"18" лютого 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2611/18
Господарський суд Одеської області у складі:
Суддя Гут С.Ф.
При секретарі судового засідання Себовій О.О.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Провідна” до Дочірнього підприємства “Одеський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу.,-
22.11.2018 року позивач - Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Провідна” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №2817/18) до відповідача - Дочірнього підприємства “Одеський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.11.2018р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу прийнято розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "20" грудня 2018 р. о 10:40 год.
05.12.2018р. до канцелярії господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшла заява за вх.ГСОО№ 25236/18 про розгляд вказаної справи в порядку загального позовного провадження.
11.12.2018р. до канцелярії господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх.ГСОО№25609/18, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.
12.12.2018р. до канцелярії господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів за вх.ГСОО№25721/18.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.12.2018р. справу №916/2611/18 було прийнято розглядати за правилами загального позовного провадження із заміною судового засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, яке призначити на 04.01.2019р. о 10:45 год.
30.01.2019р. до канцелярії господарського суду Одеської області від представника позивача надійшли додаткові пояснення за вх.ГСОО№2013/19, відповідно до яких позивач підтримує позовні вимоги.
18.02.2019р. до канцелярії господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшли додаткові пояснення за вх.ГСОО№3208/19.
18.02.2019р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, суд встановив:
В якості обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 03.10.2014року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» (далі - Позивач) та ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/2403380, забезпечений транспортний засіб Volkswagen, державний № НОМЕР_1.
13.12.2014 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Volkswagen, державний № НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу Ford, державний № НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажир транспортного засобу Volkswagen, державний № НОМЕР_1, ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці події.
Вироком Біляївського районного суду Одеської області від 23.04.2015 року по справі № 496/1434/15-к ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Постановою Біляївського районного суду Одеської області від 30.12.2015 року по справі № 496/5899/15-п про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 140 КУпАП, начальника філії Одеської ДЕД, ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні вказаного правопорушення.
З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернулась потерпіла сторона та надала всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страховий акт.
Позивачем було складено страховий акт № НОМЕР_3 та здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 14616, 00 грн. на користь Потерпілої особи.
Позивач вказує, що на підставі вищезазначеного, до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача, як до особи відповідальної за відшкодування заподіяних збитків у розмірі 7 308 (сім тисяч триста вісім) грн. 00 кой. (14616,00 / 2).
Станом на 16.10.2018 року спір між сторонами не вирішено, а страхового відшкодування в порядку регресу від Відповідача на користь Позивача не надходило.
З наведених підстав, Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Провідна” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства “Одеський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу.
Відповідач, проти позову заперечує, про що надав відповідний відзив та додаткові пояснення, в обґрунтування яких, відповідач зазначає, що Згідно Переліку автомобільних доріг загального користування державного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.2012р. № 301 (яка була чинна на момент ДТП), автодорога М-05 «Київ- Одеса» є автодорогою загального користування державного значення.
Крім того, в результаті проведення в жовтні 2014 року Службою автомобільних доріг в Одеської області процедури закупівлі послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення, розіграно «Лот 3 - автомобільна дорога М-05-01 Обхід м. Одеси, км 3+450 - км 28+145».
Переможцем торгів по «Лоту 3 - автомобільна дорога М-05-01 Обхід м. Одеси, км 3+450 - км 28+145» визнано Товариство з обмеженою відповідальністю «СК Автострой». Тобто, під час здійснення ДТП 13.12.2014р. експлуатуючою організацією, яка утримувала автодорогу М-05-01 «Обхід м.Одеси» на км 18+850 згідно договору з Службою автомобільних доріг в Одеської області, було ТОВ «СК Автострой» (код ЄДРПОУ 37477703), а не філія ДП «Одеський облавтодор».
На підтвердження даного факту ДП «Одеський облавтодор» відповідачем було надано копію повідомлення Служби автомобільних доріг в Одеської області від 24.10.2014р. №01-2309/13. (копію міститься в матеріалах справи).
Також відповідач зазначає, що ним було направлено запит до Служби автомобільних доріг в Одеської області з проханням повідомити яка саме експлуатуюча організація утримувала а/д М-05-01 «Обхід м.Одеси» на км 18+850 та надати копії підтверджуючих документів (копія листа від 05.12.2018р. № 15-1/1279 міститься в матеріалах справи).
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Згідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст. 38.1.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини.
Згідно статті 1 Закону України «Про автомобільні дороги», органом управління є орган, призначений для управління автомобільними дорогами (вулицями), забезпечення їх функціонування, розвитку та фінансування.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про автомобільні дороги» автомобільні дороги загального користування є складовою Єдиної транспортної системи України і задовольняють потреби суспільства в автомобільних пасажирських і вантажних перевезеннях. Автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації.
Відповідно до ч. 2 ст. 7, ст. 10 Закону України «Про автомобільні дороги», автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності. Державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, і який має свої органи управління на місцях.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про автомобільні дороги», чинного до 02.06.2015р., державне управління дорогами загального користування (державного та місцевого значення) власником яких є держава Україна, здійснює Державна служба автомобільних доріг України (перейменована з 07.04.2011 в Державне агентство автомобільних доріг України) та їх органи управління на місцях, зокрема у межах територіальної юрисдикції Одеської області - це Служба автомобільних доріг у Одеській області.
Відповідно до п.п.1.1., 2.1 Положення про Службу автомобільних доріг Одеської області, затвердженого наказом Голови Державної служби автомобільних доріг України від 02.11.2011 №12, Служба автомобільних доріг в Одеської області є державною неприбутковою організацією, що належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України, яке відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 № 456/2011 «Про Положення про державне агентство автомобільних доріг України» є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України, здійснює функції з управління автомобільними дорогами загального користування.
Предметом діяльності Служби автомобільних доріг в Одеській області є організація будівництва, ремонту та утримання доріг загального користування, а також відповідних інженерних комунікацій і споруд.
Служба автомобільних доріг у Одеській області несе відповідальність перед учасниками ДТП за шкоду, заподіяну користувачам автодоріг внаслідок неналежного утримання автомобільних доріг.
Аналогічна правова позиція щодо відповідальності саме Служб автомобільних доріг Областей України висловлена в Постанові Верховного суду України від 20.12.2018 по справі 185/8229/16-ц.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи вищезазначене, проаналізувавши надані сторонами докази та норми чинного законодавства, враховуючи що, позивачем не доведена вина Дочірнього підприємства “Одеський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”, господарський суд приходить до висновку про неможливість задоволення позовних вимог з підстав заявлених позивачем у справі.
Відповідно до частин 2,3 ст. 48 ГПК України визначено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Однак відповідно до вищезазначеного, господарський суд звертає увагу, що позивачем вказаного вище клопотання до господарського суду надано не було та просив здійснити розгляд даної справи без участі представника позивача.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Провідна” до Дочірнього підприємства “Одеський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу - відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 28 лютого 2019 р.
Суддя С.Ф. Гут