26.02.2019 Справа № 920/988/18
Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О. при секретарі судового засідання Гребенюк С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/988/18 в порядку загального позовного провадження
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (вул. І. Сірка, буд. 7, м. Суми, 40035, ідентифікаційний код 23293513) в особі Філії «Лебединський район електричних мереж» Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (вул. Тараса Шевченка, буд. 70, м. Лебедин, Сумська область, 42200, ідентифікаційний код 37785103),
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Лебединський завод поршневих кілець» (вул. Тараса Шевченка, буд. 93, м. Лебедин, Сумська область, 42200, ідентифікаційний код 00232006),
про стягнення 313066,35 грн. заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 2114 від 30.11.2016,
за участю представників сторін:
позивача: Андрієнко Н.О. за довіреністю № 10-19/17-Д/279 від 27.12.2018,
відповідача: не з'явився.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про обґрунтування позовних вимог б/н від 22.02.2019, просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором про постачання електричної енергії № 2114 від 30.11.2016 в сумі 313066,35 грн., з них: заборгованість за активну електроенергію в сумі 288740,40 грн., плата за перетікання реактивної енергії в сумі 1694,70 грн., пеня в сумі 15774,40 грн., 3 % річних в сумі 1311,47 грн., інфляційні втрати в сумі 5545,38 грн., а також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 4695,99 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором за договором про постачання електричної енергії № 2114 від 30.11.2016, укладеним між сторонами щодо оплати вартості використаної (купленої) електричної енергії, у зв'язку з чим станом на 21.11.2018 заборгованість за активну електроенергію складає 288740,40 грн. та плата за перетікання реактивної енергії складає 1694,70 грн. Також, позивач нарахував відповідачу пеню, 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та інфляційні втрати на суму заборгованості за період з 22.08.2018 по 21.11.2018 включно.
Ухвалою суду від 14.12.2018 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/988/18 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.01.2019.
08.01.2019 розгляд зазначеної справи не відбувся у зв'язку з відпусткою судді Спиридонової Н.О., що унеможливлювало розгляд справи, однак не було підставою для проведення повторного автоматизованого розподілу справи.
У зв'язку із виходом з відпустки судді Спиридонової Н.О., ухвалою від 16.01.2019 зазначену справу призначено до судового розгляду в підготовчому засіданні з повідомленням учасників справи на 05.02.2019.
04.02.2019 представником позивача подано заяву б/н, б/д (вх. № 313к від 04.02.2019) про забезпечення позову, в якій представник позивача просить застосувати наступні заходи забезпечення:
- накласти арешт на рахунок № 26004253119001, який відкрито в Сумській філії АТ КБ «ПРИВАТБАНК» МФО 337546, накласти арешт на рахунок № 2600201307498, який відкрито в АТ «БМ БАНК» МФО 334851, які належать відповідачеві, та накласти арешти на всі інші рахунки, які належать відповідачеві;
- накласти арешт на все рухоме, крім готової продукції, та все нерухоме майно, що належить відповідачеві та/або знаходиться у нього на балансі;
- заборонити відповідачеві проводити руйнування, та/або пошкодження, та/або знищення, та/або псування майна, яке знаходиться за адресою: м. Лебедин, вул. Тараса Шевченка, 93 (колишня назва вулиці Леніна) і яке належить відповідачу та/або знаходиться у нього на балансі;
- заборонити відповідачеві проводити руйнування, та/або пошкодження, та/або знищення, та/або псування майна, яке знаходиться на території бази відпочинку в селі Барабашівка Лебединського району Сумської області і яке належить відповідачу та/або знаходиться у нього на балансі.
Ухвалою суду від 05.02.2019 у справі № 920/988/18 заяву представника позивача - Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» б/н, б/д (вх. № 313к від 04.02.2019) про забезпечення позову у справі № 920/988/18 задоволено частково та вирішено вжити наступні заходи забезпечення позову: накласти арешт на рахунок № 26004253119001, який відкрито в Сумській філії АТ КБ «ПРИВАТБАНК» МФО 337546, накласти арешт на рахунок № 2600201307498, який відкрито в АТ «БМ БАНК» МФО 334851, які належать відповідачеві - Приватному акціонерному товариству «Лебединський завод поршневих кілець» (вул. Тараса Шевченка, буд. 93, м. Лебедин, Сумська область, 42200, ідентифікаційний код 00232006), та накласти арешти на всі інші рахунки, які належать відповідачеві - Приватному акціонерному товариству «Лебединський завод поршневих кілець» (вул. Тараса Шевченка, буд. 93, м. Лебедин, Сумська область, 42200, ідентифікаційний код 00232006); накласти арешт на все рухоме, крім готової продукції, та все нерухоме майно, що належить відповідачеві - Приватному акціонерному товариству «Лебединський завод поршневих кілець» (вул. Тараса Шевченка, буд. 93, м. Лебедин, Сумська область, 42200, ідентифікаційний код 00232006) та/або знаходиться на балансі відповідача - Приватного акціонерного товариства «Лебединський завод поршневих кілець» (вул. Тараса Шевченка, буд. 93, м. Лебедин, Сумська область, 42200, ідентифікаційний код 00232006); в задоволенні іншої а частини заяви представника позивача - Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» б/н, б/д (вх. № 313к від 04.02.2019) про забезпечення позову у справі № 920/988/18 відмовлено.
Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, 05.02.2019 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 920/988/18 та призначення розгляду справи по суті на 26.02.2019 з підстав передбачених статями 177, 185 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не подав.
Копії ухвали про відкриття провадження у справі № 920/988/18 від 14.12.2018, а також ухвал від 16.01.2019 та від 17.01.2019 у даній, що направлялись судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та у договорі про постачання електричної енергії № 2114 від 30.11.2016, а саме: 42200, м. Лебедин, вул. Тараса Шевченка, буд. 93, повернуті відділенням поштового зв'язку на адресу Господарського суду Сумської області з відміткою підприємство ліквідоване.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який зроблено судом, у відповідності до вимог статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», за запитом № 1004877840 від 17.01.2019, станом на 17.01.2018 відповідач - Приватне акціонерне товариство «Лебединський завод поршневих кілець» знаходиться за адресою: 42200, м. Лебедин, вул. Тараса Шевченка, буд. 93.
Також у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено, що відомості у Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо перебування юридичної особи - Приватного акціонерного товариства «Лебединський завод поршневих кілець» (вул. Тараса Шевченка, буд. 93, м. Лебедин, Сумська область, 42200, ідентифікаційний код 00232006) у процесі припинення відсутні.
А тому, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду даної справи.
Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
За приписами частини другої статті 195 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Статтею 114 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Відповідно до статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.
У зв'язку з нез'явленням представника відповідача у судове засідання, не подання ним відзиву на позов та не повідомлення суду поважності причин неявки в судове засідання, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні 26.02.2019 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.
30.11.2016 між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії № 2114 (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач оплачує позивачеві вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатків до нього.
Згідно з пунктом 2.3.3 договору, відповідач взяв на себе зобов'язання оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами розділу 7 договору та додатку № 4 «Порядок розрахунків» до договору.
Відповідно до додатку № 4 «Порядок розрахунків» до договору, розрахунковим періодом вважається період з 22 числа місяця до 21 числа наступного місяця включно.
За активну електричну енергію відповідач здійснює планові платежі у таких співвідношеннях:
- до 10 дня розрахункового періоду 33 %,
- до 20 дня розрахункового періоду додатково 33 %,
- до 30 дня розрахункового періоду додатково 34 %,
вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії, визначеного додатком № 1 до договору «Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії Споживачу та субспоживачу» до договору на цей період.
Рахунок на оплату активної електричної енергії, фактично спожитої впродовж звітного розрахункового періоду, рахунки на оплату планових платежів надаються позивачем відповідачеві одночасно, із зазначенням в рахунках кінцевих дат їх оплати.
Суми планових платежів, які має сплатити відповідач, розраховуються шляхом множення чинного у розрахунковому періоді рівня тарифу на обсяг активної електричної енергії, заявлений на наступний розрахунковий період, відповідно до додатку № 1 «Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії Споживачу та субспоживачу» із урахуванням відсотка планового платежу.
Сума коштів, які має оплатити відповідач за спожиту в розрахунковому періоді активну електричну енергію визначається наступним чином:
- період між датами на початку та в кінці розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця), і величина коштів, які має сплатити відповідач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду відповідно до умов договору.
На виконання досягнутої домовленості позивачем в повному обсязі та належним чином виконані свої зобов'язання за договором, що підтверджується підписаними з обох сторін за кожний розрахунковий період актами про обсяги переданої відповідачу (спожитою відповідачем) електричної енергії (а.с. 63-65).
Згідно заявки № 35 від 08.10.2018 на відключення електроустановки споживача, електроустановки відповідача, а саме: Виробництво м. Лебедин, вул. Тараса Шевченка, 93, відключено від мережі споживання електричної енергії у зв'язку з наявністю заборгованості з оплати за обсяги спожитої електричної енергії.
Статтею 4 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, визначені Законом України «Про електроенергетику», які викликані об'єктивними умовами функціонування галузі.
Відповідно до частини другої статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку.
Згідно з частиною восьмою статті 26 Закону України «Про електроенергетику», споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.
Згідно з пунктом 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (далі - ПКЕЕ), плата за перетікання реактивної електроенергії - плата за послуги, які електропередавальна організація або власник технологічних електричних мереж змушені надавати споживачу, якщо він експлуатує електромагнітно незбалансовані електроустановки.
Пунктом 6.3 ПКЕЕ визначено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.
Отже, зазначеними положеннями спеціального законодавчого акту у регулюванні правовідносин у сфері електроенергетики чітко визначено спеціальний порядок проведення розрахунків за електроенергію, за яким розрахунки проводяться виключно грошовими коштами та шляхом їх перерахування безпосередньо самим споживачем електричної енергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії і сторони у відповідних правовідносинах не можуть відступати від визначеного законом порядку, зокрема, і проведення таких розрахунків.
