472,89 грн. та 30.04.2014 року на суму 172535,39 грн. Претензій щодо кількості, якості та вартості отриманого товару (газу) не заявлено.
З наданих позивачем документів, а саме «Операции по предприятию «Акватермо КРКП» с 01-01-2014 по 30-11-2015» та «Розрахунку боргу Кролевецького районного комунального підприємства «Акватермо» та штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних нарахувань за договором купівлі-продажу природного газу від 12.12.2013 № 1845/14-БО-29» вбачається, що повне виконання зобов'язань Кролевецького районного комунального підприємства «Акватермо» за січень 2014 року відбулося 05.03.2014; за лютий 2014 року - 06.05.2014 року; за березень 2014 року - 23.04.2015 та за квітень 2014 року - 08.10.2015.
Відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 №1730-VIII, який набрав чинності 30.11.2016, законодавцем визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до статті 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» № 2633-ІV від 02.06.2005 теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про теплопостачання» господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку, встановленому законом.
Господарська діяльність відповідача з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії підтверджується матеріалами справи.
Частиною 3 статті 7 зазначеного Закону визначено порядок розрахунків постачальників та споживачів енергоносіїв у разі прострочення споживачів в оплаті вартості природного газу, використаного для виробництва теплової та електричної енергії, за умов погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом. На таку заборгованість з оплати природного газу не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Частина 3 статті 7 Закону про врегулювання заборгованості за спожитий природний газ є нормою прямої дії, а, відтак, її застосування до споживачів не ставиться в залежність від виконання будь-яких інших умов поряд з їх обов'язком щодо погашення заборгованості за спожитий природний газ у строк до набрання чинності 30.11.2016 цим Законом. При цьому, виконання даної норми не залежить від факту включення підприємства-споживача до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, оскільки в силу частини 1 статті 58 Конституції України зазначений Закон не має зворотної дії в часі, не поширюється на правовідносини з розрахунків за поставлений природний газ, які проведено до набрання ним чинності, а визначає порядок врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, що не була погашена боржниками станом на 30.11.2016.
Отже, вимоги позивача про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат є такими, що протирічать спеціальним вимогам Закону.
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 3 статті 7 Закону викладена у Постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 15.03.2018 у справі №904/10736/16, від 03.04.2018 у справі №904/11325/16, від 02.05.2018 у справі №914/102/17, від 15.05.2018 у справі №908/3126/16, від 30.05.2018 у справі №908/2055/17, від 14.01.2019 у справі №904/1615/18.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").
Отже, частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників (споживачів) від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування їм неустойки (штрафу, пені), інфляційних втрат та 3% річних на суму основної заборгованості за договорами купівлі-продажу (поставки) природного газу за умов її погашення боржниками до набрання чинності цим Законом, та списання цих нарахувань (припинення зобов'язань).
З наданих позивачем документів, а також документів, що додаються КП КРКП «Акватермо» до відзиву на позовну заяву (заперечень проти позову) вбачається, що Кролевецьке районне комунальне підприємство «Акватермо» станом на 08.10.2015 не мало заборгованості за поставлений 31.01.2014 року на суму 604245,16 грн., 28.02.2014 року на суму 430983,74 грн., 31.03.2014 року на суму 244472,89 грн. та 30.04.2014 року на суму 172535,39 грн. природний газ.
Відтак, висновок суду про відмову у задоволенні позову в даній справі про стягнення з відповідача, як споживача природного газу для виробництва теплової енергії, спірних сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму основного боргу за поставлений позивачем природний газ, який погашено споживачем на момент набрання чинності 30.11.2016 Законом, узгоджується з принципом "належного урядування" державою у законодавчій сфері та гарантує відповідачу право на мирне володіння його майном.
Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу, господарський суд
В задоволенні позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Повне судове рішення складено 27.02.2019.
Суддя ОСОБА_3