36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
26.02.2019 Справа № 917/1529/18
м. Полтава
За позовною заявою Лелюхівської сільської ради, вул. Жовтнева, 18, с. Лелюхівка, Новосанжарський район, Полтавська область, 39363
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтера-Строй", вул. Першотравнева, 20А, оф. 505, м. Кременчук, Полтавська область, 39600
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 особа - підприємець ОСОБА_2, с. Велика Вакулівка, Козельщинський район, Полтавська область, 39130
про стягнення грошових коштів.
Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.
Секретар судового засідання Лепій О.В.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
Лелюхівська сільська рада (далі - позивач) звернулася з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтера-Строй" (далі - відповідач/ ТОВ "Інтера-Строй") 18613,70 грн. завищеної вартості виконаних робіт. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач неправомірно залучив до участі у виконанні робіт по договору підряду № 16 від 22.06.2017 субпідрядника, внаслідок чого вартість робіт було завищено, чим позивачу завдано збитків.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі, сторін повідомлено, що розгляд справи відбудеться 24.01.2019.
24.01.2019 суд за клопотанням позивача залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 особу - підприємця ОСОБА_2 (далі - третя особа/ ФОП ОСОБА_2В.) та відклав розгляд справи на 19.02.2019.
Ухвалою від 19.02.2019 суд відклав розгляд справи на 26.02.2019.
Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на те, що вартість виконаних робіт, прийнятих відповідачем без зауважень не перевищує вартості робіт, вказаної у договорі підряду № 16 від 22.06.2017. Також відповідач зазначає, що залучення ним субпідрядника не є порушенням умов договору підряду.
Третя особа жодних пояснень по справі не надала.
В судове засідання 26.02.2019 учасники справи не з'явилися.
Про дату, час і місце розгляду справи учасники справи повідомлені належним чином, що підтверджується штампом загального відділу суду на звороті ухвали від 19.02.2019, який свідчить про направлення копій вказаної ухвали учасникам справи.
26.02.2019 від відповідача надійшло клопотання вих. № 01 від 26.02.2019, у якому він просить суд провести розгляд справи за відсутності його представника та відмовити у задоволенні позову повністю.
Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Таким чином, неявка в судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті. Окрім того, суд враховує передбачені ст. 248 ГПК України строки розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також те, що відповідач та третя особа жодного разу не з'являлися в судові засідання.
Рішення приймається в порядку ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд, -
22.06.2017 між Лелюхівською сільською радою (замовник за договором) та ТОВ «Інтера-Строй» (підрядник за договором) був укладений договір підряду № 16 (далі - Договір, копія договору - в матеріалах справи).
Згідно п. 1.1., п. 1.2 Договору замовник доручає підряднику і зобов'язується прийняти і оплатити виконання робіт з реконструкції водонапірної башти, в свою чергу підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи, з дотриманням чинних в Україні норм і правил, чинного законодавства України та здати виконані роботи замовнику у відповідності з умовами даного Договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору договірна ціна є твердою і складає 68672,89 грн. з урахуванням ПДВ. Загальна вартість договору складається з вартості фактично виконаних робіт згідно актів виконаних робіт (форма КБ-2в).
Ціна робіт може переглядатися сторонами за наступних умов:
- зміна обсягу і складу робіт;
- прийняття нових законодавчих і нормативних актів, в тому числі зміна законодавства з питань оподаткування, що впливають на вартість робіт;
- зростання після укладення даного Договору цін на ресурси (матеріали), які забезпечує підрядник, а також послуг, що надають йому треті особи (п. 2.2. Договору).
Згідно п. 4.2. Договору замовник, відповідно до п.п. 3 п. 1 Постанови КМУ від 23.04.2014 № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" та на підставі підписаного Договору, надає підряднику попередню оплату (аванс) у розмірі 30% від вартості загального обсягу робіт. Остаточний розрахунок проводиться замовником на підставі актів виконаних робіт (форма КБ-2в) протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати складання відповідних рахунків-фактур.
Відповідно до п. 8.5. Договору жодна із сторін не має права передавати свої права та обов'язки за даним Договором третім особам без письмової згоди іншої сторони.
На виконання умов Договору позивач платіжним дорученням № 457 від 22.06.2017 вніс передоплату в розмірі 30% від суми договору, яка склала 20601,86 грн.
Відповідно до акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2017 року та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2017 року відповідач виконав, а позивач прийняв без зауважень роботи вартістю 68672,89 грн.
Платіжним дорученням № 573 від 18.08.2017 позивач перерахував відповідачу решту суми вартості виконаних робіт у розмірі 48071,03 грн.
З 27.03.2018 по 15.05.2018 по Лелюхівській сільській раді було проведено ревізію Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, про що складено акт від 17.05.2018 № 08-22/22 (далі - Акт).
У вказаному акті зазначено наступне.
Відповідно до п. 12 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-ХІІ (зі змінами), на підставі направлення на проведення зустрічної звірки від 02.05.2018 № 250, виданого Управлінням Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, провідним державним фінансовим інспектором проведено зустрічну звірку в ТОВ «Інтера-Строй» з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків по Договору підряду № 16 від 22.06.2017 для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку Лелюхівської сільської ради за період з 01.01.2015 по 31.03.2018.
До зустрічної звірки надано договір субпідряду № 26/06/17-1 від 26.06.2017, укладений між ТОВ «Інтера-Строй» (підрядник) та ФОП ОСОБА_2 (субпідрядник), зідно якого субпідрядник зобов'язується виконати такі послуги: Реконструкція водонапірної башти в с. Лелюхівка Новосанжарського району Полтавської області, а підрядник - прийняти та оплатити виконання послуг. Загальна сума по даному договору субпідряду становить 50059,19 грн. без ПДВ. Про виконання вказаного договору субпідряду свідчить Акт надання послуг № 1/08 від 11.08.2017.
