26.02.2019 Справа № 920/108/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М.,
розглянувши матеріали справи № 920/108/19 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін,
за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001),
до відповідача ОСОБА_1 підприємства “Ромнитеплосервіс” Роменської міської
ради, м. Ромни, Сумська область (вул.. Щербакова, 14, м. Ромни,
Сумська область, 42000, код 30880163)
про стягнення заборгованості в сумі 3155 грн. 15 коп. за договором №3141/15-КП-29 купівлі-продажу природного газу від 10.12.2014
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача: ОСОБА_1 підприємства «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 3155 грн. 15 коп., з яких 2999 грн. 08 коп. -пеня, 156 грн. 07 коп. 3% річних за неналежне виконання договору № 3141/15-КП-29 купівлі-продажу природного газу від 10.12.2014, а також стягнення з відповідача судового збору в сумі 1921,00 грн.
25.01.2019 ухвалою господарського суду Сумської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
25.02.2019 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву від 22.02.2019 № 30, в якому відповідач зазначає, що в зв'язку з перебуванням ОСОБА_1 підприємства “Ромнитеплосервіс» РМР у скрутному фінансовому становищі на державному рівні визнавався факт неспроможності теплопостачальних організацій своєчасно та у повному обсязі розрахуватись з постачальниками енергоносіїв, через що 22 грудня 2015 року між Територіальним органом Казначейства в Сумській області, Департаментом фінансів Сумської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Роменського міськвиконкому Сумської області, Управлінням житлово-комунального господарства Роменської міської ради, ОСОБА_1 підприємством «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та ПАТ «Укргазвидобування» укладено Договір про організацію взаєморозрахунків № 608/375-в. Предметом укладеного договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною п.16 ст.14 та ст.32 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2015 рік» відповідно до Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 04.06.2015 р. № 375. Сторони погодили перелік підприємств, установ та організацій що брали участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання договору. З метою виконання договору, сторони зобов'язались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору. Таким чином, 29.12.2015 р. КП «Ромнитеплосервіс» РМР перерахувало на рахунок НАК «Нафтогаз України» кошти у сумі 32394,24 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ 2015 року згідно з договором № 3141/15-КП-29 від 10.12.2014 року (що підтверджується платіжним дорученням та банківською випискою). Сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної претензії стосовно предмета договору (відповідно до п.17 Договору про організацію взаєморозрахунків від 22.12.2015 р. № 608/375-в).
Таким чином, відповідач вважає що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, Сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений Позивачем у 2015 році на які нарахована пеня, 3% річних та інфляційні, та відмовились від застосування штрафних та інших фінансових санкцій за договором купівлі-продажу природного газу від 10.12.2014 року № 3141/15-КП-29.
Окрім цього, відповідач посилається на положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", відповідно до якого позивач взагалі не мав правових підстав для подання позову.
Згідно ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Враховуючи час, наданий сторонам для підготовки до судових засідань в даній справі та для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:
10.12.2014 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі позивач) та ОСОБА_1 підприємством «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради (надалі відповідач) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 3141/15-КП-29.
Згідно п. 1.1 вказаного договору, продавець зобов'язаний передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Відповідно до умов пункту 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем (відповідачем у справі) виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій).
Пунктом 2.1 укладеного договору встановлено, що позивач передає відповідачеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 85,0 тис. куб.м, у тому числі по місяцях кварталів за графіком, наведеним у цьому пункті.
Відповідно до пункту 3.3 цього договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (пункт 7.1 договору купівлі-продажу).
За змістом пункту 7.2 договору купівлі-продажу природного газу у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (пункт 9.3 договору).
Строк дії договору купівлі-продажу природного газу відповідно до пункту 11.1 визначається з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін; і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.
В подальшому до договору між сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими, зокрема, змінювалася ціна газу.
Як зазначає позивач у позовній заяві, він на виконання умов договору купівлі-продажу протягом січня-грудня 2015 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 316292,87 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу за зазначений період (а.с. 33-39).
Однак відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого природного газу належним чином не виконав, через що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 3155 грн. 15 коп., з яких 2999 грн. 08 коп. - пеня, 156 грн. 07 коп. 3% річних за неналежне виконання договору № 3141/15-КП-29 купівлі-продажу природного газу від 10.12.2014 (розрахунки заборгованості здійснені позивачем за період за період з 17.02.2015 по 17.112015).
Як зазначив сам відповідач, остаточний розрахунок за отриманий за договором № 3141/15-КП-29 від 10.12.2014 газ, він здійснив 29.12.2015, при цьому зазначає, що КП «Ромнитеплокомунтепло» РМР не допущено прострочення оплати вартості отриманого природного газу, оскільки погашення заборгованості відбувалося за умовами договору про організацію взаєморозрахунків № 608/375-в від 22.12.2015.
Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що несвоєчасне погашення заборгованості сталось не з його вини. Свою позицію обґрунтовує тим, що згідно з рішення Виконавчого комітету Роменської міської ради від 28.12.2006 р. № 402 КП «Ромнитеплосервіс» РМР визнано єдиним виконавцем послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на визначеній Додатком 1, території міста Ромни Сумської області.