Також, виходячи зі змісту зазначених норм, правовідносини щодо постачання електричної енергії та розрахунків за неї виникають виключно між споживачем та енергопостачальником, що виключає участь у них інших осіб, які не наділені відповідними правами та обов'язками.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 у справі № 925/819/17.
Пунктом 2.3.4 договору встановлено, щовідповідач зобов'язується здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею позивача та електроустановками відповідача згідно з додатком № 5 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».
Відповідно до пункту 2 додатку № 4 до договору про постачання електричної енергії № 2114 від 30.11.2016, рахунки щодо оплати за перетікання реактивної електроенергії мають бути оплачені споживачем протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.
Як зазначає позивач, для здійснення плати за перетікання реактивної електроенергії відповідачу було виставлено рахунки від 24.09.2018 та 22.10.2018, які відповідач відмовився сплатити в повному обсязі.
Факт належного виконання умов укладеного між сторонами договору та додатків до нього позивачем підтверджується актами про обсяги переданої споживачу електричної енергії (а.с. 63-65).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної та повної оплати вартості купленої (спожитої) електричної енергії, заборгованість за спожиту активну електричну енергію за період з вересня по жовтень 2018 становить 288740,40 грн. та заборгованість за перетікання реактивної електричної енергії за період з вересня по жовтень 2018 становить 1694,70 грн.
На суму заборгованості за спожиту активну електричну енергію та суму заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії позивачем нараховано пеню в сумі 15774,40 грн., інфляційні втрати в сумі 5545,38 грн. та 3 % річних в сумі 1311,47 грн. за період з 22.08.2018 по 21.11.2018.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 275 Господарського кодексу України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Частина сьома статті 276 Господарського кодексу України визначає, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Проте відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору та наведених вимог діючого законодавства України, не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати вартості використаної (купленої) електричної енергії, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 1 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З урахуванням положень статті 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
02 листопада 2018 року позивачем пред'явлено вимогу відповідачеві про сплату заборгованості на загальну суму 299312,56 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Враховуючи, що факт заборгованості відповідача підтверджується матеріалами справи, а відповідачем, у свою чергу, не було подано заперечень вимогам позивача чи доказів погашення суми заборгованості, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь заборгованості за спожиту активну електричну енергію в сумі 288740,40 грн. та плати за перетікання реактивної електричної енергії в сумі 1694,70 грн. є обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
За несвоєчасну оплату вартості спожитої електричної енергії, позивач вимагає стягнути з відповідача пеню в сумі 15774,40 грн.
Відповідно до частини другої статті 193 та частини першої статі 216 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з пунктом 4.2.1 договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від розміру простроченого платежу за кожний день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.
З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.
Пеня та інші нарахування у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань визначаються позивачем у твердій сумі на час подання позову і включаються в ціну останнього, з якої сплачується судовий збір у встановленому законом розмірі. Розрахунок відповідної суми може бути викладений у позовній заяві або доданий до неї.
Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату вартості спожитої електричної енергії у вигляді стягнення пені передбачена пунктом 4.2.1, а тому позивач має право вимагати від відповідача сплатити пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості.
Частина шоста статті 232 Господарського кодексу України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами вищевказаного договору (пунктом 4.2.1 договору), тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 15774,40 грн., нарахованої за період з 22.08.2018 по 21.11.2018 є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі вимог статей 549-552, 629 Цивільного Кодексу України.
За несвоєчасну сплату заборгованості за спожиту активну електричну енергію та плати за перетікання реактивної електричної енергії позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 5545,38 грн. та 3 % річних в сумі 1311,47 грн. за період з 22.08.2018 по 21.11.2018.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 5545,38 грн. та 3 % річних в сумі 1311,47 грн. за період з 22.08.2018 по 21.11.2018 є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги позивача у даній справі підлягають задоволенню у повному обсязі.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 4695,99 грн. покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 129, 185, 233, 236-238, 240, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Лебединський завод поршневих кілець» (вул. Тараса Шевченка, буд. 93, м. Лебедин, Сумська область, 42200, ідентифікаційний код 00232006) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (вул. І. Сірка, буд. 7, м. Суми, 40035, ідентифікаційний код 23293513, п/р № 260353107012 ТВБВ № 100118/065 філії - Сумське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 337568) заборгованість за активну електричну енергію в сумі 288740,40 грн.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Лебединський завод поршневих кілець» (вул. Тараса Шевченка, буд. 93, м. Лебедин, Сумська область, 42200, ідентифікаційний код 00232006) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (вул. І. Сірка, буд. 7, м. Суми, 40035, ідентифікаційний код 23293513, п/р № 26007060754076 в АТ КБ «Приватбанк», МФО 337546) плату за перетікання реактивної енергії в сумі 1694,70 грн., пеню в сумі 15774,40 грн., 3 % річних в сумі 1311,47 грн., інфляційні втрати в сумі 5545,38 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 4695,99 грн.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 28 лютого 2019 року.
Суддя Н.О. Спиридонова