Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"27" лютого 2019 р. м. Рівне Справа № 918/235/18
Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., за участі секретаря судового засідання Оліфер С. М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський Міжрайагропостач", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки,
Представники сторін:
від позивача: Чупіль Р.Р.
від відповідача: Матвєєв С.О.
від третьої особи:Матвєєв С.О.
У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Рівненський Міжрайагропостач" (відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_1, в якому просить суд стягнути заборгованість в сумі 2 817 186, 68 грн (заборгованість за кредитом в сумі 168 325, 96 дол. США, заборгованість за процентами в сумі 258 641, 14 дол. США, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за період з 03.04.2017 року по 03.04.2018 року в сумі 1 146 956, 38 грн, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за період з 03.04.2017 року по 03.04.2018 року в сумі 1 670 230, 30 грн,), що виникла внаслідок невиконання третьою особою зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту №11249934000 від 09.11.2007 року, звернути стягнення на предмет іпотеки, встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 2 973 000,00 грн.
Ухвалою суду від 20.04.18 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1, підготовче засідання призначено на 16.05.2018 року.
Ухвалою суду від 16.05.2018 року у справі № 918/235/18 призначено судову оціночно-будівельну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі № 918/235/18 на час проведення судової експертизи зупинено, матеріали справи № 918/235/18 направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
03 липня 2018 року на адресу суду разом з матеріалами справи № 918/235/18 надійшло клопотання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Сверида О. М, в якому останній просить погодити строк проведення експертизи понад 90 днів та провести попередню оплату експертизи, а також для проведення судової оціночно-будівельної експертизи просить витребувати на надати додаткові матеріали.
Ухвалою суду від 04.07.2018 року поновлено провадження у справі № 918/235/18, розгляд клопотання експерта призначено в судовому засіданні на 12.07.2018 року та витребувано у сторін додаткові матеріали.
09 липня 2018 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання, в якому останній у зв'язку із недопущенням порушення розумних строків розгляду справи заперечує проти погодження строку проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судової оціночно-будівельної експертизи понад 90 днів та просить доручити проведення судової експертизи судовим експертам ПП "Експерт - Рівне - Консалт".
Ухвалою суду від 12.07.2018 року проведення судової оціночно-будівельної експертизи доручено Приватному підприємству "ЕКСПЕРТ- РІВНЕ - КОНСАЛТ", провадження у справі на час проведення судової експертизи зупинено, матеріали справи №918/235/18 направлено на адресу Приватного підприємства "ЕКСПЕРТ-РІВНЕ-КОНСАЛТ".
05 грудня 2018 року на адресу суду від Приватного підприємства "ЕКСПЕРТ-РІВНЕ-КОНСАЛТ" повернулися матеріали справи №918/235/18 з повідомленням про неможливість надання висновку судової оціночно-будівельної експертизи.
Ухвалою суду від 10.12.2018 року провадження у справі №918/235/18 поновлено, розгляд справи призначено на 03.01.2019 року.
Ухвалою суду від 03.01.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів до 04.02.2019 року включно, відкладено підготовче засідання на 22.01.2019 року.
У судовому засіданні 22.01.2019 року оголошувалася перерва до 31.01.2019 року.
25 січня 2019 року від відповідача через відділ канцелярії та документального забезепечення суду надійшла заява про застосування до позовних вимог строків позовної давності.
Ухвалою суду від 31.01.2019 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 13.02.2019 року.
12 лютого 2019 року позивачем через відділ канцелярії та документального забезепечення суду подано заперечення на заяву про застосування строків позовної давності.
У судовому засіданні 13.02.2019 року суд розпочав розгляд справи по суті. На стадіїї дослідження доказів судом було оголошено перерву до 27.02.2019 року.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, надані сторонами, суд встановив на їх підставі такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 17.12.2012 року у справі №2-2292/11 позов публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" задоволено, стягнуто, зокрема з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк":
- заборгованість згідно договору про надання споживчого кредиту за № 11249934000 від 09 листопада 2007р., та договору поруки від 09 листопада 2007 року за №156951 в розмірі 194 980,48 (сто дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят долара США 48 цнт.), що за курсом НБУ станом на 02.09.2011 року дорівнює еквіваленту 1 554 325,90 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят чотири тисячі триста двадцять п'ять) гривень 90 коп.;
- неустойку за порушення своїх зобов'язань в розмірі 500,00 грн. (п'ятсот) гривень 00 коп.;
- пеню за порушення термінів повернення кредиту в розмірі 25 709(двадцять п'ять тисяч сімсот дев'ять) гривень 61 коп.;
- судовий збір 2 823 (дві тисячі вісімсот двадцять три) гривні.