Таким чином, співставленням вартості виконаних ТОВ «Інтера-Строй» ремонтно-будівельних робіт з реконструкції водонапірної башти в с. Лелюхівка Новосанжарського району Полтавської області, наведеної в акті приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в від 18.08.2017 № 1 за серпень 2017 (68672,89 грн.) з вартістю вказаних робіт відповідно до акту надання послуг № 1/08 від 11.07.2017, проведених ФОП ОСОБА_2 на виконання умов договору субпідряду від 26.06.2017 № 26/06/17-1 (50059,19 грн.) встановлено розбіжності.
Так, вартість субпідрядних робіт менша за вартість наведену в акті приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в генпідрядної форми на загальну суму 18613,70 грн.
На підставі викладеного, відповідно до п. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, внаслідок порушень ТОВ «Інтера-Строй» п. 6.2.4. ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, ч. 2 ст. 319 Господарського кодексу України та п. 63 «Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» Лелюхівській сільській раді завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 18613 грн.70 коп.
Позивач у позовній заяві зазначає, що залучення відповідачем субпідрядника мало бути погодженим із замовником; умови Договору відповідачем порушені, що завдало збитків Лелюхівській сільській раді на суму 18613 грн. 70 коп.
19.06.2018 позивачем на підставі Акту ревізії фінансово-господарської діяльності було направлено відповідачу претензію на повернення коштів в сумі 18613,70 грн. 31.07.2018 сільська рада отримала відповідь відповідача про відмову в задоволенні претензії.
Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача завищену вартість виконаних робіт в розмірі 18613,70 грн.
Відповідач у відзиві позов заперечує. Зокрема, відповідач зазначає, що передбачені договором роботи він виконав належним чином, у відповідності з кошторисною документацією, затвердженою позивачем, будівельними нормами та в визначені договорами строки, жодних претензій щодо якості виконаних будівельних робіт позивачем не заявлялось, при укладанні договору між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, посилання на акт перевірки Держаудитслужби в Полтавській області є безпідставним, оскільки зобов'язання сторін визначались виключно умовами договору.
Також відповідач вказує, що сторони підписали акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в від 18.08.2017 на суму 68672,89 грн., яким підтвердили виконання та прийняття будівельних робіт, сума яких не перевищує суму договірної ціни; даний акт підписаний сторонами без заперечень, виконані відповідачем роботи прийняті позивачем без зауважень. Позивач за виконані роботи розрахувався повністю - в сумі 68672,89 грн. Отже, вартість виконаних робіт не перевищує вартості робіт, вказаної в договорі.
Крім цього, відповідач зазначає, що умовами Договору залучення субпідрядників не заборонено, погодження залучення субпідрядника із замовником також не передбачено. Залучання субпідрядної організації, на думку відповідача, не є порушенням умов договору.
Враховуючи викладене, відповідач зазначає, що у позивача відсутні підстави стверджувати, що відповідач спричинив збитки внаслідок невиконання чи неналежного виконання договірних зобов'язань, оскільки докази порушення відповідачем умов договору відсутні, докази погіршення якості роботи позивачем не наведено, як і не зазначено які саме зобов'язання не виконані відповідачем.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання за договором підряду.
Відповідно до ст. ст. 837, 843 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Згідно з ч.ч. 2, 3, 5 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. Під час укладення господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
За змістом пунктів 1, 7, 10 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому і є обов'язковою до виконання. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.
Орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути кошти на відшкодування виявлених в ході перевірки збитків.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2014 № 21-63а14.
Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.
Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак поданий позивачем акт ревізії фінансово-господарської діяльності від 17.05.2018 № 08-22/22 сам по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов'язань за Договором.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17 та від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17.
Частиною 2 ст. 224 ГК України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За приписами ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, для застосування такого виду господарської санкції (правового наслідку порушення зобов'язання) як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення:
- протиправної поведінки;
- збитків;
- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками;
- вини.
При відсутності хоч б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.
З огляду на вищевикладене, позивачем не доведено наявність всіх елементів складу правопорушення.
Отже, наявність збитків позивачем не доведено.
Щодо посилання позивача на те, що відповідачем без погодження із замовником залучено до виконання робіт субпідрядника суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Відповідно до п. 8.5. Договору жодна із сторін на має права передавати свої права та обов'язки за даним Договором третім особам без письмової згоди іншої сторони.
Позивач стверджує та відповідач не заперечує того, що підрядником було залучено для виконання робіт по Договору субпідрядника без попереднього погодження із замовником.
Так, згідно ст. 852 ЦК України якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Матеріалами справи підтверджується прийняття позивачем робіт по Договору без зауважень по ціні, яка не перевищує погоджену сторонами ціну Договору.
Таким чином, залучення відповідачем субпідрядника не призвело до збільшення погодженої сторонами ціни Договору.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами тягаря доказування визначається предметом спору.
Проте, всупереч наведених вище правових норм, позивачем належними та допустимими доказами не доведено порушення його прав відповідачем, за захистом яких він звернувся до суду з позовом.
Враховуючи вищевикладене, позов не підлягає задоволенню в зв'язку з його недоведеністю та необґрунтованістю.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача у повному обсязі.
Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -
Відмовити у позові повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 28.02.2019.
Суддя О.С. Семчук