Основним напрямком діяльності відповідача є надання послуг із централізованого опалення, тому обсяг доходу КП «Ромнитеплосервіс» РМР залежить саме від рівня вартості тарифів на такі послуги та платіжної спроможності споживачів. Неодноразове підвищення цін на енергоносії, (що частково підтверджується наданими Позивачем копіями додаткових угод до договору), та відсутність можливості затвердження органами місцевого самоврядування економічно обґрунтованих тарифів на послуги у сфері теплопостачання, не надавало можливості Відповідачу вчасно виконати зобов'язання за договором купівлі-продажу природного газу від 10.12.2014 р. № 3141/15-КП-29.
Про перебування підприємств теплокомуненерго України у скрутному фінансовому становищі протягом тривалого періоду часу свідчить періодичне прийняття органами державної влади нормативно-правових актів, спрямованих на надання вказаним підприємствам фінансової допомоги з боку держави у виконанні зобов'язань щодо оплати природного газу шляхом перерахування субвенцій з державного бюджету, списання заборгованості та штрафних санкцій перед кредиторами, організації розрахунків казначейськими векселями тощо. Таким чином, на державному рівні визнавався факт неспроможності теплопостачальних організацій своєчасно та у повному обсязі розраховуватись із постачальниками енергоносіїв.
22 грудня 2015 року між Територіальним органом Казначейства в Сумській області, Департаментом фінансів Сумської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Роменського міськвиконкому Сумської області, Управлінням житлово-комунального господарства Роменської міської ради, ОСОБА_1 підприємством «Ромнитеплосервіс» Роменської міської ради, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та ПАТ «Укргазвидобування» укладено Договір про організацію взаєморозрахунків № 608/375-в.
Предметом укладеного договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною п.16 ст.14 та ст.32 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2015 рік» відповідно до Порядку та умов надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 04.06.2015 р. № 375.
Сторони погодили перелік підприємств, установ та організацій що брали участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання договору. З метою виконання договору, сторони зобов'язались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору. Таким чином, 29.12.2015 р. КП «Ромнитеплосервіс» РМР перерахувало на рахунок НАК «Нафтогаз України» кошти у сумі 32394,24 грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ 2015 року згідно з договором № 3141/15-КП-29 від 10.12.2014 року (що підтверджується платіжним дорученням та банківською випискою).
Сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної претензії стосовно предмета договору (відповідно до п.17 Договору про організацію взаєморозрахунків від 22.12.2015 р. № 608/375-в).
Окрім цього, відповідач зазначає, що набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», відповідно до положень якого у позивача взагалі відсутні будь-які правові підстави для стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних збитків.
Господарський суд дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію двох сторін у справі та подані документи приходить до наступних висновків:
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 692 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зі змісту статті 612 Цивільного кодексу України вбачається, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Відповідно до п.3.1. Постанови Вищого господарського суду України №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Відповідач в обґрунтування своєї позиції у справі посилається, зокрема, на те, що він є теплопостачальним підприємством, на нього розповсюджується дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Заборгованість за договором № 3141/15-КП-29 від 10.12.2014 купівлі-продажу природного газу була погашена до звернення позивача до суду з позовом у повному обсязі, тобто до набрання чинності зазначеним Законом. Отже, відповідно до частини 3 статті 7 вказаного Закону нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних підлягають списанню з 30.11.2016р. (з моменту набрання Закону сили).
Згідно з абз.1, 2 ч.1 ст.1 даного Закону взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості, що проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості; договір про організацію взаєморозрахунків - договір, який укладається учасниками процедури врегулювання заборгованості для погашення заборгованості та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону;
Абзацом 3, 4 наведеної норми встановлено, що заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону - кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до п.1 ст. 3 Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Статті 4, 5, 6 Закону регулюють проведення взаєморозрахунків та реструктуризацію заборгованості.
Статтею 7 Закону врегульоване питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення.
Частина ч. 3 даної статті передбачає, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Тобто, єдиною умовою для списання заборгованості, нарахованої за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є набрання чинності даним Законом.
Наведене є безумовною підставою для списання даної заборгованості та не потребує будь-яких дій від теплопостачального підприємства щодо включення до реєстру в порядку передбаченому ст. 3 даного Закону.
Метою цього Закону є поліпшення фінансового становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхнього банкрутства, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду.
Таким чином, нараховані на погашену підприємством заборгованість за спожитий природний газ до набрання чинності Закону №1730 неустойка, штраф (пеня), інфляційні нарахування, проценти річних підлягають списанню на підставі частини 3 статті 7 Закону №1730, яка є нормою прямої дії, без включення підприємства до реєстру.
Враховуючи те, що предметом спору у даній справі, зокрема, є пеня, інфляційні та 3% річних, нараховані на основну заборгованість за спожитий у 2015 році природний газ; заборгованість була погашена відповідачем до звернення позивача до суду з позовом, що підтверджується розрахунками наданими позивачем та не заперечується сторонами та приймаючи до уваги Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», тому відповідно до частини 3 статті 7 вказаного Закону нараховані позивачем пеня, інфляційні та 3% річних підлягають списанню, в звязку з чим у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Вказана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 26.09.2017 по справі № 920/1059/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 підприємства «Ромникомунтепло» Роменської міської ради.
В зв'язку з зазначеним суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3155 грн. 15 коп, з яких 2999 грн.08 коп. пеня, 156 грн. 07 коп. - 3% річних в повному обсязі.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 129 господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, ч. 1 ст. 130, ст. 232, 233, 236 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Копію рішення направити сторонам у справі
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено 28.02.2019.
Суддя ОСОБА_2