Вказаним рішенням суду встановлено, що 09.11.2007 року між AT „УкрСиббанк" (надалі-Банк) та громадянином України Абдуллаєв Вуагар Аліага Огли (надалі - Позичальник) був укладений договір про надання споживчого кредиту за № 11249934000 (надалі - Договір), у відповідності до якого Позичальник отримав кредит (грошові кошти в іноземній валюті в сумі 200000,00 (двісті тисяч доларів США 00 центів), що дорівнює еквіваленту 1010000,00 (один мільйон десять тисяч гривень 00 коп.) за курсом НБУ на день укладення цього договору.
Відповідно до п.1.2.2. Договору Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі в терміни встановлені графіком погашення кредиту але не пізніше 07 листопада 2017 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 6 цього Договору.
Згідно з п. 1.3.1. Договору за використання кредитних коштів у межах установленого терміну кредитування відсоткова ставка встановлюється у розмірі 13,40% (тринадцять цілих чотири десятих) відсотка річних, відповідно до договору відсотки нараховуються на суму кредитних коштів, фактично наданих Банком Позичальнику згідно умов даного договору, за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останнім коштів у власність Банку та у відповідності до п.1.3.4. Договору - врахування відсотків здійснюється щомісяця, в останній робочій день поточного місяця. Період нарахування відсотків починається з дня фактичного надання кредитних коштів в перший період, а наступному - з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Відсотки нараховуються методом „факт/360", відповідно до Постанови Правління НБУ від 18 червня 2003 року за №255. При цьому відсотки нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані Банком Позичальнику і які ще неповернуті останнім відповідно до умов даного Договору. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту вважається одним днем.
Відповідно до п.1.3.4. Договору термін сплати відсотків - з 01 по 10 число кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані відсотки. При цьому остаточне погашення відсотків повинно бути зроблене не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту.
Згідно з п. 6.1.2. Договору Відповідно до ст.ст. 525, 611 ЦК України Сторони погодили, що Банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, згідно з п.1.2.2. цього договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з моменту отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Банку. В цьому випадку Позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений заново термін в повному обсязі.
В будь-якому випадку, новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги Банку не може перевищувати 30 календарних днів з дати відправлення Банком вказаної вимоги Позичальнику. Відповідно до вищевикладеного, Кредитор вважає термін повернення кредиту таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення.
Таким чином, Відповідачем/Позичальником порушені умови договору, сума заборгованості станом на 02.09.2011 року перед Банком становить 194980,48 (сто дев'яносто чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят) долара США 48 цнт., що за курсом НБУ на 02.09.2011 дорівнює еквіваленту 1554325,90 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят чотири тисячі триста двадцять п'ять) гривень 90 коп. та складається з:
- сума простроченої заборгованості по кредиту - 1341844,06 (один мільйон триста сорок одна тисяча вісімсот сорок чотири) гривень 06 коп.;
- сума заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами - 212481,84 (двісті дванадцять тисяч чотириста вісімдесят одна) гривень 84 коп.
05 вересня 2011 року за № 132/11-1089 Позивачем було направлено на адресу Відповідача/Позичальника рекомендованим листом вимогу щодо погашення простроченої заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 09 листопада 2007 року за № 11249934000 та її виконання на календарний день з дати відправлення Банком вказаної вимоги Позичальнику.
Але зазначена вимога та існуюча заборгованість Відповідачем не погашена.
Згідно п.4.1. Договору за порушення термінів повернення кредиту та/або відсотків за кредит та/або комісії Позичальник сплачує Банку додатково до встановленої відсоткової ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми зазначеної заборгованості (суми кредиту та/або відсотків по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожний день сплати заборгованості.
Згідно п.4.3. договору Позичальник зобов'язаний сплатити Банку неустойку за порушення своїх зобов'язань (в тому рахунку і за порушення термінів виконання зобов'язань) у розмірі 500 (п'ятсот) гривень 00 коп.
Таким чином, Відповідачу відповідно до п.4.1. та п.4.3. Договору, нарахована:
- пеня у розмірі 25 709 (двадцять п'ять тисяч сімсот дев'ять) гривень 61 коп.;
- неустойка у розмірі 500 (п'ятсот) гривень 00 коп.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Щодо здійснених позивачем нарахувань за договором про надання споживчого кредиту суд зазначає, що позивач у зв'язку з неналежним виконанням боржником умов договору, змінив строк виконання зобов'язання за кредитним договором та мав право звернутися до суду із позовом про дострокове стягнення заборгованості. Таким правом позивач скористався і його позовні вимоги були задоволені повністю рішенням суду від 17.12.2012 року у справі № 2-2292/11 року.
Після зміни строку виконання зобов'язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мають правового значення, оскільки за вимогою позичальник був зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної у вимозі дати й усі наступні щомісячні платежі за графіком після письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості не підлягають виконанню. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 року №61-2404св 18.
За наведеного, здійснені позивачем додаткові нарахування після зміни строку виконання зобов'язання є необгрунтованими.
Судом також встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 11249934000 від 09.11.2007 року між ВАТ "Рівненський Міжрайагропостач" та ПАТ "УкрСиббанк" укладено договір іпотеки №1446-2 від 09.11.2007року ТзДВ "Рівненський Міжрайагропостач" передав ПАТ "УкрСиббанк" в іпотеку 2 склада запчастин літ. "А-2", та "В-1" загальною площею 1081 кв.м., що знаходяться за адресою: 33000, м. Рівне, вул. Академіка Курчатова, 18В.
За домовленістю сторін загальна заставна вартість предмета іпотеки оцінено у 2 973 000, 00 грн.
Відповідно до п. 2.1.1. іпотечного договору позивач, як іпотекодержатель має право на усі передбачені законододавством України права іпотекодержателя.
Іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення позичальником будь-якого зобов'язання, що забезпечене іпотекою за цим договором, у тому числі на підставі рішення суду. (п. 4.4. договору іпотеки).
Згідно з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ВАТ "Рівненський Міжрайагропостач" (ідентифікаційний код 00906775) припинило свою діяльність у 2011 році, правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський Міжрайагропостач " (ідентифікаційний код 00906775).
За приписами ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
Відповідно до ст. 564 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За приписами ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
За умовами ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Порядок задоволення вимог встановлений розділом 5 Закону України "Про іпотеку". Згідно зі ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Вказане кореспондується зі ст. 589 ЦК України, відповідно до якої у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Згідно положень ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положення частини першої вказаної статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. При цьому вимога, встановлена частиною першою вказаної статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (ч. ч. 2, 3 ст. 35 Закону України "Про іпотеку").
Згідно положень п. 4.4.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 24 листопада 2014 року №1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", вирішуючи спори про звернення стягнення на предмет іпотеки, господарські суди мають враховувати приписи статті 35 Закону України "Про іпотеку", якими передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Проте ненадіслання іпотекодержателем іпотекодавцю відповідної вимоги не виключає права іпотекодержателя на звернення до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав.
Так, докази повідомлення позивачем відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки в матеріалах справи відсутні. Однак, невиконання позивачем як іпотекодержателем вищевказаної вимоги закону не є підставою для відмови в позові, оскільки позивачем реалізується не позасудовий, а судовий порядок звернення на заставлене нерухоме майно. Підтвердженням цього є положення ч. 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що положення ч. 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися в будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду в установленому законом порядку.
Таким чином, враховуючи наявність у ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11249934000 від 09.11.2007 року, а також те, що заборгованість за вказаним договором не була сплачена, позивач набув права звернення стягнення на предмет іпотеки, що узгоджується з умовами іпотечного договору, за яким позивач виступає іпотекодержателем відносно майна, що є предметом іпотеки.
Щодо пропуску строку позовної давності заявленого відповідачем суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов'язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою уповноваженою особою.
Як було вказано вище, рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 17.12.2012 року у справі №2-2292/11 встановлено, що відповідно до п. 1.2.2. Договору Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі в терміни встановлені графіком погашення кредиту але не пізніше 07 листопада 2017 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 6 цього Договору.
Згідно з п. 6.1.2. Договору Відповідно до ст.ст. 525, 611 ЦК України Сторони погодили, що Банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, згідно з п.1.2.2. цього договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з моменту отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Банку. В цьому випадку Позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений заново термін в повному обсязі.
В будь-якому випадку, новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги Банку не може перевищувати 30 календарних днів з дати відправлення Банком вказаної вимоги Позичальнику.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
У статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, частиною 1 цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Так, згідно з абзацом другим частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання. Натомість такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов'язанням, цей Закон не передбачає.
Якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки сам по собі не припиняє основного зобов'язання за кредитним договором і, отже, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку".
В свою чергу, рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 17.12.2012 року у справі №2-2292/11 встановлено, що банком 05.09.2011 року направлено рекомендованим листом позичальнику вимогу щодо погашення простроченої заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 09.11.2007 року за № 11249934000 та її виконання на календарний день з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику.
Отже, право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки виникло у кредитора у зв'язку з невиконанням боржником вимоги про сплату заборгованості за договором про надання споживчого кредиту за № 11249934000 від 09.11.2007 року.
При цьому згідно з частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" таке право виникає через тридцять календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги та за умови її невиконання.
Отже, позивач міг пред'явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання, а саме по закінченню тридцяти днів з дати відправлення банком вимоги позичальнику.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №6-3116цс16 та постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 922/4461/14.
Враховуючи, що даний позов заявлено у квітні 2018 року та судом не встановлено поважних причин пропуску позивачем позовної давності за заявленими вимогами, у задоволенні позовних вимог слід відмовити за наслідками спливу трирічної позовної давності.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у позові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 28 лютого2019 року
Суддя Церковна Н. Ф.